Онацько Х.П.

Львівський національний університет імені Івана Франка

Регулювання міжбюджетних відносин та шляхи їх реформування

Забезпечення стійкого розвитку регіону обумовлюється достатністю фінансових ресурсів. На сьогодні диспропорції економічного розвитку в Україні позначилися на бюджетній сфері, що викликало проблему дефіциту фінансових ресурсів місцевих бюджетів. Місцеві органи влади позбавлені фінансової самостійності у зв’язку з посиленням тенденції залежності місцевих бюджетів від фінансової допомоги.

Станом на 1 лютого 2013 року обсяг доходів місцевих бюджетів тільки на 45,6% забезпечували фінансування покладених на них завдань. Разом з тим залишаються невирішеними завдання досягнення фактичної фінансової самостійності, збалансованості місцевих бюджетів, повноцінного фінансування програм соціально-економічного розвитку регіонів[1].

Питанням регулювання міжбюджетних відносин та реформування в Україні займається ряд вчених, в тому числі Л.А.Костирко [1], К.М.Ткач [2], Я.В. Цимбаленко [3] та низка інших.

Особливої актуальності набуває механізм регулювання міжбюджетних відносин в Україні, а також їх реформування. Це пов’язано з тим, що реформа міжбюджетної системи загалом і системи міжбюджетних відносин, зокрема, є елементом соціально-економічних змін в Україні, адже в цілому бюджет – це важлива ланка фінансової системи держави, а створення правильних форм бюджетних взаємовідносин прямо впливає на успіх економічної стабілізації. На сьогодні для цього вдосконалюється законодавча база та закладаються нові механізми здійснення бюджетного процесу [2].

Розвиток бюджетної системи в Україні зумовив необхідність підвищення ефективності механізму регулювання міжбюджетних відносин. Наявність проблем у сфері місцевих бюджетів та міжбюджетних відносин, які потребують науково обґрунтованих шляхів розв’язання актуалізують проведення наукових досліджень присвячених удосконаленню системи регулювання міжбюджетних відносин.

Методологічною основою побудови механізму регулювання міжбюджетних відносин є концепція, яка синтезує принципи, завдання, інструменти регулювання та механізм її реалізації (рис.1).

Рис.1 Концепція регулювання міжбюджетних відносин [3].

На сучасному етапі механізм міжбюджетних відносин перебуває у процесі динамічної трансформації під дією потреб вирішення завдань соціально-економічного зростання адміністративно-територіальних одиниць і держави в цілому, усунення розбіжностей у фактичному розвитку регіонів шляхом покращення керованості фінансового забезпечення місцевих бюджетів.

Першочерговими завданнями регулювання міжбюджетних відносин на сучасному етапі є зміцнення фінансової бази місцевого самоврядування, скорочення асиметрії у рівнях бюджетної забезпеченості територій, забезпечення збалансованості місцевих бюджетів, підвищення якості управління місцевими фінансами, а також реформування міжбюджетних відносин.

Причинами вказаних проблем є висока залежність місцевих бюджетів від дотації вирівнювання, низький рівень фінансової самостійності, недостатньо прозорий розподіл міжбюджетних трансфертів, обмеженість у доступі до запозичень, нечіткий розподіл і брак повноважень, відсутність уніфікованої методики моніторингу місцевих бюджетів. Реформування системи міжбюджетних відносин повинно передбачати реалізацію окремих заходів, а саме [2,1]:

1. Активізація економічної та господарської діяльність місцевих органів влади на підвладній території з метою збільшення частки власних та закріплених джерел доходів у місцевих бюджетах і зменшення частки трансфертів;

2. Запровадження державних гарантій фінансового забезпечення виконання делегованих повноважень місцевими органами;

3. Покладення в основу політики фінансового вирівнювання критерію зацікавлення бюджетів-донорів віддавати кошти, залишаючи певну частку сум перевиконання доходів у розпорядженні місцевих органів влади;

4. Внесення змін до формули розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів щодо використання індексів відносних видаткових потреб;

5. Встановлення мораторію на внесення змін до формули упродовж одного бюджетного року;

6. Забезпечення пріоритетності надання цільових субвенцій;

7. Застосовування вибіркового механізму фінансування окремих проектів, місцевими органами;

8. Встановлення жорсткої відповідністі між фінансуванням видатків, які спрямовані на вирішення питань місцевого значення і не враховуються при розрахунку обсягу міжбюджетних трансфертів, і обсягом власних доходів місцевих бюджетів;

9. Покладення в основу бюджетного вирівнювання нормативів соціальних стандартів надання громадянам послуг.

Отже, вирішення всіх цих вище вказаних проблем за даними шляхами реформування міжбюджетних відносин дасть змогу покращити ситуацію у міжбюджетних відносинах й створити оновлену базу реформування цих відносин. Для досягнення позитивного результату при проведенні економічних реформ слід сформувати ефективну законодавчу базу та зменшити вплив таких негативних факторів, як бюрократизм, корумпованість державних чиновників, асиметричність розвитку регіонів.

Література:

1. Костирко Л.А., Валентейчик Н.Ю. Сучасний стан та тенденції регулювання міжбюджетних відносин в Україні / Л.А. Костирко, Н.Ю. Валентейчик // Часопис економічних реформ. – 2012. – №2. – С. 57-65.

2. Ткач К.М. Державна політика регулювання міжбюджетних відносин / Ткач К.М. // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Соціально-економічні проблеми України в глобальному просторі», м. Чернівці, 26-27 квітня 2012 року.- С. 240-241.

3. Цимбаленко Я.В. Шляхи реформування міжбюджетних відносин в Україні / Я.В Цимбаленко // Держава та регіони Серія: Державне управління – 2012. – №1.- С.121 -126.