ФОРМУВАННЯ І ВИКОРИСАТНЯН ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВ

Калашник Н. В., к.е.н., доц. Демчук Н.І.

Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Це передусім категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва. Поява прибутку безпосередньо пов'язана з появою категорії «витрати виробництва». Прибуток - це та частина додаткової вартості, яка залишається після покриття витрат виробництва. Відособлення частини вартості продукції у вигляді витрат у грошовому вираженні є собівартість

продукції. Додатковий продукт - це вартість, створювана виробниками понад вартість необхідного продукту. Додатковий продукт властивий усім суспільно-економічним формаціям і є однією з важливих умов їх успішного розвитку [1].

Прибуток - це частина додаткової вартості, створеної і реалізованої, готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість буде реалізована і набере грошової форми.

Прибуток - одна з форм чистого доходу в умовах розвинутих товарно–грошових відносин, що виражає вартість додаткового і часткового необхідного продукту. За своєю величиною прибуток – це різниця між продажною ціною товару і витратами на його виробництво. Значна частина прибутку йде на виплату податків сплату процентів за кредит, виплату дивідендів тощо. Прибуток виступає основним критерієм ефективності підприємницької діяльності, основною метою капіталістичного способу виробництва. Ця мета є дещо іншою на «народних» підприємствах (тобто підприємствах, викуплених трудящими), де основним є не максимізація прибутку, а максимізація чистого прибутку на одного зайнятого. У розвинутих країнах Заходу не вся величина прибутку (після сплати податку, тощо) привласнюється капіталістами. Наймані працівники залежно від розміру акцій, суми вкладів в ощадних касах також привласнюють певну суму прибутку. Так у США на початку 90-х років на проценти від вкладів припало 15% сукупного прибутку, дивіденди на акції – близько 8%. Прибуток виступає одним з важливих джерел накопичення капіталу, розширення масштабів діяльності підприємств. На сучасному етапі у розвинутих країнах Заходу дрібні та середні підприємства отримують в основному середній прибуток, а крупні фірми – монопольний прибуток. В Україні найбільші прибутки привласнюються великими комерційними банками та гігантськими підприємствами – монополістами [3].

Виручка від реалізації продукції в діючих цінах без ПДВ та акцизного податку

Прибуток від позареалізаційних операцій

Собівартість продукції (робіт, послуг)

Прибуток від реалізації (робіт, послуг)

Рис.1 Схема формування прибутку

Прибуток підприємств формується за рахунок наступних фінансових джерел: 1) продаж (реалізація) продукції; 2) продаж іншого майна; 3) позареалізаційні операції.

У фінансовій політиці підприємства важливе місце займає розподіл і використання одержуваного прибутку як основного джерела фінансування інвестиційних потреб і задоволення економічних інтересів власників.

Із загального прибутку сплачується податок (16%) згідно чинного законодавства. Прибуток, що залишається після оподаткування – чистий прибуток та використовується згідно зі статутом підприємства і ділиться на прибуток, що спрямовується за межі підприємства у вигляді виплат власникам підприємства, персоналу, як заохочувальний засіб, на соціальну підтримку, благодійність; та прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства і є фінансовим джерелом його розвитку і спрямовується на розвиток виробництва та інвестиційну діяльність та резервний фонд на компенсацію непередбачених відхилень [2].

Рис. 2 Схема використання прибутку

Після розрахунків і виконання зобов'язань необхідно ще й прибуток, обсяг якого повинний бути, принаймні, не нижче запланованого. Але фінансова стійкість не зводиться тільки до платоспроможності. Для досягнення і підтримки фінансової стабільності важливі не лише абсолютні розміри доходу, а й обсяг капіталу та обсяг його виручки, тобто показники рентабельності. Ріст виручки і прибутків, що сприяє нарощуванню рентабельності, росту стійкості підприємства, зменшенню можливості його банкрутства, може бути раціональним лише до визначених меж, оскільки, як правило, високу рентабельність ринкових позицій забезпечують, діючи з підвищеним ризиком. У цьому випадку зростають потенційні можливості збитків, а в наступному і банкрутства [2].

Список використаних джерел:

1. Бойчик I. М. Економіка підприємства: Навч. посібник. — К.: Атіка, 2004. — 480 с.

2. Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. Поддєрьогін А. М. Вид. 2-е, перероб. та доп. — К.: КНЕУ, 1999. — 384 с.

3. Пошук оптимальної кількості продукції і прибутку (теорія ігор). - Дослідження операцій.: ХТРЕІУ М.: Економічне утворення, 1998 р., c. 78-79.