Коханевич Е.М.

К.е.н., доцент Приходченко Я.В.

Донецький університет економіки і торгівлі ім..М.Туган-Барановського

Психологічні якості успішних бізнесменів

Актуальність. Бізнес існує в системі ринкових відносин, а отже передбачає наявність специфічних форм і способів взаємодії між різними структурами, організаціями і окремими людьми. Приймаючи рішення й аналізуючи свої ресурси, необхідно зважити можливі форми й засоби налагодження відносин з іншими людьми[3]. Вивчення процвітаючих в даний час великих підприємців виявило, що в них теж є загальні, типові акцентуації. Опис особистості підприємця є одним з перших кроків початківця бізнесмена до підприємницької діяльності. Адже в наш час багато молодих людей прагнуть стати бізнесменами (підприємцями), не розуміючи, з чим пов'язана така професія. Тому тема вивчення психологічних якостей успішних бізнесменів важлива на сам перед для них самих, а вже потім для повчання початківців у цій сфері[1].

Головні якості успішного бізнесмена, керівника, менеджера вивчаються дуже давно. Вітчизняні дослідники А. Д. Смирнов, В. Ф. Максимов, Д. М. Акуленок та ін бачать мотиваційну структуру підприємця так. По-перше, необхідно гостре бажання виділитися, проявити себе, задовольнити здорове честолюбство. По-друге, прагнути до незалежності. По- третє, бажати принести благо суспільству. По-четверте, задовольнити особисті потреби у лідерстві. По-п'яте, проявити потреба в самовираженні, самоактуалізації, яка є відчайдушною боротьбою за безсмертя (по А. Маслоу, Г. Олпорту і К. Роджерсу). Найбільш яскраво виражена така мотивація у творчих людей, і полягає вона в прагненні «залишити після себе слід на землі».

Кажуть, підприємцями в широкому сенсі цього слова не стають, а народжуються. І залишаються ними на все життя. Значна кількість дослідників сходяться на думці, що навчити підприємництву не можна. Для цього роду діяльності необхідні певні здібності.

До важливих для психологічного портрета підприємця якостей відносяться:

- в інтелектуальному блоці: компетентність, комбінаторний дар, розвинену уяву, реальна фантазія, розвинена інтуїція, перспективне мислення;

- в комунікативному блоці: талант координатора зусиль співробітників, здатність і готовність до соціально лояльному спілкуванню з іншими людьми і в той же час уміння йти проти течії;

- в мотиваційно-вольовому блоці: схильність до ризику; внутрішній локус контролю, прагнення боротися і перемагати, потреба в самоактуалізації і суспільному визнанні, переважання мотиву досягнення над мотивом уникнення невдачі[4].

Вступаючи у світ бізнесу й підприємництва, кожна людина передусім орієнтується на тих людей, які їй емоційно й психологічно близькі. При організації своєї справи люди найчастіше запрошують першими компаньйонами близьких друзів або родичів. Саме серед них шукають однодумців, на них людина може упертися у важку хвилину, покластися в найвідповідальнішій справі. Оцінювання праці керівника за об’єктивними показниками,що характеризують діяльність колективу підрозділу, доповнюється оцінюванням його внеску у роботу підрозділу, у підвищення ефективності праці окремих виконавців. Для цього виділяється ряд функцій, за якими оцінка роботи керівника проводиться шляхом анонімного анкетування думок підлеглих. Як правило, у ролі експертів виступають працівники,що мають з керівником постійні, стійкі, ділові зв’язки, що добре знають роботу,і ті, що проробили з ним не менш року[2].

У зв’язку з тим, що керівник повинен мати високу кваліфікацію, міцні ділові стосунки з підлеглими та колегами, до менеджера висуваються дуже високі вимоги, у тому числі й такі, що стосуються особистих якостей і здібностей діяти: 1) прагнення до досконалості; 2) постановка завдань і визначення пріоритетів; 3) моніторинг результатів і реагування на розходження поміж досягнутим і запланованим; 4) врахування потреб підлеглих; 5) встановлення продуктивних взаємовідносин з підлеглими; 6) завоювання відданості підлеглих; 7) вміння показати себе перед підлеглими у вигідному світлі; 8) демонстрація впевненості в собі й наполегливості в роботі; 9) володіння своїми емоціями і вміння долати стрес; 10) управління власним навчанням і розвитком; 11) збирання та систематизація інформації; 12) вивчення та використання теоретичних концепцій; 13) прийняття рішень[4].

Висновок. Отже, відмітними рисами підприємця є самостійність, відповідальність, ризикованість, ініціативність, схильність до творчості, новаторства. Підприємництво розглядається як діяльність, визначено її структуру, виділені основні риси та громадські функції. Це дозволяє дати визначення підприємництва з точки зору діяльності[5].

Підприємництво - це новаторська діяльність людей, що належать до особливої соціальної групи, званих підприємцями або бізнесменів, що володіють рідкісними здібностями, які дозволяють нести тягар відмінних рис цієї діяльності і розвивають економіку функцій з метою одержання прибутку[1]. Разом з тим людям, які прагнуть стати бізнесменами, необхідно розуміти, що цей вид діяльності (особливо в нашій країні) пов'язаний не тільки з матеріальним благополуччям і фінансовою незалежністю, а й з хронічними стресами та перенапруженням, страхами, сімейними дисфункціями, втратою друзів. Саме тому майбутньому підприємцю необхідно гарне здоров'я, невичерпна енергія та оптимізм.

Література

1) Акперов І.Г., Масликова Ж.В. Психологія підприємництва: Навчальний посібник. - М., 2003.

2) Л.В.Балабанова,О.В.Сардак. Управління персоналом. К.: 2011

3) http://osvita.ua/vnz/reports/management/14818

4) http://ua-referat.com/Психологічний_портрет_бізнесмена

5) http://osvita.ua/add-education/mba-ukraine/18670