Куліш Я.О., Шевченко О.В., д.ф.н., проф.  Доля В.С.                                                                                                                       

       Комунальний позашкільний   навчальний заклад «Мала  академія                 ,               наук  учнівської   молоді»  м.  Василівка Запозької області

 

        Особливості  рослинності в місцях  поширення   

       Vulpes vulpes  L.  

                                               

Лисиця звичайна ( Vulpes vulpes L.) відноситься до родини собачі (Canidae)[1].                                                                                                             Постановка питання дослідження. Лисиця звичайна є найбільш поширеним видом серед видів роду лисиця  в країнах Європи, Азії, Африки,  Південної  Америки (рис. 1)   [1, 12]. Це вид з величезним полізональним ареалом-   площею 17 млн. квадратних кілометрів і значною кількістю підвидів (рис. 1).   В Україні лисиця звичайна розповсюджена по всій території [ 3, 5 ].  Харчування,   забарвлення та розміри лисиці залежать від географічних, кліматичних , антропогенних  і  екологічних умов. Вона є екологічно пластичним видом, який  добре  пристосовується до  умов навколишнього    середовища.  .   C:\Documents and Settings\user\Рабочий стол\RedFox02.jpg

       

Рис. 1. Поширеність підвидів Vulpes vulpes L.  в Північній Америці [12].   

                                      

 

 

 

         Огляд літератури по темі дослідження. Лисиця  заселяє різні екосистеми і території. В зв’язку з цим важко виявити умови, які найбільш полюбляють лисиці. Але вони встановлені [ 12, 13].   Наприклад,  Vulpes vulpes abeitorum  в Британській Колумбії заселяє головним чином змішані ліси, луки  та долини. На Алясці  Vulpes vulpes alascensis  поселяється в каньонах,  на схилах холмів і долин.  Vulpes vulpes regalis поселяється на пасовиськах, в сільськогосподарських угіддях   південно-західного  Вісконсіна (рис. 1). Активно вивчається біологія, екологія    і застосування лисиці в  народному господарстві  [ 1, 2, 5, 6].   Встановлено, що при просуванні на північ лисиці стають крупнішими та яскравішими. Це є підставою  для кращого перенесення холодних умов існування.  На півночі нори  відрізняються від нор  лисиць в помірних та південних зонах [1, 5].

                                                                                                                                                            Мета долідження. Вивчити біологічні,  екологічні, кліматичні умови    розповсюдження  лисиці в заказнику «Лиса гора» Василівського району Запорізької області. Дослідження багатопланове. В даній роботі ставляться наступні задачі: 1. Встановити кліматичні та екологічні умови, в яких                                                                                            поширена      лисиця. 2. Визначити розташування ділянок лисиці в заказнику.     3.  Дослідити рослинність на ділянках.                                                                                                

Методи дослідження.   Спостереження , польові роботи , збір  матеріалу здійснили на протязі багатьох років: 03.05.1997 р. на території лісництва,  03.05.1998 р. на кургані,  03.05.2012 р. на території насосної станції ( с. Перше Травня) , 03.05.2013 р. на мисі Білий. Попередньо збирали інформацію від працівників заказника,  обробляли дані літератури. Використали порівняльний, біологічний, статистичний методи та метод фотографування.

