Педагогические науки / 2. Проблемы подготовки специалистов

Агаджанова Р. М.

Харківський національний економічний університет, Україна

Особливості використання інтерактивних технологій навчання

у процесі підготовки майбутніх економістів

Сучасна світова практика розвитку освіти в умовах цивілізаційних змін і пошуку нової освітньої парадигми характеризується проявом інтегративних тенденцій. Освіта є безпосереднім учасником зародження нового всесвітнього співтовариства та грає вирішальну роль в розвитку особистості та всього суспільства. За таких обставин з’явилась необхідність формування умов, які б сприяли підвищенню професійної діяльності людини, зокрема педагога, що вплине на формування особистості нового покоління. Підвищення активності й особистої відповідальності кожного члена суспільства породжує потребу в модернізації освіти. Нові підходи до модернізації освіти передбачають забезпечення можливості вибору і самовизначення кожного учасника навчального процесу та покращення суб’єкт-суб’єктних взаємин [1, с. 87]. Перехід навчальних закладів у режим інноваційного розвитку, втілення педагогічних та інформаційних технологій значно підвищили вимоги до професійної компетентності науково-педагогічного працівника.

Науково-технічний прогрес надає викладачам та студентам можливість використовувати нові форми комунікації, нові типи вирішення абстрактних і конкретних завдань. Це перетворює викладача з авторитарного транслятора готових ідей у натхненника розвитку інтелектуального та творчого потенціалу студента. Майбутнє за системою навчання, що вкладалася б у схему студент – технологія – викладач, за якої викладач перетворюється на педагога – методолога, технолога, а студент стає активним учасником процесу навчання [2]. Педагогічна майстерність сучасного викладача має розвиватись «не через забезпечення його великою кількістю рецептурних посібників і широке використання ним готових поурочних розробок. Йому потрібні передусім фундаментальні знання з базового предмета, висока загальна культура і ґрунтовна дидактична компетентність» [3].

Сьогодні у науково-педагогічній літературі можна знайти рекомендації щодо використання інтерактивних технологій у навчальному процесі. Для розгляду особливостей інтерактивних технологій навчання та проведення аналізу ефективності їх використання у навчальному процесі потрібно звернути увагу на сутність термінів «педагогічна технологія» та «технологія навчання».

Ще на початку 20-х років минулого століття у працях відомих педагогів І. Павлова, А. Ухтомського, С. Шацького, В. Бехтерєва з’явився термін «педагогічна технологія». Еволюційний розвиток поняття «педагогічної технології» обумовив розширення його змісту. Сьогодні в педагогіці термін «технологія» часто використовують для позначення послідовного (покрокового) застосування різних прийомів, що забезпечує вирішення поставленого педагогічного завдання [4].

У розумінні і вживанні терміна «педагогічна технологія» існують чотири підходи.

До першого напряму належать думки Б. Лихачова та С. Смирнова, які наголошують на тому, що «педагогічна технологія» – це сукупність засобів і методів відтворення теоретично обґрунтованих процесів навчання і виховання, що дозволяють успішно реалізувати поставлені освітні цілі [5, 6].

В. Беспалько та В. Сластьонін вважають, що «педагогічна технологія» – це процес комунікації або спосіб виконання навчального завдання, що передбачає застосування біхевіорістської науки та системного аналізу для покращення навчання [7, 8].

П. Підкасистий, якій є представником іншого підходу, розглядає педагогічну технологію як велику сферу знання, що спирається на відомості соціальних, управлінських та природничих наук [9].

Представники четвертого підходу пропонують розглядати декілька значень педагогічної технології водночас. Так, М. Кларін визначає педагогічну технологію як системну сукупність і порядок функціонування всіх особистісних, інструментальних і методологічних засобів, використовуваних для досягнення педагогічних цілей [10]. В. Євдокимов та І. Прокопенко підкреслюють, що «педагогічна технологія» – це «чітко наукове і точне відтворення педагогічних дій, які гарантують успіх» [11, с. 39].

О. Пометун, у свою чергу, наголошує на тому, що будь-яка педагогічна технологія повинна відповідати основним критеріям технологічності: системності (наявність логіки процесу, взаємозв’язку частин, цілісність), керованості (можливість діагностики досягнення цілей, планування процесу навчання), ефективності (технологія повинна вибиратись відповідно до результатів і оптимальних затрат, гарантувати досягнення певного стандарту навчання), відтворюваності (можливості застосування в інших однотипних навчальних закладах іншими суб’єктами) [2, с. 23].

Т. Назарова стверджує, що поняття «педагогічна технологія» трансформувалося в нові поняття, а саме: освітні технології, педагогічні технології та технології навчання [4]. На думку автора, освітні технології визначають загальну стратегію розвитку освіти, його конкретне проектування та планування, передбачення результатів, а також вивчення відповідних освітнім цілям стандартів. Педагогічні технології втілюють тактику реалізації освітніх технологій у навчально-виховний процес через моделі навчання, виховання й управління.

