Экономические науки/ 9. Экономика промышленности

Колодійчук А.В., аспірант

Інститут регіональних досліджень НАН України, м. Львів, Україна

ОСНОВНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ЗМІСТУ ЕКОНОМІЧНОЇ КАТЕГОРІЇ “КОНКУРЕНЦІЯ”

Конкуренція як неодмінний атрибут ринкової економіки завжди перебувала і перебуває у центрі уваги дослідників. Проте, незважаючи на велику кількість тлумачень і відсутність єдиного трактування даного поняття, визначення його сутності і на даний час є актуальним завданням. Здійснивши аналіз наукової літератури, ми виділили наступні підходи до визначення суті економічної категорії “конкуренція”: лідерський, інноваційно-макроекономічний, інноваційно-мікроекономічний, інформаційний, ринково-ситуаційний, ринково-регулятивний, ситуативно-цільовий, споживчоорієнтований, маркетинговий, ресурсноорієнтований, ціновий, суспільнорієнтований, системний, кон’юнктурний, песимістичний та інші.

Лідерський підхід тлумачить конкуренцію як змагання між економічними суб’єктами за економічно вигідніші умови постачання, виробництва, збуту, а також одержання максимального прибутку, тобто це легалізована боротьба одних суб’єктів господарювання за переваги над іншими, іншими словами за повне лідерство на ринку. Ще А. Сміт під конкуренцією розумів сукупність незалежних спроб різних продавців установити контроль на ринку. Гатаулін А.М. вважає, що конкуренція є формою економічної боротьби за максимальну реалізацію особистих інтересів на ринку: приватні товаровиробники прагнуть одержати максимум прибутку за рахунок більш вигідних умов виробництва і реалізації товарів і послуг [1, с. 71].

В інноваційно-мікроекономічному підході ефективніші інновації є конкурентними перевагами для окремих підприємств. І.В. Кривов’язюк, І.О. Цимбалюк вважають, що конкуренція – це взаємодія ринкових суб’єктів, зацікавлених у досягненні рівнозначної мети, наслідком якої є процес відбору кращих фірм, що за умови виробництва функціонально однакової з конкурентами продукції спроможні забезпечити вищу якість та нижчу ціну, що в свою чергу можливе шляхом постійного вдосконалення та впровадження інновацій [2, с. 15].

Інноваційно-макроекономічний підхід також визначає конкуренцію як змагання інновацій. Переводячи це поняття в інноваційну площину, таке тлумачення наголошує, що ефективніші інновації і є конкурентними перевагами для цілих країн. Так, Й. Шумпетер визначає конкуренцію як суперництво старого з новим, з інноваціями і додає, що визначальне значення в економіці повинна відігравати не конкуренція цін або якості, а конкуренція нововведень, тому що саме інновації і підприємництво є головними факторами формування конкурентних переваг країн [4, с. 160].

Інформаційний підхід тлумачить конкуренцію як процес отримання і передачі інформації. При такому підході основним інструментом отримання конкурентних переваг стає саме інформація.

Ринково-ситуаційний підхід при визначенні конкуренції концентрує увагу на ліберальних умовах входження на ринок і виходу з нього.

За процесійним підходом конкуренція – динамічний процес, результатом якого є нові товари, маркетингові прийоми, сегменти ринку, технології виробництва, тобто це процес управління підприємством своїми конкурентними перевагами на ринку для досягнення визначених цілей, процес ринкового суперництва.

Ситуативно-цільовий підхід трактує конкуренцію як змагання між економічними суб’єктами за досягнення поставлених цілей, а дії конкуруючих сторін диктуються ринковою ситуацією, що склалася.

У маркетинговому підході в центрі уваги перебуває дистрибуція (збут) товарів, а сама конкуренція тлумачиться як боротьба за кращі умови саме збуту продукції чи реалізації послуг.

Ціновий підхід представляє також А. Сміт, котрий розуміє конкуренцію як змагання, яке підвищує ціни при скороченні пропозиції і знижує ціни при її надлишку.

Ринково-регулятивний полягає у тому, що конкуренція є механізмом, який регулює ринок, забезпечує ефективність виробництва. Дж. Мілль вважав, що конкуренція – це також регулятор ренти, прибутків, заробітної плати і ціни [3, с. 394].

Ресурсноорієнтований підхід виходить з постулату, що економічні ресурси є рідкісні, а конкуренція – це змагання економічних суб’єктів за використання цих ресурсів, прагнення виробників якнайкраще відповідати критеріям доступу до ресурсів.

Системний підхід виходить з того, що ринок – це система, а системного характеру йому надає координуючий механізм – конкуренція.

Кон’юнктурний підхід тлумачить як реакцію економічних суб’єктів на зміну ринкової кон’юнктури, на дії конкурентів.

Споживчоорієнтований підхід виходить з тези, що конкуренція – прагнення якнайкраще задовольнити потреби споживачів, перешкода для просування неякісної продукції на ринок. В свою чергу, споживачі мають можливість обирати між декількома продавцями.

Суспільнорієнтований підхід говорить, що конкуренція – засіб не лише задоволення потреб споживачів, але й засіб досягнення загального добробуту в суспільстві.

Існує також і песимістичний підхід, який полягає у тому, що конкуренція – насамперед прагнення перемогти інших, а не прагнення ефективніше працювати.

Отже, аналіз змісту існуючих підходів до визначення сутності конкуренції дають нам змогу подати визначення цієї категорії наступним чином: конкуренція – системний процес, який полягає у змаганні економічних суб’єктів за найвигідніші умови постачання, виробництва, дистрибуції товарів та послуг тощо шляхом використання ними усього інструментарію доступних методів здобуття конкурентних переваг. Метою цього процесу є отримання максимального прибутку, здобуття сегментів ринку, а результатом – більш ефективне використання економічних ресурсів. Також конкуренція передбачає широке використання інновацій як найефективнішого інструменту досягнення конкурентних переваг.

Література:

1. Гатаулин А.М. Экономическая теория: толковый терминологический словарь / А.М. Гатаулин. – М.: Колос, 1999. – 248 с.

2. Кривов’язюк І.В. Механізм регулювання конкурентних відносин на регіональних сировинних ринках / І.В. Кривов’язюк, І.О. Цимбалюк: Монографія. – Луцьк: РВВ ЛНТУ, 2009. – 215 с.

3. Милль Дж.С. Основы политической экономии. Т.3 / Дж.С. Милль; [пер. с англ.] Редкол.: А.Г. Милейковский и др. – М.: Прогресс, 1981. – 447с.

4. Шумпетер И. Теория экономического развития / И. Шумпетер. – М.: Прогресс, 1982. – 321 с.