Результати  досліджень і їх обговорення.   Рельєф району дослідження – рівнинний , неоднорідний і знаходиться на Запорізькій внутрішній рівнині. Вона відповідає зниженню кристалічних порід у фундаменті українського кристалічного масиву, яке поділяє його на Приазовську і Придніпровську частини. Рівнина має похил з півдня на північ. Південне                                                                             положення району та близькість морського басейну обумовлюють тривалий вегетаційний період. Він  досягає 210 - 220 днів на рік. Літо сухе, спекуче, з великою кількістю сонячних днів. Зима помірно холодна, м,яка, з частою відлигою. Значні морози бувають зрідка. Крім географічного положення клімат району, як і всієї України, залежить і від впливу так званого барометричного максимуму - смуги найбільшого атмосферного тиску. Ця смуга високого атмосферного тиску (так звана «барометрична вісь континенту» )     проходить через всю Українську республіку, по напрямку Балта – Кременчук – Полтава - Харків, робить істотний вплив на напрям вітрів. На північ від неї переважають  вологі західні і південно-західні вітри, що дмуть з боку Атлантичного океану ; на південь – сухі північно-східні і східні вітри. Вони  взимку сухі і холодні, влітку - жаркі і посушливі.         На всьому південному сході за «віссю» переважає антициклональний стан атмосфери, особливо влітку (високі температури, недолік опадів, високий атмосферний тиск). Клімат території   заказника характеризується чітко вираженою посушливістю. Випаровування значно перевищує кількість атмосферних опадів. Їх річна сума   в межах степної зони коливається від 300 до 450 мм, зростаючи на північ. Проте серед степових районів Запорізької області відрізняється найбільшою м’якістю клімату [8]. Характерним для району є переважання протягом року східних і північно - східних вітрів.   В теплу пору року спостерігаються бризи – вітри, що дмуть вдень з моря на сушу , вночі – з суші на море. Клімату даної місцевості властиві також тривалі посухи, що супроводжуються звичайно східними і південно – східними вітрами [ 9, 10 ].   Лиса гора  –  це  крутий мис на березі Каховського водосховища, з багатометровими схилами, численними ярами, балками, канавами , де лисиці люблять мешкати [ 3, 8 ].  Площа заказника становить 700 га.  Для більшості розкопок  були визначені такі характерні ознаки: переважали грунти чорнозем (верхній шар) та глина (нижній шар розкопки), яро-балочна система.  Лисиця найбільш  численна на ділянках,  де ліс чергується з полями і луками. На ландшафтному заказнику разом з працівникми лісового господарства встановлено 22 нори. Виявлено    приблизно 65-70 лисиць. Середня відстань між норами лисиць дорівнює 20 - 30 м. Загальна відстань всіх нор становить 14 км.     За   геоботанічним районуванням територія заказника відноситься до зони південних  степів і представлена більш менш  лісовою,  чагарниковою  і степовою рослинністю. Маються лісонасадження 80-х років Х1Х століття.  Відмічена наявність до 60 видів дерев віком 40-60 років: акації білої, айланту, робінії справжньої, дикого абрикоса,  маслинки європейської, в’язу гладкого, клену, берези, сосни, гледичії триколючкової, верби, тополі і деяких інших. В підвищеній частині території заказника  поширена пісчано-степова рослинність, в нижній – лучна та галофітна. Налічується більше двохсот судинних рослин. Серед них переважають   ірис, полин, деревій, спориш, ромашка, шавлія, пижмо, грицики, сухоребрик, очерет, рогіз, барвінок.                  Рослинність заказника «Лиса   гора»  близька   до рослинності деяких заказників, наведених в літературі  [ 2, 6 ]. Так,   рослинність Верхньо-Мамонського заказника Воронезької області [11]   представлена трав’янистими, напівчагарниковими і лісовими асоціаціями .     Рослинний покрив  являє собою чергування ділянок, зайнятих лісовою та степовою рослинністю.   У складі лісових культур переважають посадки сосни і дуба. У схожих з болотами умовах перебувають деякі заплавні ліси, особливо вільхові,   в яких росте  вільха  чорна,  черемха,  жостір та чорна смородина. Ці місця   для лисиці   є основними природними кормовими угіддями. Сільськогосподарські культури (агроландшафт) з характерним  заростанням смітною рослинністю  є також  типовим кормовим угіддям лисиці, де вона проводить основний   час в осінньо-зимовий сезон і активно освоює для влаштування нір [11].    Рослинність Благовещенського  заказника [ 7]   представлена  молодим дубом, сосняком  та ліщиною різнолистою. Поширені   вейнікові - осокові луки. Зустрічаються луки зі значною кількістю   чагарників,  берез та верб. Вказуються  рідкісні види рослин: черевички великоквіткова і плямиста, бархат амурський, види    півонії, ліхніс блискучий. Рослинність Березівського заказника                                                                                   [7]     віднесена до південної  степової зони і представлена лісовою, болотяною, чагарниковою і луговою рослинністю.    У травостої переважають осокові. Найбільш часто описані рослини з різнотрав’я.  Рослинність   території Мурав’євського  заказника  [ 7 ]   віднесена до південної степової  зони і представлена лісовою. чагарниковою, болотяною і луговою рослинністю.   Великі території зайняті  вейніково-осоковими луками.  Поширені луки зі значною участю чагарників, берез та верб. Болотяна рослинність має різний ботанічний склад. 

