Україна в сучасному геополітичному контексті

За останні 20 років геополітична ситуація в світі кардинально змінилася: розпався Радянський Союз, відбулися істотні зміни в колишніх соціалістичних державах Центральної та Східної Європи, об'єдналася Німеччина. На міжнародній арені з'явився цілий ряд нових держав, і серед них незалежна держава Україна.

Як новостворена держава Україна прагне усвідомити себе в геополітичному контексті і в контексті розвитку світової цивілізації, визначити, в чому полягають її пріоритети, реальні національні інтереси та розробити стратегію і тактику реалізації останніх.

За своїм геополітичним складовим (площею, населенням, природними запасами) Україна відразу стала помітним державним утворенням. Україна має в своєму розпорядженні майже половину всіх світових ресурсів родючих чорноземів, могутній промисловий та науково-технічний потенціал, досить розвинену інфраструктуру і в той же час відчуває гостру необхідність капіталомісткої структурної перебудови економіки, слабкість експортних можливостей, втрату традиційних ринків, розрив зовнішньоекономічних зв'язків.

У термінах класичної геополітики українську геостратегію сьогодні визначають дві головні парадигми: Євразійська і Євроатлантична, хоча останнім часом дає про себе знати і третя - Чорноморська. У теоретичному плані це обумовлює необхідність наукових розробок пошуку відповідного місця держави у світовій глобальній політичній та економічній системах. У практичному - створення механізму реалізації національних інтересів політичного та економічного характеру на глобальному та регіональному рівнях.

На даному етапі Україні переживає фінансову кризу, найбільш глибокий з часу проголошення незалежності. Експертам ще належить визначити причини нинішнього кризового стану економіки держави. Зрозуміло, що Україна не могла не відчути ударів світової фінансової кризи, фінансово-економічної кризи, яка охопила Росію. Але все ж головними є внутрішні причини, імітаційна діяльність владних органів з реформування економіки, яка призвела до негативних результатів.

Визначаючи роль і місце України в сучасному геополітичному просторі, слід, з одного боку, враховувати тяжіння України до Росії - великої держави, з яким її об'єднує спільність долі, стратегічні інтереси, перш за все в економічній сфері, і насторожує непередбачуваність дій її сучасних політиків, їх постійні імперські амбіції, з іншого боку - з цивілізованою Європою з її традиціями парламентаризму, економічної стабільності і традиційним байдужістю до стану нашої держави. В глибині душі багато європейців не впевнені, чи є Україна "справжнім державою» і не поспішають інвестувати її економіку. Інших турбує те, що надмірний інтерес Заходу до України може викликати протидію Росії і ускладнити і так вже напружені відносини з нею в зв'язку з просуванням НАТО на Схід.

Прогнозуючи розвиток взаємовідносин України і Росії, слід виходити з того, що істотний вплив на українсько-російські відносини надає внутрішньополітична обстановка в самій Росії.

Без успішного здійснення політичних реформ, помітних ознак економічного піднесення та підвищення життєвого рівня населення не стане можливою ні повноцінна і тривала нормалізація відносин України з Росією, ні інтеграція її до європейських та північноатлантичні структури, ні регіональне самоутвердження нашої держави в Центральній і Східній Європі.

Друге - Україна має багаті ресурси, найродючіші землі в Європі, могутній науковий, кадровий потенціал і сьогодні має - і в цьому чим далі, тим більше переконується суспільство - нарощувати свій власний виробничий і науково-технічний потенціал з метою ефективного використання цих багатств. Проте в сучасному інформатизованому світі національне багатство пов'язане не з якістю чорноземів, нехай навіть і найбільш родючих у світі, а з коштами організації суспільства. Перед елітою Україні постало завдання сформулювати державну стратегію. «Державна стратегія - з одного боку - публічне виклад владою перспективи держави, всередині якої ця сама влада збирається працювати, з іншого боку - поточні рішення, спрямовані на безпосереднє вирішення цієї перспективи вже зараз, негайно». Вченими запропонована в політичній сфері модель соціально-правової держави, в економічній - модель формування ринкової економіки у вигляді науково-технологічної доктрини, що ґрунтується на інтелектуальному факторі, на розвитку науки і технології і відповідає світовим цивілізованим тенденціям, які прокладають шлях на рубежі XXI століття.

Вирішуючи питання нарощування внутрішніх виробничих і людських ресурсів, слід на державному рівні визначити економічні пріоритети, у першу чергу - аграрний сектор, розвиток інформаційних технологій, космічної галузі, освіти і туризму. Особливу увагу варто приділити Збройним Силам України, знайти засоби розв'язання не тільки соціальних проблем армії, але й для відновлення техніки і озброєння у відповідності зі світовими стандартами.

Підкреслимо: вибір стратегії внутрішньої і зовнішньої портики Україна має доповнюватися гнучкою тактикою і сильною політичною волею щодо реалізації поставленої мети. Будь-яка стратегія, будь-який план не можуть здійснитися самі по собі.