Економічні науки/7. Облік і аудит

К.е.н., доцент Сторожук Т.М.

Національний університет державної податкової служби України

Внутрішньогосподарська звітність підприємства

Роль обліку полягає в отриманні вихідних даних про діяльність підприємства, відповідної їх обробки та одержанні на виході інформації і передачі її в систему планування, прогнозування та управління для прийняття відповідних рішень. Ефективність обліку буде залежати від того, наскільки повно, своєчасно та достовірно зібрані дані та перетворені у відповідну (доцільну, своєчасну, необхідну, оперативну тощо) інформацію для передачі менеджерам різних рівнів управління для керівництва діяльністю підприємства. Але менеджерам необхідні не просто поточні дані, а відповідним чином оброблена, систематизована та узагальнена інформація, перетворена у показники, які надає звітність. Як зауважує П.Я. Хомин [1,с.4], в інформаційній площині бухгалтерський облік є присудком, а звітність – підметом.

Фінансовий облік і звітність продукує інформацію про здійснені факти, вплинути на які управлінці вже не можуть. В сучасних умовах господарювання, коли працюють ринкові механізми і ситуація часто змінюється, для ефективного керівництва необхідна оперативна інформація. Тому для оперативного управління частину інформаційних ресурсів бухгалтерія повинна подавати в реальному масштабі часу. Основним і дуже важливим недоліком вітчизняної системи звітності є те, що вона не забезпечує в повній мірі оперативною інформацією менеджерів різного ієрархічного рівня. Крім того, інформація існуючої звітності не завжди зрозуміла для менеджерів, оскільки вони, в переважній своїй більшості, є технологами. Тому між системою обліку і звітності та системою управління має бути взаємодія та взаємоузгодженість, яка на практиці виражається через єдині принципи організації, узгодженість щодо формування інформаційних ресурсів та принципів обробки інформації.

Сьогодні запити користувачів є визначальними щодо змісту звітності, обсягу інформації, періодичності її подання з поправкою на особливості діяльності підприємства. Потреба інформаційного забезпечення управлінців різного рівня керівництва підприємства є першочерговою. Тому необхідність розробки та впровадження внутрішньогосподарської звітності є очевидною. Всі питання щодо формування (зміст, обсяг інформації, форма подачі, перелік показників, терміни подання, виконавці, інстанції до подачі тощо) та використання є прерогативою підприємства. В рамках формування та впровадження облікової політики підприємства, а саме політики щодо управлінського обліку, всі ці питання мають вирішуватись і відображатись в документі про облікову політику підприємства (положенні, стандарті, наказі тощо). Формування внутрішньогосподарської звітності підприємства є відповідальною, кропіткою та творчою роботою і проблем на цьому шляху чекає немало. Перш за все, відобразиться відсутність досвіду, відповідних навиків роботи, теоретичної базової підготовки спеціалістів тощо. Формування внутрішньої звітності підприємства це не одноразовий акт, а нескінченний процес в виду можливих частих змін видів діяльності, умов господарювання, організації виробництва та управління, фінансового стану підприємства, технології виробництва, асортименту готової продукції тощо. Інакше кажучи, всі зовнішні та внутрішні фактори, які впливають на діяльність підприємства, в тій чи іншій мірі впливатимуть на внутрішньогосподарську звітність на основі якої менеджери мають приймати свої рішення. Від якості внутрішньої звітності підприємства напряму залежатиме ефективність керівництва. Звітність має забезпечувати таку поінформованість менеджерів, яка дає змогу здійснювати пошук резервів підвищення ефективності та прибутковості діяльності підприємства.

