Остапенко С. А.

Криворізький інститут ПВНЗ «Кременчуцький університет економіки, інформаційних технологій і управління»

До питання визначення структури соціальної компетентності майбутніх філологів

Кожну спеціальність у межах навчання у вищій школі можна розглядати як максимальну можливість реалізації здібностей людини, інтелектуального та творчого потенціалу. Спеціальності, пов’язані з професійною підготовкою майбутніх філологів, передбачають взаємопроникнення соціальних та дидактичних елементів та наповнення останніх новим змістом.

Для студентів філологічних спеціальностей основою майбутньої професійної діяльності є соціальна компетентність, тож дослідження генези визначення її структури є необхідною умовою ефективності їхньої фахової підготовки.

Структура соціальної компетентності студента досліджувалася українськими та зарубіжними науковцями. Так, А. Рибакова, вивчаючи структуру соціальної компетентності спеціаліста з соціальної роботи, виокремлює в ній декілька компонентів:

- особистісний (здатність до самореалізації в обраній професії);

- діяльнісний (здатність до професійної діяльності);

- комунікативний (здатність до ефективного спілкування та взаємодії) [3].

Більш розгалужену структуру соціальної компетентності обґрунтовує в своєму дисертаційному дослідженні В. Турчанінова. Дослідниця вважає, що соціальна компетентність об’єднує концептуальний, інструментальний, інтегративний, конфліктологічний, комунікативний, особистісний компоненти. У ході характеристики та опису кожного з них, В. Турчанінова зазначає, що концептуальний компонент представляє суму професійно значущих знань, інтегративний компонент відбиває здатність спеціаліста поєднувати у професійній діяльності теорію і практику; комунікативний – уміння ефективно користуватися письмовими та усними засобами комунікації; конфліктологічний містить обізнаність особистості щодо можливих стратегій поведінки в конфлікті та вміння адекватно реалізовувати їх в конкретній ситуації; особистісний компонент включає професійну спрямованість та ціннісні орієнтації, професійно важливі особистісні якості та здібності, професійний обов’язок та відповідальність, наявність професійного «Я-образу» [4].

Наші наукові розвідки спонукали нас до розробки структури соціальної компетентності студента філологічних спеціальностей як своєрідного синтезу психолого-педагогічних, соціологічних напрацювань у поєднанні з сучасними досягненнями гуманітарних наук. Конкретизуючи зміст та розробляючи структуру соціальної компетентності студентів філологічних спеціальностей, ми зважаємо на зауваження О. Усик, яка зазначає, що компетентність студента філологічних спеціальностей повинна спрямовуватись на:

а) розвиток світогляду студентів та їх підготовку до сприйняття себе як носія національних цінностей, до взаємозв’язку з усіма людьми за допомогою мови в пошуку вирішення глобальних проблем;

б) розвиток культури студентів, загальнолюдських цінностей, загальнопланетарного способу мислення, усвідомлення відповідальності за майбутнє своєї країни;

в) навчання етично прийнятних форм самовираження в суспільстві;

г) навчання етиці дискусійного спілкування й етиці взаємодії з людьми різних поглядів;

ґ) розвиток умінь студентів використовувати надбані соціокультурні знання, уміння і навички відповідно до ситуацій спілкування у процесі комунікації;

д) розвиток потреби в самоосвіті [ 5, с. 38-39].

Ми також брали до уваги дослідження О. Овчарук та О. Пометун [2], які в своїх роботах наводять такі ознаки компетентностей, як поліфункціональність, надпредметність, міждисциплінарність, багатокомпонентність, спрямування на формування критичного мислення, рефлексії, визначення. Н  Бібік зауважує, що «ключові компетентності пов’язують воєдино особистісне й соціальне в освіті, відбивають комплексне оволодіння сукупністю способів діяльностей, що створює передумови для розроблення індикаторів їх вимірювання; вони виявляються не взагалі, а в конкретній справі чи ситуації; їх набуває молода людина не лише під час вивчення предметів, групи предметів, але й засобами неформальної освіти, внаслідок впливу середовища тощо» [2, c.46].

Визначаючи структуру соціальної компетентності студентів філологічних спеціальностей, спираємося на системний підхід (Б. Гершунський, М. Каган, М. Кларін, А. Щукін, Е.Юдін): «метод наукового пізнання, в основі якого – розгляд об’єктів як систем; передбачає аналіз явищ як складної єдності, що не зводиться до простої суми елементів» [6, с.302]. Як відомо, системний підхід прийшов на зміну широко розповсюдженій у XVII-XVIII ст. концепції механіцизму, якій протистоїть за своїми задачами. Теоретичною базою системного підходу є діалектико-матеріалістичний принцип системності, зазначають філософи.

