Економічні науки/3. Фінансові відносини

К.е.н. Кучеренко С.Ю.,

студентка магістратури Рибченко Ю.В.

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет

імені Григорія Сковороди», Україна

Плата за надання освітніх послуг як одне з джерел фінансування державного вищого навчального закладу

В умовах ринкової економіки система вищої освіти країни представляє собою окрему самостійну галузь народного господарства, яка характеризується складним комплексом відносин між вищими навчальними закладами (ВНЗ), які надають освітні послуги, споживачами цих послуг – абітурієнтами, а також підприємствами-споживачами кінцевого продукту діяльності ВНЗ – випускниками. Як суб’єкт ринкової економіки, ВНЗ є товаровиробником переважно інтелектуальної продукції та послуг і реалізує цю продукцію як за державними, так і за ринковими (договірними) цінами.

За роки незалежності в більшості державних ВНЗ України створено бінарну систему, що складається з кошторису державного фінансування і бюджету власної господарської діяльності, при цьому питома вага державних коштів має тенденцію до зниження, що частково зумовлено тривалим економічним занепадом. Саме тому система фінансування закладів освіти, що фактично склалася в Україні, характеризується такими рисами: фінансування найчастіше орієнтується на рівень минулого року, обсяги фінансування недостатні для нормального функціонування закладів освіти, навчальні заклади кинуті у вир заробляння грошей.

Одним з головних джерел доходу (поруч з бюджетним фінансуванням) як державних так і приватних вищих закладів освіти в Україні залишається плата за надання освітніх послуг, що законодавчо регулюється Законом України „Про вищу освіту”, та постановою Кабінету Міністрів України „Про затвердження порядку надання платних послуг державними навчальними закладами”. Плата за навчання може встановлюватися обов’язково для всіх студентів, а може для окремих категорій на основі різноманітних принципів. В Україні в державних вищих навчальних закладах плата за навчання вводиться для студентів, які приймаються понад державне замовлення. Частка позабюджетних доходів в кошторисах вищих навчальних закладів є високою, що свідчить про недостатні обсяги фінансування державою. В статистиці частка плати студентів за навчання окремо не виділяється, і всі позабюджетні надходження об’єднуються у спеціальному фонді. Сьогодні частка спеціального фонду (позабюджетних коштів) у доходах ВНЗ коливається від 10% до 80%. Найбільша вона у ВНЗ економічної, юридичної та мовної спеціалізації, тобто тих на які існує попит на ринку освітніх послуг. Отже, якщо раніше на освітньому ринку існувало фінансування освіти з бюджету, як безкоштовне навчання, то при переході до ринкової економіки заклади освіти отримуючи значно менше коштів на діяльність і розвиток почали шукати інші джерела фінансування. Освіта із безкоштовної перетворилась в товар, який має свою ціну.

Вищі навчальні заклади незалежно від форми власності мають право в ціну включати певний рівень прибутку. На його величину впливають такі чинники, як імідж вищого навчального закладу, його престиж; місцезнаходження закладу; наявність аналогічних вищих навчальних закладів у регіоні чи місті та ін. Відповідно до цього вартість платних освітніх послуг у державних закладах буде відрізнятися в розрізі ВНЗ, регіонів, окремих спеціальностей [1, с.31].

В умовах постійного зменшення чисельності випускників загальноосвітньої школи, що зумовлене демографічною кризою, між ВНЗ посилюється суперництво за покупців освітніх послуг. Одним із досить ефективних методів ведення конкурентної боротьби між вишами є цінова конкуренція. Для того, щоб майбутні студенти-контрактники та їхні батьки віддали перевагу певному навчальному закладу, йому достатньо встановити плату за навчання на декілька сотень гривень нижчу, ніж у його конкурентів. Всі інші можливі переваги в даному випадку вже не спрацьовують [2, с.153].

Розглянемо на прикладі державних вищих навчальних закладів Київської області вартість підготовки фахівців галузі знань «Економіка підприємництво», напрями підготовки «облік і аудит», «економіка підприємства», «фінанси і кредит» та ін. за кошти фізичних та юридичних осіб. Таких закладів у області є три, решта двадцять – вищі навчальні заклади м. Києва.

Для аналізу інформація про вартість освітніх послуг використовувалась з офіційних сайтів ВНЗ, зокрема як ми бачимо, університети відобразили вартість навчання 2012, 2013 років, хоча сьогоднішнього абітурієнта цікавить вартість навчання 2014/2015 н.р. Окремі ВНЗ, такі як Київський національний університет культури і мистецтв, Київський університет управління та підприємництва, Національний авіаційний університет у правилах прийому та інформації для абітурієнта взагалі не відобразили вартість навчання. Дані таблиці дають змогу відслідковувати диференціацію цін на освітні послуги. Звичайно, тон у ціновій політиці задають столичні вузи, де ціна на освітні послуги за певними спеціальностями галузі знань «Економіка і підприємництво» порівняно з регіональними вищими навчальними закладами суттєво відрізняється. Найвища вона у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, найнижча – у Білоцерківському національному аграрному університеті.