Погоджуємось з думкою авторів, які вважають, що система звітності сьогодні має бути набагато повнішою, ніж нинішня. Але іти шляхом збільшення кількості звітних форм, розширення обсягу діючих форм шляхом примноження звітних показників не завжди є доцільним. На нашу думку, зовнішня звітність має змінюватися шляхом вдосконалення через зменшення кількості, але покращення якості форм і показників. Внутрішня звітність підприємства на даному етапі потребує не тільки якісного вдосконалення, але, перш за все, кількісного різновимірного розширення. Формування внутрішньої звітності підприємства сьогодні якщо і здійснюється, то в хаотичному порядку навіть в межах одного взятого підприємства. Питання в тому, чи внутрішня звітність підприємства має стати системою з відповідністю всім критеріям системності, чи це буде певний набір показників про діяльність підприємства. Єдності в цьому питанні немає, і управлінську звітність визначають як:

- систему інформаційного забезпечення в строго визначеному об’ємі [2];

- систему форм інформації [3];

- єдина систему результативних обліково-аналітичних показників [4];

- комплекс взаємопов’язаних фактичних та розрахункових показників [5];;

- сукупність відповідних форм звітності у взаємопов’язаних показниках [6].

Використання у визначенні управлінської звітності слів «комплекс» - як сукупність чого-небудь, чи «сукупність» - як загальна кількість, сума чогось вважаємо недоречним, оскільки таке визначення не розкриває взаємозв’язок і супідрядність між інформацією, яка подається на різні рівні управління, а представляє її як рівнозначну.

Системного формування внутрішньої звітності ні наука ні практика досі не сформувала. Відсутність будь-яких нормативних документів та методичних рекомендацій з цього питання призводить до повної самостійності підприємства. Тому рішення щодо формування внутрішньої звітності підприємства на практиці дуже часто є непродуманими, форми недосконалими, а показники зайві та малоінформативні. Відсутність чіткої регламентації внутрішньогосподарської звітності в зарубіжних країнах не завжди може бути беззаперечним прикладом для використання у вітчизняній практиці. П.Я.Хомин вважає, що у наших умовах, коли використовується дво– і триступенева система управління виробництвом, обов’язково повинна бути чітка регламентація внутрішньої звітності [1,с.280]. Наявність підприємств різних форм власності, величини та обсягу діяльності потребує різних виважених підходів до питання формування управлінської звітності. Якщо підприємство мале, де керівник і власник одна особа управлінська звітність є взагалі зайвою, оскільки він сам себе забезпечує інформацією. Чим більше підприємство, чим більше рівнів управління і керівництво дальше від місць виробництва, тим гостріше постає питання необхідності управлінської звітності. Внутрішня звітність підприємства має бути різною за об’ємом і деталізацією для різних рівнів управління: чим нижче менеджер знаходиться по ієрархії, тим більше інформація для нього має бути об’ємна і деталізована. Враховуючи ці обставини та відсутність досвіду в облікових працівників нашої країни, на часі є необхідність в узагальненні напрацювань з даного питання та оформленні методичних рекомендації за галузями діяльності підприємств щодо організації управлінського обліку та формування управлінської звітності підприємств.

Література:

1. П.Я.Хомин Формування звітності в підсистемах фінансового, управлінського й податкового обліку:монографія/П.Я.Хомин. - Тернопіль: Економічна думка, 2004. - 288с.

2. Аверчев И.В. Управленческий учет и отчетность: постановка и внедрение/И.В.Аверчев.- М.: Вершина,2008.-512с.

3. Нападовська Л.В. Управлінський облік: підручник / Л.В. Нападовська. - К.: Книга, 2004.-544с.

4. Пупшис Т.Ф. Предпринимательская управленческая отчетность коммерческих организаций / Т.Ф. Пупшис, С.М. Галузина.- Спб.: Знание,2006.-224с.

5. Ивашкевич В.Б. Бухгалтерский управленческий учет: учебник / В.Б. Ивашкевич.- М.: Магистр, 2008.- 574.

6. Нагірська К.Є. Формування звітності в контексті інформаційного забезпечення управління підприємством / Проблеми і перспективи реалізації облікової, контрольної та аналітичної функцій у соціокультурному просторі сучасного бізнесу: між нар.наук.-практ. конф.: тези доп./ М-во освіти і науки, молоді і спорту України, ДонНУЕТ ім. Туган-Барановського [ред.кол. О.О.Шубін та ін.].- Донецьк: ДонНУЕТ, 2011.- 414с.