Чевжик А.О., Філоненко Н.В.

ДВНЗ«Переяслав-Хмельницький державний

педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

Дидактичні ігри на уроках математики.

В умовах перебудови суспільства та всіх його сфер виникає необхідність перебудови навчально-виховного процесу в школі. Рівень навченості, розвитку, вихованості та пристосованості школярів до суспільних умов можна суттєво підвищити, якщо на уроках математики поєднати їх навчальну діяльність з ігровою. Таке поєднання забезпечує задоволення головних вікових потреб учнів у спілкуванні з однолітками та самоутвердженні і тому сприяє підвищенню рівня успішності у навчанні.

Досягненню мети навчання математики та реалізації особистісно-спрямованого навчання, яке на перший план висуває завдання створення сприятливих умов для виявлення і розвитку здібностей учнів, задоволення їх потреб та інтересів, розвитку пізнавальної активності і творчої самостійності сприяє використання саме дидактичних ігор. Застосування їх на уроках математики – суттєво підвищує ефективність навчально-виховного процесу та взаємодії і взаєморозуміння між учителем і учнями.[2]

Багатьом учням математика здається нелегкою і мало зрозумілою, тому нерідко діти намагаються запам’ятати правила, не розуміючи їх, а це призводить до формалізму, гальмує дальше розуміння нового матеріалу. Здобуті учнями міцні знання перетворюються в переконання тільки тоді, коли вони є результатом свідомої самостійної роботи думки. Отже вчителю важливо застосовувати такі методичні прийоми, які б збуджували думку школярів. Підводили їх до самостійних пошуків, висновків та узагальнень. Сучасна школа має озброїти учнів не лише знаннями, вміннями й навичками, а й методами творчої розумової і практичної діяльності.

Завдання гри — забезпечення переходу від пізнавальної мотивації до професійного зв’язку з появою потреби у знаннях та їх практичного застосування. У грі використовуються прийоми, що дають учням почуватися вільніше і не стримувати себе, викликають бажання вирішувати подані завдання, у ході гри. [1]

Найважливішими умовами організації ігрової діяльності на уроках математики з метою покращення якості та успішності навчання, виховання та їх розвитку є вибір доцільної дидактичної гри, дотримання вимог до змісту та проведення цих ігор, визначення місця і ролі їх у в системі інших видів навчально-пізнавальної діяльності учнів, вибір доцільних способів керівництва грою.

Вміле поєднання індивідуальних, групових, мережевих та колективних форм навчальної діяльності у процесі дидактичних ігор на уроках математики допомагає учням долати соціально-психологічні та фізіологічні бар'єри, які виникають під час вивчення предмета.

На основі аналізу психолого-педагогічних умов використання дидактичних ігор на уроках математики були сформульовані вимоги до методики їх проведення: методика повинна керуватися принципом повної реалізації вікових пізнавальних можливостей дітей; вона повинна забезпечувати варіативність умов, у яких протікає робота вчителя і учня; методика повинна сприяти оптимальному розвиткові кожного школяра; навчання за даною методичною системою повинно забезпечувати кожному учневі фізичне і психологічне здоров’я.

Було виділено характерні ознаки та основні вимоги до організації та проведення дидактичних ігор на уроках математики, серед яких:

1) наявність навчальної задачі (формування, уточнення, систематизація, розвиток певних знань, умінь і навичок, розвиток мислення, виховання певних якостей особистості тощо);

2) наявність учасників гри; присутність учителя, завдання якого – інформувати про хід гри;

3) чіткий розподіл ролей серед учнів і визначення функцій кожного з них;

4) наявність системи об'єктивних стимулів (або мотивів), які спонукують учасників гри активно працювати на кінцевий результат;

5) доступність завдань дидактичної гри;

6) емоційність гри, наявність естетичного оформлення;

7) наявність елементів змагання між командами або окремими учасниками.

Крім того мислителі та педагоги минулого досліджували проблему, як засобом гри ефективно навчати та виховувати дітей, а саме: Я. А. Коменський вважав гру необхідною формою діяльності дитини, що відповідає природі та здібностям, гра – серйозна розумова праця, у процесі якої розвиваються усі здібності. Дитина у грі збагачує коло уявлень про навколишній світ, розвиває мову, у колективних іграх дитина спілкується з однолітками. К. Д. Ушинський розглядає гру не тільки як засіб розваги, але як спосіб виховання, навчання та розвитку, в процесі гри «самодіяльно працює дитяча душа».[3] Наприкінці ХІХ – на початку ХХст. теорія ігрової діяльності значно збагатилася ідеями С. Русової щодо організації ігор різних видів. Відомі педагоги (П. Блонський, А. Макаренко, В. Сухомлинський, В. Сорока, Г. Росинський, С. Щацький та ін.) експериментально досліджували провідні педагогічні проблеми, створили парадигми практичної виховної роботи з учнями в контексті різних видів ігрової діяльності.

Тому можна стверджувати, що використання дидактичних ігор на уроках математики підвищить ефективність засвоєння матеріалу учнями, адже не всім дітям легко дається цей предмет.

Література:

1. Букатова В.М., Ершова А.П. Я иду на урок: Хрестоматия игровых прийомов обучения: Книга для учителя. – М.: Первое сентября, – 2000.–224 с.

2. Слєпкань З.І. Методика навчання математики. – К.: Зодіак – Еко, 2000. –512с.

3. Ушинський К.Д. Вибрані педагогічні твори. – К., «Радянська школа», 1949, 243 c.