     Висновки           

    За геоботанічним  районуванням територія заказника «Лиса гора» відноситься до зони південних  степів, яка добре     придатна  для поширення лисиці звичайної. Лисиця найбільш численна на ділянках, на яких лісові насадження чергуються з рослинністю луків і полів.

Література                                                                                                                                      1.    Агаджанян Ф.С., Биология и морфологические особенности обыкновенной лисицы ( Vulpes vulpes Lin., 1758 ) в Армении/  Ф.С.Агаджанян   // Автореф. дисс. канд. биол. наук, Ереван, 1993. - 21с.  

    2.     Владимирова Э.Д. Адаптация лисицы обыкновенной (Vulpus  vulpus  Lin.) к обитанию в антропогенных условиях (на примере окресностей г. Самары) / Э. Д. Владимирова  // Автореф. дисс. kанд..биол.наук, Тольятти, 2004.- 24 с.        

    3.      Воронов А.Г. Биогеография с основами экологии  /А.Г.Воронов //– М., 1987.-  264 с.  

    4.     Загороднюк І. Ссавці східних областей України: склад та історичні зміни фауни  /  І. Загороднюк // Теріофауна сходу України  . – Луганськ, 2006.  – С. 217-259

    5.    Лебедєва Н.І. Лисиця звичайна (Vulpes vulpes L., 1758)  в умовах Нижнього Подніпров’я / Н.І. Лебедєва // Автореф. дисс.. канд. біолог. наук, Київ, 2003. -26 с.        

     6.     Мануш П.С.  Особенности  экологии  лисицы  обыкновенной (Vulpes vulpes L.) в  национальном  парке  « Завидово»/ П.С.Мануш   //   Автореф. дисс. канд. биолог. наук, М.,  200. - 21 с.

      7.    Миронова И.В. Динамика  численности  лисицы  обыкновенной  в ГПЗ Благовещенский,  Березовский  и  Муравьевский / И.В Миронова// режим доступу:  bestreferat.ru/referat -112352.    

       8.     Пащенко В.М.  Степная зона // Природа Украинской ССР. Ландшафты  и физико-географическое районирование / В.М.Пащенко // К.: Наук, думка, 2003. – С.122-217. 

        9.    Физико-географической районирование Украинской  ССР. – К.: Изд –во КГУ, 1968.- 683с.                   

     10.    Чибилев А.А. Лик степи / А.А.Чибилев // – Л.: Гилрометиоиздат, 1990. – 192 с.  

     11.     Экология  лисицы  обыкновенной в  Верхне-Мамонском  районе Воронежской области  //   режим доступу:  Zadachi.org.ru/?n-169970.

    12.    Ables E.D. Ecology of the Red Fox in North America / E.D.Ables // In M.W.Fox. eds  «The Wild  Canids. N-Y :Van  Nostrand  Rheinhold Company», 1975. – P. 216-236.

   13.     Burskirk S.W. Small and mid – sized cornivares / S.W.Burskik  // In C.J. Zabel eds. Mammal community Dynamics Management  and  Conservation in the coniferous Forests of North America. Unted  Kingdom: Cambridge Univ. Press, 2003.- P. 207-249.