К.е.н. Котовська І. В.

Тернопільський національний технічний університет ім. І. Пулюя, Україна

Вдосконалення методів відбору моделей стратегічного планування діяльності підприємств

Ефективне стратегічне планування на підприємстві в умовах трансформаційного зовнішнього середовища повинне здійснюватись в процесі всебічного й безперервного аналізу власного стратегічного потенціалу, оцінки ефективності його використання, діяльності конкурентів, а також визначення положення підприємства на ринку.

Розробка та впровадження будь-якого процесу на підприємстві вимагає використання певного набору інструментів, який необхідно збалансовано, обґрунтовано використовувати з метою отримання оптимальних результатів. Це стосується й стратегічного планування, впровадження та реалізація якого є неможливою без використання визначеного набору моделей, тобто певного інструментарію. На даний час існує значна кількість моделей, які застосовують в стратегічному плануванні на різних його етапах. Такі моделі з’являлися у різний період часу шляхом пристосування до нових ринкових умов, узагальнення діяльності великих успішних компаній, шляхом адаптації та вдосконалення класичних методик, а також продовжують розвиватися й тепер. Проте, таке різноманіття у деякій мірі ускладнює вибір моделей на практиці, оскільки вимагає всебічної, ґрунтовної, розгорнутої оцінки значення та призначення кожної із існуючих моделей стратегічного планування із позиції їхнього використання при вирішенні завдань стратегічного планування та управління в сукупності. Підприємства в ході розробки та реалізації стратегічного плану зустрічаються з низкою проблем, які стосуються саме вибору моделі. Можна виділити декілька причин таких проблем: брак досвіду у сфері стратегічного планування; відсутність чіткого розподілу моделей залежно від етапу стратегічного планування; брак інформації щодо переваг та недоліків різних моделей та результатів, які підприємство зможе отримати від застосування конкретної моделі та ін.

В загальному розумінні модель – це спрощена картина реальності, тобто це узагальнене, спрощене, уніфіковане сприйняття реальних подій, речей. Такий узагальнений підхід накладає свої відбитки на результат планування, створюючи певні обмеження та прорахунки. З огляду на це, щоб позбавитися від таких обмежень на практиці краще застосовувати не одну, а декілька моделей, у певній послідовності. Це дасть змогу моделям усунути недоліки одна одної та не допустити виникнення помилок. Крім того, використання в процесі стратегічного планування лише матричних моделей не є раціональним. Оскільки вони дають часткову, односторонню оцінку становища, тобто в результаті ми отримаємо неповну картину стану підприємства. Для нівелювання цих проблем пропонується використовувати економіко-математичні моделі, наприклад регресійний аналіз, екстраполяцію, метод “мозкового штурму”, моделювання, метод експертних оцінок тощо.

Світова практика свідчить, що найкращі результати приносить та система стратегічного планування та ті моделі, які розроблені спеціально для підприємства або адаптовані до нього, тобто такі, що враховують його галузеву приналежність, специфіку виробництва, розміри, споживачів, цілі, ринкове середовище та цілу низку інших факторів, які чинять на нього вплив.

Як показав аналіз літературних джерел, не існує певного універсального підходу до вибору інструментарію стратегічного планування, який би враховував усі необхідні фактори впливу. Тому, метою подальшого дослідження є пошук нових та вдосконалення вже існуючих методів відбору моделей стратегічного планування діяльності машинобудівного підприємства, які будуть пристосовуватись до потреб та цілей, які ставить перед собою керівництво підприємства, та забезпечуватимуть отримання того результату, який очікує отримати керівництво від впровадження й застосовування стратегічного планування у своїй діяльності.

Варто проводити вибір моделей стратегічного планування залежно від етапу самого процесу стратегічного планування. Для кращого розуміння наведемо узагальнену схему досліджуваного процесу (рис. 1). З наведеного рисунку видно, що процес стратегічного планування узагальнено представлений за допомогою п’яти послідовних, взаємозв’язаних етапів. Нашим завданням є визначення тих моделей стратегічного планування діяльності, які можна використовувати на визначеному етапі, враховуючи його особливості, цілі, характеристики тощо.

