Присяжнюк Леся Григорівна

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»

Шляхи вдосконалення оцінки економічних збитків підприємств від відмов системи енергопостачання

Проблема економічних збитків від відмови системи енергопостачання є досить актуальною, але нажаль практично немає механізму їх оцінки. Дослідники поки що не дійшли згоди по встановленню єдиної методики у цьому питанні.

Тому першим кроком при вдосконаленні оцінки економічних збитків підприємства внаслідок відмови системи енергопостачання має бути вибір єдиного підходу.

Головним питанням яке потребує нагального вирішення є розробка методів об’єктивної оцінки збитку із врахуванням порушення технологічного процесу виробництва, формалізація взаємозв’язку між параметрами підприємства-споживача та збитками, які виникають під час планово-попереджувального відключення електроенергії.

Не менш важливим є створення інформаційної бази. За її відсутності виникає затримка у використанні оцінки економічних збитків на практиці.

У багатьох відомих методиках збиток прийнято називати народногосподарським. Але в основному розглядається лише одне підприємство. При цьому не враховується зв’язок підприємства з іншими підприємствами, кінцевими споживачами продукції, наданих послуг.

В більшості проаналізованих робіт відсутнє саме визначення «енергетичного збитку» підприємства. Це, в свою чергу, призводить до взаємного непорозуміння авторів, а також до неоднозначності результатів визначення основних характеристик збитку в різних роботах.

Необхідно розробити методику для оцінки даного виду збитку для комунальних та транспортних підприємств [1, с.16].

Виходячи з досвіду зарубіжних країн та принципами ринкової економіки необхідно створити рівні, конкурентні умови для виробників, сітьових і системних операторів, а також споживачів електроенергії.

Основним показником роботи електричної мережі є зменшення часу припинення електропостачання загалом і частково на високому, низькому та середньому рівні напруги. У зв’язку з цим необхідно увести дві основні характеристики оцінки якості безперебійності постачання енергії, а саме SAIDI, SAIFI [2].

В контексті останніх подій можна відслідкувати залежність не лише підприємства, а й цілої країни від порушення роботи системи електропостачання.

У останніх найбільших аваріях - московський блек-аут в травні 2005 р., Саяно-Шушенська катастрофа в серпні 2009 р. - людський фактор склав 86%. Він відноситься більшою мірою до менеджерів на верхньому рівні управління: централізувавши у себе всі ресурси, вони не створили дієву систему пріоритету надійності. Сьогодні в органах управління енергокомпаніями інженерна група керівників представляє меншість, а з точки зору впливу на прийняті рішення, які в кінцевому рахунку визначають умови безаварійної роботи - явна меншість. Баланс прав і обов'язків у забезпеченні надійності повністю порушений. Саме кадрова політика є тим слабким ланкою, без зміцнення якого підняти вантаж проблем в галузі неможливо. Ефективне вирішення питання про керівництво енергокомпаніями - найвірніший, самий оперативний, найефективніший спосіб поправити становище в галузі [3].

Економічні збитки Японії внаслідок аварії на Фукусімі колосальні: зупинилося виробництво, зменшився приплив інвестицій в країну, постраждало населення і так далі. Тому питання забезпечення стабільної роботи ЕЕС повинне займати перші місця у стратегічній діяльності уряду кожної країни.

Все вище сказане дозволяє визначити основні тенденції у покращенні оцінки економічного збитку внаслідок відмови системи енергопостачання:

· формування загальної точки зору для визначення методики оцінки даного виду втрат;

· розробка методів перерахунку результатів збитку одного підприємства на інше в одній галузі;

· встановлення єдиних вимог для всіх досліджень характеристик збитку при публікації результатів розрахунків не залежно від використовуваних методів.

Вирішення проблеми забезпеченості енергетичними ресурсами і зменшення ризиків виникнення енергетичних збитків у майбутньому значною мірою можливе за рахунок якнайширшого використання альтернативних та відновлювальних джерел енергії:

· Біопаливо – етиловий спирт (замінник бензину), який отримують при переробці сільськогосподарської продукції – цукрової тростини, кукурудзи, рапсу;

· Водень – на сьогодні всі економічно розвинуті країни світу розробляють програми і технології, які пов’язані із якнайширшим використанням водневої енергетики;

· Геотермальна енергія – постачання теплової енергії споживачам, підприємствам. Наприклад, Ісландія майже повністю задовольняє у такий спосіб свої теплоенергетичні потреби;

· Енергія вітру – накопичені запаси можна використовувати та продавати власникам електромереж. Частка такого альтернативного джерела енергії у Німеччині становить близько 10%, Данії – 20%;

· Енергія морських хвиль – припливи та відпливи морських хвиль використовують для генерування електроенергії на хвильових станціях, такі технології працюють уже у Данії та Австралії;

· Сонячна енергія – спеціальні акумулятори її накопичують, перетворюючи потім на теплову та електричну. Досить широко такі технології використовуються у США, країнах Південної Європи [4, с. 74].

Необхідно зазначити, що дані види енергії є більш безпечними для навколишнього середовища, ніж АЕС, ГЕС, ТЕС.

На сьогодні основними напрямками у розробці даної проблематики має стати формування загальної точки зору для визначення методики оцінки даного виду втрат; розробка методів перерахунку результатів збитку одного підприємства на інше в одній галузі; встановлення єдиних вимог для всіх досліджень характеристик збитку при публікації результатів розрахунків не залежно від використовуваних методів.

До основних механізмів страхового покриття економічного збитку викликаного переривами у електропостачанні можна віднести: обов’язкове страхування відповідальності за нанесення шкоди при експлуатації потенційно небезпечних об’єктів; добровільне страхування і обов’язкове особисте страхування робітників працедавцями від виробничих ризиків; добровільне особисте і майнове страхування від надзвичайних ситуацій.

Згідно загального правила здійснення страхування переривів у виробництві, воно надається як розширене (додаткове) покриття до полісу страхування від вогню і супутніх ризиків і, як правило, ніколи не надається в якості окремого страхового захисту.

Література:

1. Бронер Г. Г. Визначення збитку при відмовах енергопостачання споживачів: [Підручник] / Г. Г. Бронер // Методичні питання дослідження надійності великих систем енергетики. – Ангарська міська типографія, 1980. – 157 с.

2. Аспекты развития электроэнергетики Азербайджана в условиях рыночной экономики [Електронний ресурс] / А. Кулиев // Energyonline – 2010. – №2(3). – С. 2. – Режим доступу до журн: http://www.energyonline.ge/energyonline/issu3_sep_2010/3_mimoxilvitinacili/rus/ax-Kuliev-rus.pdf

3. Катастрофа на Саяно-Шушенской ГЭС: уроки, выводы, последствия [Електронный ресурс] / В. Кудрявый // Журнал мировая экономика – 2009. – Режим доступу до журн.: http://www.worldenergy.ru

4. Енергетично-ресурсна безпека України: загрози виникнення еколого-екомонічних конфліктів [Електронний ресурс] / В. В. Сабадаш //. Вісник СумДУ. – 2009. – №2, том 2. – С. 74. – Режим доступу до журн.: http://visnyk.sumdu.edu.ua/arhiv/2009/Econom_2_09/09svveek.pdf