Савіна М.І.

Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України, м. Київ, Україна

Вплив етнокультури на формування гендерних уявлень особистості

Етнокультурою вважається сукупність матеріальних і духовних цінностей, вироблених етносом впродовж його історії на його власній території засобами етнічного самовираження – мовою, філософією, релігією, традиціями.

Етнокультура містить ціннісні орієнтації, цінності, які формуються завдяки світосприйняттю та самоусвідомленню, формує певні типи мислення, парадигми життя, соціальні ролі. Етнокультура, завдяки цінностям, нормам, традиціям, формує в суспільстві особливі форми поводження, спілкування, моральні та етичні засади духовного життя.

Світова культура поділяється на культури країн, народів, націй, етнічних груп. Українська культура – це витвір світогляду та праці нашого народу [2]. Культура відображає світогляд народу, його національну самосвідомість, своєрідність філософського мислення, розуміння основних проблем загальнолюдського і власного буття як конкретної частини людства.

Серед низки функцій, що відіграє етнічна культура є її конструктивність. Конструктивні функції етнокультури вважаються такими, що формують гармонійну особистість, зокрема її гендерні особливості, а саме чоловічі та жіночі ролі, прийняті в конкретному етносі. Відповідно, завданням нашого викладу є проаналізувати вплив етнокультури на формування саме гендерних уявлень особистості в умовах інформаційного суспільства, розглянути формування особистості через призму культурного середовища.

Гендерні уявлення особистості є невід’ємною частиною її життя – на фізичному, соціальному, інтелектуальному і духовному рівнях розвитку. Так, сформована, інтегрована (тобто така, що здатна об’єднувати, усвідомлювати особистісні гендерні якості на всіх рівнях) особистість стає гармонійним, конструктивним елементом усіх міжособистісних взаємин, в яких вона і проявляє вміння усвідомлювати себе та вміння бути в гармонії з собою та зовнішнім середовищем, досягаючи єдності.

Цілеспрямоване формування особистості здійснюється в соціальній системі шляхом виховання в умовах певної етнокультури. Формування особистості – процес соціального розвитку людини і відбувається цей процес завдяки засвоєнню культурних норм, традицій, звичаїв, виховному впливу сім’ї, школи, суспільства, здатності людини пристосовуватися до оточення.

Особистість не є ізольованою, вона живе в суспільстві і відчуває певний вплив культури і виховання. Особистість має свою, хоча й пов’язану з іншими, історію життя і відчуває впродовж цієї історії як загальні і особливі, так і поодинокі впливи, які відображаються як в загальних, особливих, так і в індивідуальних рисах її поведінки і діяльності, в цілому психологічному складі. Впродовж свого розвитку під впливом виховання, соціалізації особистість набуває низки ролей, які вона виконує в суспільстві. Так, концепція культури впливає на концепцію людини: стати людиною означає стати індивідом, набути індивідуальності, а індивідуальність ми набуваємо, керуючись паттернами культури, системами значень, що історично склалися, орієнтуючись на які ми надаємо форми, порядок, смисл та напрямок нашому життю. Задіяні при цьому паттерни культури мають не загальний, а специфічний характер: не просто «чоловік» або «жінка», а конкретний набір уявлень про те, якими повинні бути чоловіки і жінки, яку роль вони мають виконувати в суспільстві, як подружжя має ставитися одне до одного, хто та з ким може вступати в шлюбні відносини, як виховувати дітей – хлопчиків та дівчаток і т. ін.

Отже, не можна заперечувати той факт, що культура формувала і продовжує формувати нас як індивіда, і саме це є для нас спільним. І ми, засвоюючи норми, правила та цінності, керуючись ними, формуємо власну, особистісну концепцію, яка може впливати на суспільну концепцію буття, розвивати її далі, і бути невід’ємними від неї. Отже, відбувається взаємообмін між особистістю і суспільною свідомістю. Так суспільство отримує нові ідеї, бачення, погляди, які, в свою чергу, впливають на мислення інших індивідуумів. Таким чином, етнокультура впливає на становлення і формування особистості, а особистість в свою чергу впливає на етнокультуру.

У наш час поняття «чоловік» – «жінка» в суспільстві набули особливого значення. Ці дискусії зосереджуються на відношенні «жінка – чоловік». Різні культури мають різні уявлення щодо статеворольових відносин. Залежно від країни, національності, віку статеві ролі можуть бути різними.

Що стосується гендерних уявлень в українській етнокультурі, то необхідно враховувати особливості нашої історії – українська культура, і загалом світогляд українського народу, знаходилися під впливом багатьох зовнішніх і внутрішніх чинників. Як результат взаємовпливу різних культур, на території нашої країни сформувався особливий спосіб світобачення, який закарбувався в світогляді, світовідчутті, психології, звичаях і традиціях українського народу.