На перший погляд, ситуація цілком відповідає світовим стандартам: існує ринок освітніх послуг різної вартості, на якому кожен відповідно до платоспроможності може отримати освітні послуги. Для того, щоб майбутні студенти-контрактники та їхні батьки віддали перевагу певному навчальному закладу, йому достатньо встановити плату за навчання на декілька сотень гривень нижчу, ніж у його конкурентів. Всі інші можливі переваги в даному випадку вже не спрацьовують [2, с. 153].

У ситуації, коли вартість освітньої послуги по ідентичній спеціальності однакова в декількох ВНЗ, споживачі (суспільство, підприємство, фізична особа) надають перевагу тому, який, на їх погляд, по перше, має кращий імідж, по друге – здатний надати послугу кращої якості, по третє – надає більше можливості по використання отриманих знань на практиці [3, с. 237].

Таблиця. Ціна на освітні послуги ВНЗ м.Києва та Київської області (2013-2014 н.р.), грн

№ п/п	Назва вищого навчального закладу	Освітньо-кваліфікаційні рівні (вартість одного року навчання)
		Бакалавр (денна/заочна)	Спеціаліст (денна/заочна)	Магістр (денна/заочна)
ВНЗ Київської області
1	Білоцерківський національний аграрний університет	6550/4500	7500/5000	10500/5500
2	ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»	9300/6700	9900/7500	10700/8500
3	Національний університет державної податкової служби України	15279/7130	15279/7130	15483/8149
ВНЗ м. Києва
1	Національний університет біоресурсів і природокористування України	13860/6075	-	16209/10600**
2	Академія муніципального управління	8900-9700/6700	11800/8600	13800/10300
3	Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана	14390/5955	-	17508/10011
4	Національний технічний університет України	15400/9130	17120/9130	17120/9130
5	Київський національний торгівельно-економічний університет	16810/8266*	15740/10155	17490/10980
6	Державний економіко-технологічний університет транспорту	8500/7300	15000/13500	19500/18750
7	Київська державна академія водного транспорту ім. Конашевича-Сагайдачного	8944/5638	9550/13600	19014/15800***
8	Київський національний університет імені Тараса Шевченка	18000-23000/13000	-	36000/26000****
9	Київський національний університет технологій та дизайну	10500/6000	-	18700/15000
10	Київський університет імені Бориса Грінченка	8750/-	-	16500/-****
11	Київський університет ринкових відносин	9200-9800/6200	-	14600/11500
12	Міжгалузева академія управління (ціна 2012 р.)	9600/8400	9800/8600	-
13	Національна академія статистики, обліку та аудиту	7500-9000/5500	11000/11250*****	13500-18700 /16000-18000**
14	Національний педагогічний університет ім. Драгоманова	8000/5000	8880/5500	15000/12600
15	Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут"	15400/9130	17120/9130	25680/ 9130-13695***
16	Національний транспортний університет	13000/7000	14600/7700	15600/8500
17	Національний університет "Києво-Могилянська академія"	20000/-	-	38000-40000/-****
18	Національний університет харчових технологій	11790-12790/6000	15060/10500	16100/11700
19	Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі	10700-12700 /8100-8500	-	14000-15200 /8700-10000
20	Університет банківської справи Національного банку України	-	-	14250-14250***

* середня вартість навчання за чотири на денній та п’ять на заочній формі навчання (вартість першого року навчання 14490/6590 грн, останнього – 19280/4830 грн.

** вартість 1,5 років – денна форма навчання, 2 роки – заочна форма навчання

*** вартість 1,5 років – денна та заочна форма навчання

**** вартість 2 років – денна та заочна форма навчання

**** вартість 1 року – денна форма навчання, 1,5 роки – заочна форма навчання

В умовах функціонування ринку освітніх послуг, коли вищим навчальним закладам доводиться боротися за кожного студента, особливо в останні роки, в умовах демографічного спаду, питання ціноутворення є прерогативою виключно освітніх закладів і не повинно регулюватися з боку держави. Вищі навчальні заклади, враховуючи свої позиції на ринку освітніх послуг, будуть вибирати ту чи іншу стратегію та метод ціноутворення. Тільки за таких умов ефективно функціонуватиме ринок освітніх послуг. У цій ситуації важливим питанням є визначення базової вартості освітніх послуг, а оптимальна ціна повинна передусім відповідати ринковому попиту та пропозиції і цим забезпечити повний ліцензійний набір, покриваючи при цьому витрати на освітню послугу [1, с. 33].

Висновок: Зростання частки позабюджетних коштів фінансування в загальному обсязі асигнувань на навчання і професійну підготовку є показником розширення сфери ринкових відносин в освіті, її подальшої комерціалізації, що викликає необхідність обґрунтування ціноутворення на ринку освітніх послуг.

Література:

1. Штефанич Д. А. Особливості ціноутворення на ринку освітніх послуг / Д.А. Штефанич, С.Б. Семенюк // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. – Вип. 7. – 2008. – С.29-33.

2. Кукурудза І. І. Ринок послуг вищої школи в Україні: стан, проблеми та перспективи / І.І. Кукурудза // Вісник Черкаського університету – №152 – 2009. – С.148-163.

3. Боголіб Т. М. Роль освіти і науки у пост індустріальному розвитку України: монографія. / Боголіб Т.М. – К. : Корпорація, 2010. – 408 с.