Мехеда Н.Г., Сиротенко А.М.

Черкаський національний університет ім.Б.Хмельницького

ДЖЕРЕЛА ФОРМУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РЕСУРСІВ СУЧАСНОГО

ПІДПРИЄМСТВА

Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект [2].

Основою економічного зростання будь – якої країни є внутрішні інвестиції. Головним внутрішнім інвестором в Україні були і залишаються самі підприємства. Так, у 2013 році за рахунок власних коштів підприємств і організацій профінансовано 63,4% загального обсягу інвестицій держави, в т.ч. в промислову галузь – 41,0% [4].

Пошук шляхів залучення інвестиційних ресурсів є найбільш актуальною проблемою сучасного українського підприємства.

Структура джерел фінансування формується залежно від багатьох чинників, зокрема від оподаткування доходів підприємств, темпів зростання реалізації товарної продукції та їх стабільності, структури активів підприємств, стану ринку капіталу, відсоткової політики комерційних банків, рівня управління фінансовими ресурсами підприємства, стратегічних цільових фінансових рішень.

Існує багато класифікацій джерел формування інвестиційних ресурсів і більшість із них співпадають із тим, який подано в українському законодавстві. В Законі України «Про інвестиційну діяльність» № 1560-ХІІ від 18.09.1991р. із змінами та доповненнями джерела інвестиційних ресурсів поділяються на:

- власні фінансові ресурси (прибуток, амортизаційні відрахування, повернення збитків щодо аварій, стихійного лиха, грошових накопичень та заощаджень фізичних та юридичних осіб та ін.);

- позикові фінансові кошти інвестора (облігаційні займи, банківські та бюджетні кредити);

- залучені фінансові кошти інвестора (кошти від продажу акцій, пайові та інші вклади фізичних та юридичних осіб);

- бюджетні інвестиційні асигнування (безкоштовно надане бюджетними органами цільове фінансування);

- безоплатні та благодійні вклади, пожертвування організацій, підприємств, громадян.

Основними елементами власних інвестиційних ресурсів є амортизаційні відрахування та прибуток.

Прибуток за своєю природою є потужним інструментом для стимулювання інвестицій та економічного розвитку. За рахунок прибутку в розвинутих країнах фінансується майже 50% інвестицій. В Україні, де прибутковість дуже низька, або і зовсім відсутня, прибуток є незначним джерелом інвестицій. На сьогоднішній день частка прибутку, який витрачається на інвестиції, становить 5–10% [5].

У світовій практиці амортизаційні відрахування це головне джерело фінансування інвестицій. За рахунок амортизаційних відрахувань фінансується понад 70% інвестицій в основний капітал. Приблизно на такому ж самому рівні, в середині ХХ ст., був цей показник і в Україні. Для порівняння, в Україні частка амортизації в структурі інвестицій становить тільки 15–20% [5].

Однією з причин такого становища є дефіцит власних оборотних коштів внаслідок високого рівня податків. Позикові кошти сьогодні теж не є базою для розвитку економіки. Їх частка у загальному обсязі інвестицій не перевищує 15% (раніше досягала 30%). У 2013р. частка довгострокових кредитів продовжила скорочуватися за зростання частки короткострокових кредитів [6].

Підприємство може здійснити мобілізацію внутрішніх резервів підприємства, тобто вивільнити кошти від поточної діяльності на інвестиційні цілі[1, c.11].

Напрямами формування власних інвестиційних ресурсів є:

- фінансування за рахунок оптимізації управління основними засобами;

- фінансування за рахунок оптимізації управління оборотними коштами;

- збільшення грошових припливів за рахунок оптимізації оподаткування;

- фінансування за рахунок оптимізації управління фінансовими активами;

- фінансування за рахунок підвищення ефективності керування персоналом[1, c.12].

Реалізація механізму формування власних інвестиційних ресурсів проходить кілька етапів: аналіз можливостей підприємства, складання конкретного переліку заходів збільшення грошових надходжень та формування портфеля заходів.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що для реального стимулювання інвестиційного клімату потрібно провести значно глибші реформи та використати напрацьований світовий досвід, зокрема:

- провести комплексну податкову реформу для створення максимально прозорої і стабільної податкової політики;

- ввести у податкову практику поняття інвестиційного кредиту, що передбачає звільнення від оподаткування прибутку, який направляється на рефінансування;

- провести удосконалення амортизаційної політики;

- розвиток ринку капіталів;

- формування механізму довгострокового кредитування підприємств.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бень Т.Г., Лоскутова Я.Ю. Методологічні підходи до формування власних інвестиційних ресурсів підприємства // Економіка України.-2003.-№10.-С.11-16.

2. Закон України «Про інвестиційну діяльність» № 1560-ХІІ від 18.09.1991р. із змінами та доповненнями.

3. Феняк Л.А. Джерела формування інвестиційних ресурсів / Л.А. Феняк // Збірник наукових праць ВНАУ. – 2010.– № 36. – C. 134–139.

4. http://www.ukrstat.gov.ua/ - інформація Державної служби статистики від 27.02.2013р.

5. http://zaxid.net/home/showSingleNews.do?podatok_na_pributok__chinnik_stimulyuvannya_ekonomiki&objectId=1127412

6. http://www.niss.gov.ua/public/File/2012_table/1218_dop_new.pdf