Рис. 1 Узагальнена схема процесу стратегічного планування

Перший етап (цілевстановлення) – передбачає визначення цілей, вибору стратегічних пріоритетів, тому моделі, які пропонуємо використовувати на даному етапі повинні бути направленні на встановлення цілей з врахуванням потреб та бажань керівництва. Такими моделями можуть бути як матричні МСС, SMART-аналіз, базисні моделі, цільовий портрет, дерево цілей, визначення і узгодження цілей А. Н. Петрова, так і економіко-математична модель аналізу ієрархій, ділові ігри, метод “мозкового штурму”.

Стратегічний аналіз – етап другий, який можна поділити на аналіз внутрішнього середовища (ресурсний потенціал, продукція, технологія) пропонуємо здійснювати з допомогою моделей: SWOT-аналізу, SNW-аналізу, матриці І. Ансоффа, McKinsey, ADL, LOST, MACS та аналіз зовнішнього середовища (галузь, ринок, конкуренти) – для даного аналізу вважаємо доцільним використання аналізу конкурентних позицій, портфельного аналізу, Shell/DPM, MCC, BCG (Бостонська консалтингова група), GE/McKinsey тощо.

Наступний етап – визначення стратегії підприємства, пропонуємо здійснювати за допомогою таких підходів як GAP-аналіз, SWOT-аналіз, матриця Hofer, BCG (Бостонська консалтингова група), STEP-аналіз, OPMM, ресурсно-орієнтований підхід, метод стратегічного вибору Ф. Котлера, матриця вибору фінансової стратегії Ж. Франшона та І. Романе, матриця А. Томпсона і А. Стрікленда, матриця Д. Абеля, а також використовувати експертні методи та економіко-математичне моделювання.

Четвертий етап – розробка власне стратегічного плану. На даному етапі, на наш погляд, доцільно було б використовувати такі інструменти, як модель стратегічного планування на основі стратегічної прогалини; модель стратегічного планування, яка враховує розмір підприємства; модель стратегічного планування, яка базується на створенні позитивного іміджу; модель стратегічного планування, що базується на врахуванні ринкових переваг; модель стратегічного планування, орієнтована на створення та підтримку конкурентоспроможності; бізнес-плани; оперограми; органограми.

Останній етап у даному процесі – це оцінка ефективності стратегії, при якому радимо використовувати моделі, серед яких: BSC (збалансована система показників) Д. Нортона і Р. Каплана, BSC Л. Мейселя, DEA, ProMES, PMM, J.I.Case, Quantum Performance Measurent, піраміда ефективності, Ернст&Янг, Business Management Window, Tauble de Board (бортове табло) та ін.

Отже, вважаємо, що обраний портфель підходів повинен застосовуватися у комплексі. Для кожного етапу слід вибрати ті моделі, застосування яких є можливим (наявний досвід у роботі з моделями, врахування особливостей галузі в якій працює підприємство та ін. ), а також ті, які принесуть хороші результати для підприємства, на якому їх використовуватимуть.

Література:

1. Ансофф И. Стратегическое управление / И.Ансофф. – Москва,1989

2. Жилінська Л.О. Напрямки розвитку стратегічного планування в сучасних умовах /Л.О. Жилінська // Економіка та держава. – 2007. - №3. – с.32-35.

3. Кизим М. О. Збалансована система показників: монографія / Кизим М. О., Пилипенко А. А., Зінченко В. А. – Х.: Інжек, 2007. – 191 с.

4. Царєв В.В. Внутрифирменное планирование / Царєв В.В. – СПб.: Питер, 2002. -496с.

5. Hussey, David, Strategic management: from theory to implementation. – 4th ed. Butterworth-Heinemann,1998 – 729 p.

6. McNamara C. Basic Overview of Various Strategic Planning Models [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://managementhelp.org/strategicplanning/models.htm