Экономические науки/7. Учет и аудит

Калініченко М., науковий керівник Халахурда В. В.

Чернігівський державний інститут економіки та управління

Виділення центрів відповідальності як складова ефективного управління витратами

В сучасних умовах господарювання для підвищення ефективності господарської діяльності надзвичайно важливого значення набуває інформація про витрати не вцілому по підприємству, а в розрізі більш деталізованих об’єктів формування витрат. Організація обліку витрат на високому рівні за місцями виникнення витрат та окремих виробничими підрозділами забезпечує точність, достовірність калькуляції, а це сприятиме підвищенню ефективності управління.

Значний внесок у дослідження теоретичних та практичних аспектів проблеми організації обліку витрат за місцями формування та виробничими підрозділами зробили Ф.Ф. Бутинець, Ю.А. Верига, С.Ф. Голов, В.М. Костюченко, Л.В. Нападовська, В.В. Сопко, М.С. Пушкар та інші. В той же час деякі питання залишаються нерозкритими і потребують подальшого вирішення.

Організація бухгалтерського обліку витрат - це складний комплексний процес, який включає, крім відображення інформації на рахунках обліку у відповідності до нормативної бази та групування витрат за об’єктами обліку. Необхідність виділення таких об'єктів формування і обліку витрат, як місця виникнення, центри витрат і центри відповідальності, в першу чергу, пов’язана з потребами управлінського обліку та контролю. Групування витрат виробництва в розрізі виробничих підрозділів дозволяє усунути безконтрольність витрат і закріпити відповідальність за їх величину за конкретними виконавцями і керівниками.

Місцем виникнення витрат називається місце, де вони фактично утворились. До місць виникнення витрат відносять структурні підрозділи (цехи, бригади, відділи, дільниці), які являють собою об'єкти нормування, планування і обліку витрат виробництва з метою контролю і управління витратами виробничих ресурсів. Місця виникнення витрат є об'єктами аналітичного обліку витрат на виробництво за елементами витрат і статтями калькуляції. Ступінь деталізації витрат за місцями їх виникнення для кожного підприємства індивідуальна.

Центри витрат - це первинні виробничі і обслуговуючі одиниці, що характеризуються одноманітністю функцій і виробничих операцій, приблизним рівнем технічної оснащеності та організації, направленістю (спрямуванням) витрат. Їх виділяють в якості об'єкта планування і обліку витрат з метою деталізації витрат, посилення контролю і підвищення точності калькулювання.

Центри витрат відрізняються від місць виникнення витрат тим, що являють собою групування витрат в аналітичному обліку за окремими роботами, операціями, функціями всередині виробничих підрозділів. В економічній літературі є така думка, що центри витрат поділяються на дві групи - первинні та акумулюючі. До первинних центрів витрат відносять бригади, дільниці, відділи апарату управління тощо, а до акумулюючих - центри за сферами кругообігу коштів - постачальницько-заготівельна, виробнича, організаційна, фінансово-збутова, непродуктивна діяльність.

Кількість центрів витрат залежить від галузевих особливостей, технології виробництва, організації праці, структури управління, рівня техніки тощо. Виділення центрів витрат і збір інформації залежить від прагматичних цілей і визначається потребами апарату управління.

З розвитком теорії управління виробництвом і управління витратами з'явилось поняття «центр відповідальності». Головною метою створення центрів відповідальності є більш чітка організація контролю і регулювання витрат як функції управління, забезпечення чіткої персоніфікованої відповідальності за рівень окремих витрат на підприємстві.

Деякі науковці ототожнюють поняття центрів витрат та центрів відповідальності, а інші вказують на те, що це різні поняття. Зокрема, С.Ф Голов зазначає, що центр витрат - це центр відповідальності, керівник якого контролює витрати, але не контролює доходи й інвестиції в активи центру. Л.В. Нападовська центри відповідальності визначає як фактично існуючі структурні елементи діяльності на чолі з відповідальним керівником: відділи, цехи, служби, склади, які характеризуються наявністю випуску продукції, витрат і доходів. І.Є. Давидович розглядає центри відповідальності як підрозділи підприємства, який очолює керівник (менеджер), що володіє делегованими повноваженнями і відповідає за результати роботи цього підрозділу, тобто це місце, де виникають правові відносини між учасниками господарських процесів.

Зазначимо, що центри витрат здебільшого пов'язують з калькулюванням собівартості продукції, а центри відповідальності з управлінням собівартістю, тому ці поняття виражають різні економічні процеси. При цьому в одному центрі витрат може бути один центр відповідальності (начальник цеху) або декілька центрів, якщо окремі особи цеху призначені відповідальними за раціональне використання ресурсів підприємства (головний механік відповідає за основні засоби, проведення ремонтів, налагодження устаткування, головний енергетик - за використання усіх видів енергії, майстри - за використання матеріалів тощо). Разом з тим бувають випадки, коли відповідальність покладається на одну посадову особу, а об'єктом контролю виступає декілька центрів витрат. Наприклад, начальник цеху відповідає за формування собівартості по всіх дільницях, які входять у склад цеху.

Варто зазначити, що місця виникнення витрат і центри витрат можуть повністю збігатися (цех, дільниця, бригада), але в цей же час цех, що складається з декількох дільниць, будучи центром відповідальності, охоплює декілька місць виникнення витрат.

Отже, виділення центрів відповідальності викликано необхідністю розподілу повноважень між працівниками підприємства, надання керівникам підрозділу прав самостійно приймати рішення та закріплення відповідальності за наслідки таких рішень. Ведення обліку за центрами відповідальності дасть змогу встановити належність витрат до конкретного центру витрат чи центру відповідальності, уникнути подвоєння даних та накопичення великого обсягу облікових робіт, отримати релевантну інформацію необхідну для здійснення аналізу, контролю та прийняття ефективних управлінських рішень.

Література:

1. Голов С.Ф. Управлінський облік / С.Ф. Голов. – К.: Лібра, 2003. – 704 с.

2. Давидович І.Є. Контролінг: [навч. посіб.] / І.Є. Давидович. – К.: ЦУЛ, 2008. – 552 с.

3. Нападовська Л.В. Управлінський облік: [монографія] / Л.В. Нападовська. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2000. – 450 с.

4. Палий В.Ф. Организация управленческого учёта / В.Ф. Палий. – М.: Бератор-Пресс, 2003. – 224 с.

5. Цал-Цалко Ю.С. Витрати підприємства: [навч. посіб.] / Ю.С. Цал-Цалко. – К.: ЦУЛ, 2002. – 656 с.