Історія/1. Вітчизняна історія

Видута Леся

студентка ІІ курсу

(науковий керівник – к.і.н. Лановюк Л.П.)

Національний університет біоресурсів і природокористування України,

Україна (м.Київ)

Туристично-екскурсійні ресурси Корсунщини

Корсунь-Шевченківський – одне з найдавніших міст України. Ще в 1032 р. князь Ярослав Мудрий заснував місто-фортецю, яке стало могутнім форпостом на шляху кочівників, а річка Рось – природною перешкодою. З Корсунем пов’язані перемоги українського народу у національно-визвольній війні середини ХVІІ ст., гайдамацьке повстання Коліївщина.

У роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. тут 24 дні тривала Корсунь-Шевченківська битва, яка завершилася повним розгромом групи фашистських армій «Південь» і отримала назву «Другий Сталінград». У 1952 р. відбулося відкриття музею історії Корсунь-Шевченківської битви. Він розмістився на острові ім. М.Коцюбинського – серед живописної природи ландшафтного парку, в колишньому замку князів Лопухіних-Давидових – архітектурній пам’ятці ХVІІІ ст.

Впродовж двох століть чарує відвідувачів Корсунський парк. Його у 1782 р. заклав на замовлення князя Станіслава Понятовського Ян-Генріх Мюнц – живописець, графік, архітектор. У середині ХІХ ст. алеї парку прикрасили скульптури, неповторності парковому ансамблю додали висячі мости.

Живописне село Стеблів є батьківським гніздом українського письменника, критика і публіциста І.Нечуя-Левицького. У 1968 р. у Стеблеві було відкрито будинок-музей письменника.

У чудовому селу Квітки народився видатний композитор К.Стеценко, твори якого відомі далеко за межами України. На малій батьківщині митця було відкрито музей і встановлено пам’ятник творцеві прекрасних мелодій [1].

Особливою окрасою Корсунь-Шевченківського є палацово-парковий ансамбль ХVІІІ-ХІХ ст., який знаходиться в межах Корсунь-Шевченківського державного історико-культурного заповідника. Збудований у 1789 р. кам’яний палац з двосвітньою залою був одним з перших палаців на території Польщі, зведених у стилі неоготики. У 1830 – 40-х рр. палацовий ансамбль зазнав кардинальних змін (архітектори невідомі). Після закінчення перебудови він набув рис російського романтизму з елементами неоготики й класицизму. У 50-х рр. ХІХ ст. палацовий ансамбль був одним із найбагатших в Європі.

Палацовий ансамбль складався з флігеля, орденної галереї, палацу, в’їзної брами, швейцарського будинку, одноповерхового корпусу господарського призначення, оранжереї, лютеранської каплиці, манежа, двох православних каплиць, стайні-каретної, головної контори управителя маєтком, лазні.

Флігель (1782-83, 1835-40-і рр.) у первісному вигляді являв собою одноповерхову споруду, прямокутну в плані, з чотирисхилим дахом, бічні фасади якої були прикрашені дерев’яними фіалами. З’єднувався з палацом ордерною галереєю. Будівлю зведено в стилі раннього класицизму. Орденна галерея –триповерхова споруда входу (1782-83 рр.), перехідна галерея (до 1787 р.). Автором проекту, вірогідно, був Ж.А.Мюнц. Складалася з двох частин: триповерхова споруда входу, що була з’єднана з одноповерховим флігелем, і перехідна галерея. Сам палац (1787-89, 1835-40-і рр.), зведений за проектом Я.Д. Ліндсея. В’їзна брама (30-40-і рр. ХІХ ст.) зведена за проектом невідомого архітектора у форма французької середньовічної оборонної архітектури. Швейцарський будинок побудований, вірогідно, у 30-40-х рр. ХІХ ст. за проектом невідомого архітектора, як будинок для челяді. Одноповерховий корпус господарського призначення, прибудований до в’їзної брами, наймовірніше, у 30-40-і рр. ХІХ ст. (на його місці ще з 1789 р. була окрема будівля). Оранжерея збудована до 1848 р. у стилі неоготики з елементами середньовічної французької оборонної архітектури. Автор проекту – невідомий львівський архітектор. Лютеранська каплиця збудована у 1835 р., автор проекту невідомий. Знаходилась на південний захід від палацу на скелястому березі р. Росі. Зведена у готичному стилі. Манеж побудований у 30-40-х рр. ХІХ ст. Автор проекту невідомий. Будівля одноповерхова, цегляна, у плані – витягнутий прямокутник. Вигляд будівлі неодноразово змінювався, у зв’язку з чим відбувалося еклектичне нагромадження елементів, притаманних різним архітектурним стилям: неоготика, романська архітектура, класицизм. Дві православної каплиці зведені у першій половині та середині ХІХ ст. Автор проекту невідомий. Перша є звершенням у вигляді шести фронтончиків, над якими піднімається шестигранне шатро, увінчане фіалом. Друга має хрестову конструкцію склепіння, що було притаманне для храмів Московської держави.

На даний час палацовий ансамбль складається з палацу, триповерхового флігеля, в’їзної брами, швейцарського будинку, колишніх приміщень стайні й каретної, манежу, господарської добудови до в’їзної брами, лазні, будинку головної контори та двох православних капличок. Не збереглися будівлі перехідної ордерної галереї (зруйнована у 30-40 рр. ХІХ ст.) лютеранської каплички (зруйнована 1942 р.), оранжереї (зруйнована 1947 р.). Будівлі палацового ансамблю відносяться до Державного реєстру національного культурного надбання (Постанова Ради Міністрів Української РСР від 29 січня 1960 р. №105 та від 6 вересня 1979 р. № 442). З 1994 р. палацовий ансамбль входить до складу Корсунь-Шевченківського державного історико-культурного заповідника [2].

Література:

1. Рутинський М. Географія туризму України. – К., 2004. – 160 с.

2. Малий енциклопедичний словник Корсунівщини. – Корсунь-Шевченківський, 2003. – Т.1. – 106 с.