«Экономические науки»/ 7.Учет и аудит»

студентка Плис О.В., асист. Откаленко О.М.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Суть та особливості формування облікової політики бюджетних установ

Процес формування бухгалтерського обліку в бюджетних установах при переході України до ринкових відносин залишив багато спірних та невирішених питань. Однією з таких проблем є формування облікової політики в бюджетних установах, яка є базовим елементом первинної організації облікового процесу.

Система бухгалтерського обліку та фінансової звітності у державному секторі є важливим елементом інфраструктури ринкової економіки. Оскільки вона формує та наповнює інформаційну базу, що використовується не тільки для прийняття господарських рішень у різних секторах економіки, а й стає підґрунтям рішень, які мають політичне значення на державному рівні.

Метою дослідження є визначення особливостей організації бухгалтерського обліку бюджетних установ, зокрема формування облікової політики бюджетних установ, виокремлення її основних аспектів та принципів, відповідно до вимог чинного законодавства.

Сучасні проблеми модернізації бухгалтерського обліку в державному секторі активно обговорюється у працях експертів та фахівців Л. Гізатуліної, Т. Єфіменко, Н. Сушко, Т. Піднебесної, Ю. Циганюка та інших, однак окремі аспекти формування облікової політики саме для бюджетних організацій залишаються дискусійними. Також потребують з’ясування питання, які пов’язані з практичною реалізацією права юридичних осіб бюджетної системи на власну облікову політику та можливість подальшого впливу цього положення на формування облікових даних в межах інтегрованих звітних вертикалей (відомства, галузі тощо)[1].

Ефективна та раціональна організація бухгалтерського обліку в бюджетних установах починається з розробки її облікової політики. Під обліковою політикою розуміють сукупність принципів, методів і процедур, що їх використовує підприємство, організація, установа для складання та подання фінансової звітності. У цьому формулюванні, наведеному згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не йде мова про організацію бухгалтерського обліку, а отже, і про організаційні заходи. Проте проходження облікової інформації від етапу первинного обліку до підсумкового і остаточне формування якісної достовірної звітної інформації неможливі без визначення кола організаційних заходів щодо системи бухгалтерського обліку. Взагалі, облікову політику можна поділити на дві частини – методологічну та організаційну.  До методологічної складової облікової політики слід відносити все те, що стосується і визначає внутрішню структуру процесу бухгалтерського обліку, тобто йдеться про принципи, методи й процедури. Організаційна складова облікової політики регулює в повному обсязі механізм організації облікової роботи в кожній конкретній бюджетній установі за окремо визначеним об'єктом обліку.

Формуючи облікову політику бюджетної організації головний бухгалтер має врахувати такі положення: затвердження робочого плану рахунків (до рахунків третього порядку, а при потребі – четвертого) та графіку документообігу; визначення питань, що є суміжними з Інструкцією з діловодства в частині документування управлінської інформації; складання номенклатури справ бухгалтерської служби; закріплення переліку осіб, які мають право підпису документів різних рівнів, переліку матеріально-відповідальних осіб та осіб, діяльність яких пов’язана зі збереженням, обробкою та відпуском матеріальних цінностей; осіб, в роботі яких використовують бланки суворого обліку; визначення складу постійно діючої інвентаризаційної комісії, комісії зі списання матеріальних цінностей[2].

На нашу думку, все ж формування облікової політики є надзвичайно важливим, оскільки бюджетна установа з її допомогою може встановити найвигідніші методи обліку для якісного кошторисного планування і складання звідності.

В процесі формування політики кожна установа повинна ставити перед собою такі завдання, як:

) закріплення базових принципів організації та ведення бухгалтерського обліку, планування діяльності бюджетної установи;

) своєчасне попередження негативних явищ у фінансово-господарській діяльності;

) виявлення й ефективне використання внутрішньогосподарських резервів;

) контроль за наявністю та рухом як бюджетних, так і позабюджетних засобів, їх цільовим призначенням та раціональним використанням.

Чітка організація бухгалтерського обліку в установі дозволяє: підвищувати оперативність бухгалтерського обліку; дотримуватися чіткості та точності аналітичного та синтетичного обліку; постійно удосконалювати документообіг в установі; раціонально використовувати робочий час облікових працівників; здійснювати точний та своєчасний облік при найменших витратах на його ведення; своєчасно отримувати облікову інформацію для прийняття рішень щодо подальшої діяльності установи.

Облікова політика бюджетної установи відіграє важливу роль в організації облікової інформації, а відповідно і в формуванні інформаційного забезпечення в процесі управління бюджетною установою. Тому, поряд з іншим, облікова політика несе ще й функціональне навантаження.

Кожна бюджетна установа, виходячи з конкретних умов своєї роботи, може вибирати найбільш прийнятний для себе варіант, який забезпечуватиме надійний контроль за ефективним використанням бюджетних коштів[3].

Наявна нині система бухгалтерського обліку бюджетної установи побудована з урахуванням усіх необхідних змін з дотриманням міжнародних принципів і вимог щодо здійснення бухгалтерського обліку і фінансової звітності.

Ефективна облікова політика бюджетних установ повинна забезпечити:

- повне відображення в бухгалтерському обліку всіх фактів господарської діяльності, виходячи не лише з правових норм, а й з економічного змісту;

- незмінність протягом звітного року прийнятої методології відображення господарських операцій та оцінки активів;

- правильність відображення доходів та витрат у відповідному звітному періоді, розподіл витрат на поточні та капітальні;

- ідентичність даних аналітичного, синтетичного обліку, фінансової звітності;

- раціональне ведення бухгалтерського обліку, відповідно до умов діяльності та особливостей суб'єкта господарювання[4].

Висновки: Таким чином, облікова політика повинна забезпечити у найкращий спосіб відображення результатів операцій діяльності, які обліковуються, виходячи із обачності їх оцінки і впливу на прийняте рішення. В процесі дослідження даного питання було виділено завдання облікової політики, систематизовано основні принципи, а також визначено її основні аспекти.

Література:

1. Рузмайкіна І. Облікова політика як складова загальної стратегії управління установами / І. Рузмайкіна // Економіст. – 2010. - №5. – С. 36-41.

2. Безродна Т. Облікова політика бюджетних установ: проблеми становлення / Т. Безродна // Бухгалтерський облік і аудит. – 2012. – № 8. – С. 27-29.

3. Житний П. Організаційно-методологічні засади формування облікової політики підприємства/ П. Житний //Бухгалтерський облік і аудит. – 2013. – №3. – С. 3-10.

4. Свірко С.В. Бухгалтерський облік у бюджетних установах: Методологія та організація: Монографія. — К: КНЕУ 2012. - 243 с.