Бзенко А.О.

Національний університет харчових технологій, Україна

Стан пивоварної промисловості України

Однією з складових переробної промисловості є пивоварна індустрія. Дана індустрія є досить прибутковою й привабливою як для вітчизняних виробників так і для іноземних, які все з більшим азартом продовжують скуповувати українські пивоварні заводи. Вітчизняне пивоварне виробництво розвивається в основному за рахунок великих та середніх підприємств. Більшість малих пивзаводів не змогли знайти своє місце на українському ринку і не мають коштів ні для технічного переустаткування, ні для створення власної мережі збуту. Ці заводи або припиняють виробництво пива, або стають власністю великих підприємств. Таке "поглинання" великими виробниками малих дає останнім можливість не зупиняти власне виробництво, що сприяє розвитку пивної галузі економіки та забезпеченню зайнятості населення.

На ринку пива України діють 50 заводів, проте найбільшу частку обсягів продаж, а саме 90% ринку займають 4 основних гравці: «САН ІнБев Україна» – 36,3 %, «Славутич Carlsberg Group» – 27,3 %, ЗАО «Оболонь» – 26,2 %; SABMiller («Сармат») – 3,2 %.

Прибутковість пивоварної галузі залежить в основному від наявності якісної сировини, каналів збуту та платоспроможного населення. Відповідно однією з конкурентних переваг є наявність прямого доступу до сировини. Однією з проблем, попри наявний в Україні потенціал в вирощенні ячменю, є нестача його для виготовлення солоду. В Україні виробляється переважно світлий солод, якість якого за ДСТУ відповідає ІІ класу. Солоду І класу виробляється небагато через відсутність достатньої кількості пивоварного ячменю відповідної якості. Імпортований солод відповідає І та вищому класам. Отже, чималу частку в структурі обсягів солоду, використовуваного українськими пивзаводами, становить імпорт (близько 60% ринку товарного солоду та біля 30% від усього обсягу використовуваного солоду). І це попри високу ставку ввізного митного збору (30% від митної вартості). При цьому солод імпортують безпосередньо пивзаводи для власного виробництва.

Також сировинний голод викликаний не тільки дефіцитом солоду. Нестачу броварники випробують і в іншій сировині - хмелі. Причому саме тут ситуація ще більш запущена. З одного боку, врожаї, що збираються членами Асоціації хмелярів, щорічно ростуть (цьому бідно сприяють однопроцентні відрахування, і державна політика, що наказує викуповувати весь хміль у вітчизняних виробників). З іншого боку - якість продукту далеко не завжди улаштовує ведучих виробників пива. Крім того, не слід забувати про те, що хміль на пивзаводах використовується або у виді гранул, або у виді екстракту. Єдиний український гранулятор здатний забезпечити зростаючі потреби в гранулах хмелю приблизно на 30%. Екстракт хмелю в Україні не виробляється взагалі, а без нього не обійтися при виробництві елітних сортів пива.

Таким чином, ще на невизначену кількість часу українське пивоварство залишиться імпортозалежним, і щорічно провідні компанії будуть пропонувати установити квоти на пільговий увіз хмелю. Проте існує можливий шлях зменшення залежності вітчизняних пивоварних підприємств від імпортної сировини,і це є створення на території України підприємств, які б займались як вирощенням так і комплексною переробкою хмелю, при цьому, роблячи, як гранули так і екстракт.

Також на ринку пива відбулися певні зміни пов’язані як з появою нових сортів пива так і зміною цінової політики (за друге півріччя 2011 року деякі підприємства підвищили ціни на свою продукцію в середньому на 10-12%). Дослідження аналітиків показали, що останнім часом споживачі стали надавати перевагу більш дорожчим сортам пива. Дану ситуацію вони пояснюють наявність в свідомості споживачів певного стереотипу, що до того, що «чим дорожче, тим якісніше». Проте обсяги продаж зросли не значно, що пов’язано з наслідками економічної кризи 2008 року.

Відповідно подальший стан пивоварної галузі України залежить від рівня платоспроможності споживачів, та від бажання самих виробників максимально задовольнити потреби та бажання потенційних споживачів.

Література:

1. Антонов О.М. Пивоварна промисловість України: передумови кризи чи зростання //Україна Молода, 23 жовтня 2008.

2. Богатко О.Г. То чиє воно українське пиво? // Україна Молода, 19 січня 2009.

3. Гонгало П.Ф. Проблеми розвитку пивної галузі України. // Економіка, 2008, №1