к.е.н., доцент, Мезенцева Надія Миколаївна

Криворізький факультет ДВНЗ «Запорізький національний університет»

 

Сумнівна й безнадійна дебіторська заборгованість: бухгалтерський та податковий облік

Дебіторська заборгованість є природною складовою бухгалтерського балансу підприємства. Сам факт існування дебіторської заборгованості вважається, взагалі, кредитуванням господарюючим суб’єктом своїх клієнтів. Безнадійна та сумнівна дебіторська заборгова­ність є об'єктом як бухгалтерського, так і податково­го обліку і регулюється законодавчо-правовими і нор­мативними актами. Мають місце розбіжності в бухгалтерському і по­датковому обліку дебіторської заборгованості.

Положенням (стандартом) бухгалтерського облі­ку 10 «Дебіторська заборгованість» визначено, що безнадійна дебіторська заборгованість - це поточ­на дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником, або за якою минув строк позовної давності.

Більш широке тлумачення безнадійної заборгова­ності наведено в пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податково­го кодексу України (далі - ПКУ). До такої заборго­ваності віднесено заборгованість, що відповідає од­ній з таких ознак: заборгованість, за якою минув строк позовної давності; прострочена заборгованість внаслідок недостатності майна фізичної особи за умови, що дії кредитора спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості; заборгованість, що не по­гашена внаслідок недостатності майна суб'єктів гос­подарювання, оголошених банкрутами або знятих з реєстрації як суб'єктів господарювання у зв'язку з їх ліквідацією; заборгованість, що не погашена внаслі­док недостатності коштів, отриманих від продажу майна, переданого позичальником у заставу як за­безпечення заборгованості за умови, що інші юриди­чні дії кредитора не призвели до погашення заборго­ваності в повному обсязі; заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин не­переборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин); прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визначені безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборго­ваність фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Визначення сумнівної дебіторської заборгованос­ті в ГТКУ відсутнє, а в П(С)БО 10 зазначено, що сум­нівний борг - це поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення борж­ником.

Такі розбіжності у визначенні безнадійної та сумнівної заборгованості обумовлюють розбіжності у визначенні фінансового стану підприємства в цілому. Це пояснюється тим, що при визначенні доходу для цілей оподаткування і визначенні фінансового результату підприємства за звітний період застосовують принцип нарахування. Тобто датою визначення доходу є дата реалізації продукції, товарів, послуг незалежно від дати надходження коштів (іншої компенсації) за них. Інформацію про сумнівну дебіторську заборгованість формують за результатами строків її погашення. Підприємство має право створю­вати резерв сумнівних боргів і тим самим більш точ­но формувати фінансові результати звітного періоду.

Відповідно до П(С)БО 10, величину резерву сум­нівних боргів можна визначати за одним із таких ме­тодів із застосуванням: абсолютної суми сумнівної заборгованості; коефіцієнта сумнівності.

Коефіцієнт сумнівності може бути розрахова­ний одним із таких способів:

-     визначення частки безнадійних боргів у загаль­ній сумі дебіторської заборгованості;

-         групування дебіторської заборгованості за строками непогашення;

-    визначення середнього значення дебіторської заборгованості, списаної протягом певного періоду, у сумі дебіторської заборгованості на початок відповідного періоду за попередні 3-5 років.

Незалежно від ме­тоду створення резерву сумнівних боргів його за­лишок на дату складання балансу не може бути бі­льшим, ніж сума дебіторської заборгованості на ту саму дату. У ПКУ розглянуті питання вирішуються більш складно. Згідно з пп. 159.1.1 цієї статті платник податку - продавець має право зменшити суму доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів, викона­них робіт, наданих послуг у поточному або попере­дніх звітних податкових періодах, якщо покупець затримує без погодження з платником податку оплату таких товарів, робіт, послуг (або не надає інших видів компенсації їх вартості). Підстав для цього буває дві:

1) якщо платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованос­ті з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставле­ного ним майна;

2) за поданням продавця нотаріус вчиняє ви­конавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу).

Тож, на відміну від чинних норм, згоду на виставлену претензію або неотриман­ня відповіді на неї за умови затримки в оплаті понад 90 днів (абз. «б» пп. 12.1.1 Закону про прибуток) уже не вважатимуть підставою для зменшення оподатковуваного прибутку.

Платник-продавець, який у таких випадках зменшив суму доходу звітного періоду на вар­тість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг, зобов'язаний одночасно змен­шити суму витрат цього звітного періоду на собівартість таких товарів, робіт, послуг. Таке правило вочевидь обумовлене тим, що в ПКУ змінено базові принципи визнання доходів та витрат - нові норми наближені до, бухгал­терського методу нарахування.

У ПКУ до інших витрат звичайної діяльності віднесено витрати на створення резерву сумнівної забор­гованості. їх визнають витратами з метою опо­даткування в сумі безнадійної заборгованості з урахуванням пп. 14.1.11 ПКУ. Велику відповідальність покладено на платника податку - покупця. Він зобов'язаний зменшити ви­трати на вартість заборгованості, визначеної судом чи за виконавчим написом нотаріуса. Якщо в на­ступних податкових періодах погашається така за­боргованість або її частина, то збільшуватимуться (відновлюватимуться) витрати у повній або частко­вій сумі.