Дослідники розуміють, що технологія навчання відображає шлях освоєння конкретного навчального матеріалу в межах педагогічної технології та називають її ще й дидактичною технологією [12].

О. Пометун, визначаючи поняття «інтерактивна технологія навчання», наголошує на тому, що це така організація навчального процесу, за якої неможлива неучасть студента у колективному взаємодоповнюючому, заснованому на взаємодії всіх його учасників процесі навчального пізнання: або кожен студент має конкретне завдання, за яке він повинен публічно прозвітуватись, або від його діяльності залежить якість виконання поставленого перед групою завдання. Інтерактивні технології навчання включають в себе чітко спланований очікуваний результат навчання, окремі інтерактивні методи і прийоми, що стимулюють процес пізнання, та розумові і навчальні умови й процедури, за допомогою яких можна досягти запланованих результатів [2, с. 24].

О. Пометун запропонувала наступну умовну робочу класифікацію інтерактивних технологій навчання, а саме:

1. інтерактивні технології кооперативного навчання – робота в парах, ротаційні трійки, два – чотири – всі разом, карусель, робота в малих групах, акваріум;

2. інтерактивні технології колективно-групового навчання – обговорення проблеми в загальному колі, мікрофон, незакінчені речення, мозковий штурм, навчаючи – учусь, ажурна пилка, аналіз ситуації, вирішення проблем, дерево рішень;

3. технології ситуативного моделювання – симуляція або імітаційні ігри, спрощене судове слухання, громадські слухання, розігрування ситуації за ролями;

4. технології опрацювання дискусійних питань – метод ПРЕС, займи позицію, зміни позицію, неперервна шкала думок, дискусія, дискусія в стилі телевізійного ток-шоу, оцінювальна дискусія, дебати.

Для визначення важливості та ефективності використання інтерактивних технологій у процесі навчання іноземній мові майбутніх економістів розглянемо досвід діяльності кафедри іноземних мов Харківського національного економічного університету. Перш ніж зробити аналіз досвіду кафедри з використання інтерактивних технологій у процесі навчання іноземній мові студентів економічних спеціальностей, потрібно зазначити, що викладачами кафедри активно впроваджуються різноманітні інтерактивні технології навчання. Згідно з думкою колективу кафедри, студентів приваблює творчий аспект, на якій робиться акцент у згаданих вище технологіях, що сприяє розвитку особистісних та професійних якостей майбутніх спеціалістів. Слід також підкреслити, що впровадження інтерактивних технологій у процес навчання іноземній мові студентів економічних спеціальностей дозволяє досягти мети вивчення дисципліни – формування у студентів загальних та професійних комунікативних мовленнєвих компетенцій для забезпечення ефективного спілкування в академічному та професійному середовищі.

Отже, метою нашого дослідження було, по-перше, з’ясувати ставлення студентів економічних спеціальностей, що вивчають дисципліну «Іноземна мова за професійним спрямуванням» на різних курсах, до інтерактивної моделі навчання. По-друге, відстежити, які інтерактивні технології навчання користуються найбільшої популярністю серед студентів. Для досягнення зазначеної мети та отримання необхідної інформації було проведено анкетування студентів різних курсів.

За результатами опитування, переважну більшість студентів приваблює інтерактивна модель навчання, оскільки створюються комфортні умови навчання, за яких кожен студент відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність. Дійсно, навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх студентів. Це колективне, групове, навчання у співпраці, де і студент і викладач є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання. Студенти «обирають» заняття, у яких викладач використовує інтерактивні технології навчання тому, що відбувається моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Студенти також згодні, що інтерактивні технології навчання сприяють формуванню навичок і вмінь, значному підвищенню рівня володіння іноземною мовою, розвитку професійних знань, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії.

Потрібно зазначити, що на початкових етапах навчання робота в парах є особливо ефективною технологією. Її використовують для засвоєння, закріплення, перевірки знань тощо. За умов парної роботи всі студенти отримують рідкісну за традиційним навчанням можливість говорити, висловлюватись. Робота в парах дає студентам час подумати, обмінятись ідеями з партнером і лише потім озвучувати свої думки перед академічною групою. Робота в парах сприяє розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватись, критичного мислення, вміння переконувати й вести дискусію. За результатами анкетування, першокурсників дійсно більш приваблює робота в парах, оскільки протягом першого року навчання у вищому навчальному закладі у студентів триває процес формування своїх індивідуальних стосунків як із викладачем, так і з кожним членом колективу. Першокурсники також пристосовуються до нової дидактичної ситуації, що зумовлена методами, формами навчальної взаємодії та професійно спрямованим змістом навчання. Робота в парах у процесі вивчення іноземної мови студентами першого курсу вважається більш комфортною, оскільки вони тільки розпочинають ознайомлення з лексикою за професійним спрямуванням.

