Економічні науки / 15. Державне регулювання економіки

Бобришева О.В.

ДУ «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку

НАН України»

Аналіз зарубіжного досвіду реформування системи

державного регулювання охорони здоров'я

Аналіз зарубіжного досвіду реформування системи державного регулювання охорони здоров'я необхідний для обґрунтування програмно-цільової моделі інноваційного розвитку охорони здоров'я Харківської області, що дозволяє підвищити ефективність бюджетних витрат.

Ефективність розвитку охорони здоров'я в Україні оцінювалася за такими показниками смертності пацієнтів, терміни їх одужання, кількість вдалих операцій, розробка нових, більш досконалих методів лікування і т.д. Економічні показники діяльності при цьому практично не розглядалися. У зв'язку з цим установи охорони здоров'я не ставили перед собою завдання скорочувати витрати на надані населенню послуги та оптимізувати систему ціноутворення. При цьому зростання державних витрат на охорону здоров'я не зупинявся.

В даний час необхідно реформувати охорону здоров'я України. Проте універсальної моделі охорони здоров'я, придатної для всіх країн, не існує. Ні в одній країні світу не йдеться про відмову від загального медичного страхування, але відхід від централізованого державного контролю та переведення системи охорони здоров'я на ринкову основу інноваційного розвитку слід визнати домінуючою світовою тенденцією. Особливу роль у підтримці здоров'я людей грає чітко налагоджена, сучасна та ефективна система охорони здоров'я. Турбота про здоров'я нації завжди була і залишається одним з найважливіших пріоритетів державної політики кожної країни.

Система охорони здоров'я Німеччини по праву вважається однією з кращих в світі, але, незважаючи на це, існують певні недоліки, які пов'язані в першу чергу зі збільшенням вартості медичних послуг та фармацевтичних препаратів.

Національна політика розвитку охорони здоров'я в Республіці Білорусь спрямована на пошук додаткових джерел фінансування, максимальне наближення медичної допомоги до населення, підвищення ролі і авторитету лікаря, формування в суспільстві здорового способу життя. На сьогоднішній день близько 15% всього валового внутрішнього продукту США йде на охорону здоров'я (на оборону – майже в 4 рази менше). Однак безпосередньо державні витрати на охорону здоров'я в США становлять незначну частину, що пов'язано з низькою часткою (30%) сумарних податкових надходжень в казну до обсягу валового внутрішнього продукту (у Великобританії і Німеччині – 37%, у Франції – 44%). Це стримує зростання державних витрат на охорону здоров'я, які в середньому по країнах Європи складають понад 75% (у Норвегії – більше 90%) від усіх витрат на охорону здоров'я. У країнах ЄС на лікарські витрати припадає понад 20% від загальних витрат на охорону здоров'я.

Тенденція підтримки низького рівня оподаткування в США послаблює роль держави, сприяє розвитку приватної медицини, веде до ще більшої диспропорції у наданні медичної допомоги різним верствам населення і не свідчить про можливості реформ, хоча б за канадським зразком, де основне фінансування охорони здоров'я забезпечується за рахунок державних коштів. Канадська система охорони здоров'я ефективно справляється із завданням контролю над витратами. Всі громадяни Канади отримують рівну медичну допомогу незалежно від їх фінансового положення. Проведення фінансових розрахунків з медичними установами та клініками здійснюється на підставі обліку кількості звернень та надання послуг пацієнтам з пластиковими картами обов'язкового медичного страхування (Health Card). Причому особи старше 65 років отримують спеціальну Health 65 Card, яка дає право на значно більшу кількість пільг, ніж звичайна Health Card.

У Франції базовий рівень загального обов'язкового медичного страхування забезпечується через систему страхових фондів, які в основному прив'язані до місця роботи. Рівень страхових внесків, виплати і компенсації провайдерів медичних послуг визначаються державою. Французька система охорони здоров'я посідає третє місце у світі за обсягом витрат: витрати складають близько 11% ВВП, таким чином, Франція поступається тільки США (15% ВВП) і Швейцарії (11,5% ВВП). Найбільшим джерелом фінансування охорони здоров'я є податок на заробітну плату (загальна ставка податку 13,55%). Ці надходження теоретично зобов'язані забезпечувати фінансування системи охорони здоров'я Франції в повному обсязі, але насправді їх не вистачає, щоб компенсувати всі витрати в рамках цієї програми. Соціальні реформи залишаються одним із активних чинників трансформації всього суспільства.

Як свідчить світовий досвід, розвинені країни широко практикують кластерні форми організації підприємств фармацевтичної галузі. Так, в США діє близько 9 фармацевтичних і біотехнологічних кластерів, у Німеччині – 4, у Франції – 10.

Резюмуючи аналіз різних систем фінансування охорони здоров'я, підкреслимо необхідність творчого, на основі системного аналізу, використання досвіду зарубіжних країн при поетапному реформуванні системи охорони здоров'я в Україні, в першу чергу, в сфері підвищення ефективності методів та інструментів державного регулювання та інноваційного розвитку, а також формування та використання фінансових ресурсів охорони здоров'я. В сучасних умовах (і це добре видно на прикладі США, Німеччини та інших країн) система охорони здоров'я набуває статус пріоритету і реалізується у вигляді державної політики, за яку несе відповідальність перша особа держави.

Аналіз зарубіжного досвіду реформування системи державного регулювання охорони здоров'я показав, що для формування грамотної політики в галузі економіки охорони здоров'я необхідно ефективно розвивати взаємодію держави і приватного бізнесу. Переваги моделі державно-приватного партнерства в охороні здоров'я полягає в тому, що її використання дозволить поліпшити ситуацію у сфері охорони здоров'я шляхом оптимізації витрат, збільшення ефективності вкладення коштів, використання ресурсів та управління, і створення умов для стабільного зростання в галузі, що з часом має стимулювати зростання приватних інвестицій у сферу охорони здоров'я. Саме проекти державно-приватного партнерства є найбільш використовуваними для залучення приватних інвестицій в охорону здоров'я.