Економічні науки/10. Економіка підприємства

Матяш Н.В.

Кременчуцький національний університет імені Михайла Остраградського, Україна

Джерела формування фінансових ресурсів підприємств

В сучасних умовах глобалізації ринкових відносин в Україні, фінансовим ресурсам як джерелам формування господарських об'єктів відводиться велике значення. Все численнішими є проблеми вітчизняних підприємств у сфері фінансування. пов'язані зі збитковістю діяльності, нестабільністю ринку, недоліками фіскальної політики держави та значущою вартістю позикових коштів. Недофінансування підприємств відгукується в вигляді гальмування господарсько-економічної та виробничої діяльності суспільства, задоволення його споживчих та соціальних потреб (на макро-рівні), а також в більш наглядному (мікро-рівень) – затримка виплат безпосередньо на підприємстві (заробітна плата працюючим, заборгованості в розрахунках з посередниками та постачальниками, заборгованості в податкових розрахунках з державою. А отже, кінцевим результатом може бути зменшення розвитку національних підприємств та скорочення джерел формування державного бюджету України.

Актуальне питання проблематики джерел формування фінансових ресурсів підприємства досліджували вітчизняні вчені: Л. Зятковська, В. Слепова, С. Хачатурян, а також закордонні економісти: М. Бердар, І. Бланк.

Донедавна існувала поширена тенденція розуміти під поняттям «фінансових ресурсів підприємств» конкретні його наявні кошти. В сучасних дослідження акцентується увага на тому, що фінансові ресурси представляють собою найбільш ліквідні активи в усіх їх формах, включаючи не тільки кошти, але й акції та облігації, власний та залучений капітали в усіх їх проявах, доходи підприємтсва від різних видів його діяльності.

Яскравою темою в працях національних дослідників є пошук відмінної риси в поняттях «фінансові ресурси підприємств» та «капітал підприємства». Так, Л. Зятковська вбачає в категорії «фінансові ресурси підприємства»: грошові фонди цільового призначення, сформовані в процесі розподілу і перерозподілу валового продукту, створеного на підприємстві, якими воно володіє і розпоряджається на правах власності або повного господарського ведення і використовує на статутні потреби [1, с. 149]. В. Опарін же в своїх твердженнях акцентує увагу на їх спрямованість: фінансові ресурси – це не всі кошти, а лише ті гроші, які «створюють» гроші, тобто сума коштів, спрямованих в основні засоби та в обігові кошти підприємств» [2, с. 58]. Тобто, згідно напряму Опаріна фінансовими ресурсами є лише гроші, а капітал ним розглядається лише в вигляді засобу, вкладеного в оборотні фонди підприємства з метою формування фінансових ресурсів в їх чистому вигляді.

Джерела формування фінансових ресусів можуть бути як власними (внутрішні джерела), так і залученими (зовнішні джерела) коштами. Так, до власних коштів відносяться такі статті балансу підприємства: статуний капітал, амортизаційні відрахування, дохід та прибуток за видами діяльності. Внутрішні джерела (власні кошти підприємства) відіграють фундаментальну роль в формуванні фінансового капіталу підприємства.

До залучених (зовнішніх) джерел належать кошти: отримані кредити, пайові та інші внески, мобілізовані на фінансовому ринку кошти. Сюди ж належить відносити кошти, сформовані за рахунок особистих внесків учасників та за допомогою можливостей діючого фінансового ринку, а саме: кошти, які надходять в результаті емісії акцій, пайові внески учасників та співробітників; державні кошти та кошти бюджетів місцевих державних організацій, які нараховуються на безповоротній основі; інша безоплатна фінансова допомога.

На структуру формування фінансового капіталу підприємства здійснюють вплив маса чинників, які прийнято поділяти на чинники внутрішнього та чинники зовнішнього походження. Так, до переліку внутрішніх чинників впливу відносять: рівень професіоналізму в організації управління фінансами підприємства; рівень доскональності існуючої фінансової структури підприємства; якість діючої системи обліку; аналіз існуючого ринку продукції; злагодженість роботи з посередниками та рівень синхронності стратегії збуту з виробничою стратегію функціонування підприємтсва. Зовнішні ж чинники вляють собою перелік макроекономічних факторів, серед яких інфляція, коливання цін на ресурси, стан розвитку фінансового ринку.

За походженням джерел формування фінансових ресурсів підприємств, структура фінансового капіталу підприємства характеризується відношенням власних та залучених коштів, якими воно користується. Найбільшої стабільності досягне підприємство за умови наявності лише власного капіталу [3, с. 124]. Проте приріст в розвитку такого підприємства є обмеженим, адже капітал не може забезпечити необхідного додаткового обсягу активів. Тож, за умови існуючого фінансового ризику та загрози банкрутства, підприємство, використовуючи запозичений капітал, має найбільший приріст рентабельності діяльності. Тому оптимальною структурою капіталу підприємства є таке співвідношення власних та запозичених коштів, за якого забезпечується високий рівень фінансової рентабельності, проте підприємство не втрачає на своїй фінансовій стійкості. Ця структура капіталу має відповідати високим вимогам підприємства в забезпеченні мінімальних фінансових ризиків за умови стабільно високої ринкової його вартості.

Література:

1. Зятковська Л. І. Методологічні засади фінансового забезпечення підприємств / Л. І. Зятковська // Фінанси України. – 2007. - №6. – С. 148-155.

2. Опарін В. М. Фінанси: навч. посіб. / В. М. Опарін // 2-ге вид., доповн. і переробл. – К.: КНЕУ, 2008. – 240 с.

3. Леось О. Ю., Коваль І. С. Механізми формування фінансових ресурсів підприємств / О. Ю. Леось, І. С. Коваль:[Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://www.dridu.dp.ua/vidavnictvo/2013/2013_01(16)/17.pdf