Кожне суспільство, кожна етнокультура виробляє певний комплекс ознак, яким повинна відповідати поведінка представників кожної статі. Такі ознаки представлені у кожному етносі, суспільстві у вигляді гендерних уявлень щодо поведінки: маскулінності, фемінності, андрогінності, зміст яких обумовлений рівнем розвитку суспільства, розподілом праці в ньому, культурою, релігією, звичаями. Статеве виховання є невід’ємною частиною морального виховання і пов’язане з багатьма педагогічними і психологічними проблемами. Все, що виховує цілісну особистість, здатну усвідомити соціальні і моральні норми, свої фізіологічні і психологічні властивості, і завдяки цьому встановлювати оптимальні відносини з людьми своєї та протилежної статі, розвиватися духовно, і визначає цілі гендерного виховання [3].

Аналізуючи давні літературні джерела («Велесова книга», «Веди», «Святе письмо») [1; 4; 5], можна констатувати, що існують такі уявлення щодо якостей чоловіка та жінки. Отже, чоловічі якості – захист, логіка, розум, сила, індивідуальність та незалежність, рішучість, сміливість, цілеспрямованість, лідерство, влада, твердість, стійкість, активність, орієнтація на соціальні та зовнішні досягнення, кар’єра, духовна енергія; жіночі якості – турбота, підтримка, інтуїція, почуття та емоції, ніжність, залежність, натхнення, чутливість, сприйнятливість, смирення, відданість, м’якість, гнучкість, пасивність, спокій, чуйність, сім’я, природа, творчість.

Сьогодні ми можемо спостерігати деяке нівелювання статевими ролями в суспільстві. Чоловіки стають подібними до жінок за статевими ролями, а жінки – до чоловіків, не вміючи інтегрувати і гармонійно розвивати і чоловічі і жіночі якості в межах особистості. Це явище відбувається завдяки інформатизації суспільства, впливу так званих інформаційних технологій, і завдяки процесу глобалізації, що невпинно поширюється.

Сучасні науковці вважають, що в умовах становлення інформаційного суспільства з’являється більш гнучка система статеворольової ідентифікації, виникнення якої обумовлене цілою низкою обставин – економічними, політичними, етичними. В епоху глобалізації на особистість здійснюється постійний інформаційний тиск. За таких умов, людина у процесі оцінки предметів і явищ дійсності спирається здебільшого не на власний досвід, а на одержувану з навколишнього світу інформацію. Людина, з одного боку, прагне залишатися індивідуальністю, а з іншого боку – хоче не виділятися із соціального оточення. У зв’язку з цим, змінюється інформаційний аспект значущості й поширеності гендерних уявлень і очікувань [3].

Таким чином, гендерна ідентифікація в сучасний умовах відбувається під впливом нових, сучасних гендерних уявлень щодо ролі чоловіка й жінки в суспільстві. Ці уявлення, як ми вже зазначили, формуються завдяки процесу глобалізації, інформатизації суспільства, процесу нівелювання народними традиціями і нормами суспільства. І саме такі, вже змінені уявлення, можуть подаватися суспільству у вигляді уявлень, які своєю сутністю передбачають формування мислення особистості. Гендерні уявлення, таким чином формують, визначають та закріплюють у суспільній свідомості та у свідомості особистості соціальні ролі жінки й чоловіка, їхню значимість, а також закріплюють певні гендерні принципи, відповідно до яких сучасна реальність репрезентується як така, що потребує змін.

На завершення висловимо думку про те, що звісно, зміни в суспільстві потрібні, проте, зміни на краще. Ми не повинні підміняти істинні поняття новими поняттями, які ніби допоможуть суспільному поступу, і нівелювати ті істинні норми й принципи, якими керувалися наші прабатьки. Оскільки українська народна традиція має давні багатотисячні коріння, українське сучасне суспільство, при актуалізації питання формування й виховання особистості, має керуватися, перш за все, власними цінними духовними надбання і висловлювати таке бачення, яке би допомагало українським чоловікам і жінкам у процесі самоусвідомленні та саморозвитку, в процесі побудови сімейних відносин та виховання дітей в духовній, гармонійній атмосфері.

Література:

1. Велесова книга: Зб. праукр. пам’яток І тис. до нової доби – І тис. нової доби / Б.І. Яценко (ритм. пер.). – К. : Велес, 2003. – 108 с.

2. Історія української культури. Том 2. – К., 2001.

3. Рузов В.О. Семейная нектарология / В.О. Рузов– М.: Философская книга, 2007. – 150 с.

4. Святе Письмо. Українське Біблійне Товариство, 1994.

5. Торсунов О.Г. Законы счастливой семейной жизни / О.Г. Торсунов. – М.: Ведабук, 2006. – 150 с.