Теоретичні і методичні аспекти аналізу фінансового стану сільськогосподарського підприємства

Маслова І. Ю., к.е.н., доц. Демчук Н.І.

Сільське господарство є важливою галуззю національної економіки. Агропромислова політика сьогодні направлена на те, щоб зробити її високоефективною і істотно підвищити надійність забезпечення країни продукцією сільського господарства, поліпшити її якість. Сенс економічної реформи в сільському господарстві полягає в тому, щоб дати сільським жителям можливості для прояву самостійності, підприємництва і ініціативи, подолання відчуження сільських працівників від власності. Передбачається відкрити широку дорогу найрізноманітнішим формам господарювання: колгоспам, радгоспам, агрофірмам, акціонерним, фермерським і особистим підсобним господарствам.

Велику роль в рішенні цих завдань грає аналіз господарської діяльності підприємств, методика якого направлена на обґрунтування планів соціально-економічного розвитку господарства і управлінських рішень; систематичний контроль за їх виконанням; вивчення впливу чинників на результати господарської діяльності; пошук резервів підвищення ефективності виробництва і розробку заходів щодо їх освоєння; оцінку діяльності підприємства по використанню можливостей підвищення ефективності виробництва. За своїм змістом і завданням аналіз господарської діяльності в АПК майже не відрізняється від аналізу в інших галузях національної економіки, проте він має деякі особливості в методиці його проведення, які обумовлені специфікою цієї галузі виробництва.

Результати господарської діяльності сільськогосподарських підприємств багато в чому залежать від природно-кліматичних умов. Оскільки дощи, засухи, морози і інші природні явища можуть значно зменшити збори урожаю, понизити продуктивність праці і інші показники, при аналізі господарської діяльності необхідно враховувати природно-кліматичні умови кожного року і кожного господарства. Для отримання правильних виводів про результати господарської діяльності показники поточного року повинні зіставлятися не з минулим роком, як це робиться на промислових підприємствах, а з середніми даними за 3 - 5 років.

У сільському господарстві процес виробництва дуже тривалий і не співпадає з робочим періодом. Багато показників можна розрахувати тільки в кінці року. У звязку з цим якнайповніший аналіз в рослинництві можна зробити тільки за наслідками року. Протягом року аналізується виконання плану агротехнічних заходів щодо періодів сільськогосподарських робіт.

Основним засобом виробництва в сільському господарстві є земля, природні особливості якої нерозривно повязані з кліматичними умовами. На відміну від інших галузей народного господарства, де точно відома економічна ефективність і виробнича потужність всіх фондів, продуктивність землі не піддається точному обліку і під впливом різних чинників міняє природний і економічний характер. Сільське господарство відрізняється від інших галузей виробництва також тим, що в нім частина продукції використовується на власні цілі як засоби виробництва: насіння, фураж, тварини. Тому товарна продукція, як правило, набагато менше валовою в зіставних цінах.

З урахуванням специфіки сільського господарства для оцінки діяльності сільськогосподарських підприємств використовуються багато специфічних показників (врожайність, продуктивність худоби, жирність молока і ін.). Загальні показники, вживані у всіх галузях народного господарства (собівартість продукції, прибуток, рентабельність, оборотність засобів і ін.), відображають специфіку сільськогосподарського виробництва. Це обумовлює деякі особливості їх аналізу.

Разом з тим слід зазначити, що в сільському господарстві більше, ніж в промисловості, однотипних підприємств, що здійснюють виробництво приблизно в однакових природно-кліматичних умовах. Тому на відміну від промислових підприємств тут можна ширше застосовувати міжгосподарський порівняльний аналіз. Це дозволяє точніше оцінювати результати господарської діяльності, виявляти передовий досвід інших підприємств.

Наявність широкої бази для порівняння як в рамках окремого підприємства, так і в масштабах району, області дозволяє частіше використовувати в аналізі такі прийоми: зіставлення паралельних і динамічних рядів, аналітичні угрупування, кореляційний аналіз, багатовимірний порівняльний аналіз і ін.

Ефективність господарської діяльності організації визначається зрештою її фінансовим станом. Саме у показниках фінансового стану відбиваються рівень використання капіталу і робочої сили, положення розрахунків і вплив формування виручки, податків, платежів і зборів на величину чистого прибутку як джерела створення фондів накопичення і соціальної сфери організації, на її платоспроможність.

Фінансовий стан підприємства на конкретну дату характеризує ступінь його забезпеченості необхідними фінансовими ресурсами для здійснення господарської діяльності, раціональності їх розміщення і ефективність використання. Задовільне фінансове полягання підприємства в перебігу тривалого періоду (3-5 років) свідчить про фінансову стабільність субєкта господарювання на ринку товарів і послуг.

Фінансова стабільність підприємства досягається за рахунок ритмічної і ефективної роботи підприємства, умілого управління виробничими фондами і джерелами їх формування, тобто управління активами і пасивами підприємства. Цьому сприяє прогнозоване розміщення і ефективне використання власного і привернутого капіталу, всебічний аналіз і обєктивна оцінка фінансового стану за даними фінансової звітності, впровадження оптимальних управлінських рішень відносне забезпечення фінансової стабільності. Основними ознаками фінансової стабільності підприємства є фінансова стійкість, рентабельність, платоспроможність, кредитоспроможність, ліквідність і ділова активність. Вони є основою аналізу і оцінки фінансового стану підприємства в ухваленні необхідних управлінських рішенні відносного його зміцнення.