У системному дослідженні об’єкт, що аналізується, розглядається як певна множина елементів, взаємозв’язок яких зумовлює цілісні властивості цієї множини. Основний акцент робиться на виявленні широкого спектру зв’язків та відношень, що мають місце як усередині досліджуваного об’єкту, так і в його взаємовідношеннях з зовнішнім оточенням, середовищем. Властивості об’єкту як цілісної системи визначаються не тільки і не стільки додатком властивостей його окремих елементів, скільки властивостями його структури [6]. Також варто зважати на той факт, що в умовах постіндустріального, інформаційного суспільства відбувається подальше уточнення та поглиблення системного підходу, детальне розкриття його філософських засад, здійснюється розробка логічних та методологічних принципів, подальший прогрес у побудові теорій систем. У зв’язку з цим, сучасний російський філософ С. Зімін підкреслює, що саме в останнє десятиліття відбувається суттєва трансформація предмету та методів наукового дослідження, пізнання об’єктивної дійсності та теорія пізнання взагалі сьогодні розвиваються через засвоєння й осмислення ідей та фактів, представлених різними дисциплінами, які вивчають ті чи інші компоненти дійсності [1].

Виходячи зі сказаного вище, ми розробили структуру соціальної компетентності студентів філологічних спеціальностей.

Ми вважаємо, що структура соціальної компетентності студентів філологічних спеціальностей складається з п’яти компонентів: когнітивно-перцептивного, мотиваційного, комунікативно-діяльнісного, комунікативно-рефлексивного, особистісного, кожен з яких має своє змістове наповнення. Так,

когнітивно-перцептивний компонент містить знання (філологічні, педагогічні, психологічні), адекватне емоційно-чуттєве сприйняття навчальної інформації, соціально-пізнавальну спрямованість студента. Мотиваційно-цільовий компонент передбачає потребу у здійсненні взаємодії, мотиви соціальної поведінки, соціальні установки, визначення мети та планування навчальної діяльності. До складу комунікативно-діяльнісного компоненту соціальної компетентності входять навчальні уміння та уміння соціальної взаємодії, соціальна активність студента, соціально-прогностичні уміння. Комунікативно-рефлексивний компонент пов’язаний з рефлексією соціальної поведінки, самоаналізом та самооцінкою навчальної діяльності. Особистісний компонент соціальної компетентності студентів філологічних спеціальностей містить толерантність, емпатичні здібності, креативність, упевненість, інтелігентність.

П’ятикомпонентна структура соціальної компетентності, яка містить вісімнадцять складників, видається нам оптимальною як з точки зору теоретичної розробленості, так і з точки зору практичних формувальних впливів.

Література:

1. Зимин С. М. Производство и воспроизводство знаний: когнитивно-антропологический аспект/ Сергей Михайлович Зимин: Автореф. дис. . канд. филос. наук: 09.00.01. – Саратов, 2004. – 18 с.

2. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: бібліотека з освітньої політики: монографія / Н. М. Бібік, Л. С. Ващенеко, О. І. Локшина, О. В. Овчарук, Л. І. Паращенко, О. І. Пометун, О. Я. Савченко та ін.; під заг. ред. О. В. Овчарук. – К. : К. І. С., 2004. – 112 с.

3. Рыбакова А. И. Становление социально-психологической компетентности специалиста по социальной работе в процессе обучения в вузе: диссертация ... кандидата психологических наук: 19.00.05 / Анна Игоревна Рыбакова; [Место защиты: Рос. гос. социал. ун-т]. – Москва, 2008. – 266 с.

4. Турчанинова В. Н. Формирование у студентов профессиональной компетентности в социальной работе с семьей : дис. … канд. пед. наук: 13.00.08 / Вероника Никитична Турчанинова. – Екатеринбург, 2005. – 256 с.

5. Усик О. Ф. Формування соціокультурної компетентності студентів філологічних спеціальностей у процесі вивчення гуманітарних дисциплін / Олена Федорівна Усик. – Дис. канд. пед. наук: 13.00.09. – К.: Інститут педагогіки АПН України, 2010. – 275 с.

6. Щукин А. Н. Лингводидактический энциклопедический словарь: более 2000 единиц /Анатолий Николаевич Щукин. – М.: Астрель: АСТ: Хранитель, 2007. – 746 с.