Вже наприкінці першого курсу можна використовувати технології колективно-групового навчання, оскільки, маючи необхідний словниковий запас, студенти вже готові до активної участі у процесі обговорення, аналізу проблеми в групах або в загальному колі. Згідно з результатами опитування, серед існуючих технологій колективно-групового навчання студентів більше приваблює технологія «аналіз ситуації», або Case-метод. Очевидною перевагою цього методу уявляється розвиток у студентів системи цінностей та набуття професійних конкурентоспроможних позицій, що з’являються у процесі творчого, емоційного обговорення та вирішення змодельованої реальної проблеми. На думку студентів, «кейс-метод» допомагає їм, майбутнім економістам, зрозуміти специфіку взаємовідносин, мотивації, видів відповідальності та отримати комунікативні навички, тобто швидше адаптуватися до реалій майбутньої діяльності.

По мірі просування до старших курсів, коли триває процес цілеспрямованого формування особистісних якостей і професійних вмінь, студенти відчувають потребу у використанні таких видів діяльності, які дозволяють відтворювати комунікативне середовище, що позитивно впливає на формування соціальних і професійно-ділових якостей майбутнього фахівця. На цьому етапі доцільно використовувати технології ситуативного моделювання. Переважна більшість студентів на цьому етапі навчання приймають активну участь у ділових іграх, в основу яких покладені прийоми самостійного пошуку оптимальних варіантів вирішення проблеми. У ході ділової ігри студенти не тільки закріпляють теоретичні знання, а й формують функціональні вміння та навички ділового спілкування, розвивають творчість і віру у свої сіли.

Студенти старших курсів, знаходячись на стадії самостійного проектування професійного становлення, відчувають потребу у самостійному, цілеспрямованому перетворенні вихідних здібностей і особистісних властивостей на соціально й професійно значущі якості. На цьому етапі студенти зацікавлені у прийнятті участі у дискусіях та дебатах, які є технологіями опрацювання дискусійних питань. Диспути сприяють формуванню оцінних суджень та розвивають комунікативну культуру за умови створення доброзичливої психологічної атмосфери, взаємної поваги та зацікавленості. Ступінь досягнення максимальної ефективності від використання зазначених технологій залежить від глибини суперечливості позицій щодо теми семінару, культури спілкування, проведення диспуту або дискусії, вміння виокремити позитивне у протилежній думці та зробити точні і справедливі висновки.

Отже, за результатами проведеного дослідження щодо з’ясування важливості та ефективності використання інтерактивних технологій у процесі навчання іноземній мові майбутніх економістів, можна зробити висновок, що інтерактивне навчання дійсно готує студентів до ефективного спілкування іноземною мовою у професійному середовищі. Завдяки інтерактивним технологіям студенти навчаються обговорювати іноземною мовою пов’язані зі спеціалізацією питання з метою досягнення порозуміння зі співрозмовником, готувати публічні виступи з ряду галузевих питань, застосовуючи відповідні засоби вербальної комунікації та адекватні форми ведення дискусій і дебатів.

Література:

1. Борова Т. А. Теоретичні засади адаптивного управління професійним розвитком науково-педагогічних працівників вищого навчального закладу [Текст]: монографія. / Борова Т. А. – Харків: Компанія СМІТ, 2011. – 384 с.

2. Пометун О. І. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук.-мет. посібн. / О. І. Пометун, Л. В. Пироженко; За ред. О. І. Пометун. – К.: А. С. К., 2005. – 192 с.

3. Педагогічні технології у безперервній професійній освіті / За заг. ред. Сисоєвої С. О. – К., 2001. – с. 44.

4. Назарова Т. С. Средства обучения: технология создания и использования. / Т. С. Назарова, Е. С. Полат. – М.: Изд-во УРАО, - 1998. – 204 с.

5. Лихачев Б. Т. Педагогика: курс лекций:[учеб. пособие для студентов педагогических учебных заведений и слушателей ИПКи ФПК] / Б. Т. Лихачев. – М.: Прометей, Юрайт, 1998. – 464 с.

6. Смирнов С. Д. Педагогика и психология высшего образования: от деятельности к личности: учеб. пособие для студентов высш. пед. учеб. заведений / С. Д. Смирнов – М.: Издательский центр «Академия», 2003. – 304 с.

7. Беспалько В. П. Слагаемые педагогической технологи / В. П. Беспалько. – М.: Педагогика, 1989. – 204 с.

8. Сластенин В. А. Педагогика: иновационная деятельность / В. А. Сластенин, Л. С. Подымова. – М.: ИЧП «Изд-во Магистр», 1997. – 308 с.

9. Педагогика / под. ред. П. И. Пидкасистого. – Педагогическое общество России, 1998. – 640 с.

10. Кларин М. В. Педагогическая технология в учебном процессе / М. В. Кларин. – М.: Педагогика, 1989. – 175 с.

11. Прокопенко І. Ф. Сучасні педагогічні технології: навч. посібник / І. Ф. Прокопенко, В. І. Євдокимов. – Харків: Колегіум, 2008. – 344 с.

12. Освітні технології / За заг. ред. О. М. Пєхоти – К., 2001. – с. 21.