К.е.н., доцент Коваль Л.В.,

Колісниченко Віта Степанівна

Вінницький національний аграрний університет, Вінниця

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИ

Формування ринкової економіки, наявність різних форм власності, розширення міжнародних економічних зв'язків українських підприємців є основою для впровадження в організацію бухгалтерського обліку облікової політики, яку підприємство визначає самостійно. До її формування необхідно підходити дуже відповідально, оскільки від прийнятих облікових оцінок залежить фінансовий результат діяльності підприємства.

В економічній літературі зустрічаються різні визначення поняття "облікова політика". Згідно з статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», облікова політика — сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності [2].

Облікова політика – це не лише сукупність способів ведення обліку, обраних відповідно до умов господарювання, але це ще й вибір такої методики обліку, яка надає можливість використовувати різні варіанти відображення фактів господарського життя[1].

На вибір і обґрунтування облікової політики підприємства впливають:

- форма власності та організаційно-правова форма підприємства;

- галузева приналежність або вид діяльності;

- обсяги діяльності;

- ступінь свободи діяльності в ринкових умовах;

- стратегія фінансово-господарського розвитку;

- система інформаційного забезпечення підприємства [2].

До основних недоліків, пов’язаних з формуванням облікової політики, можна віднести:

- формальність при складанні наказу про облікову політику, необґрунтованість елементів і дублювання окремих пунктів нормативних документів;

- ігнорування змін нормативної документації та не відображення їх в наказі про облікову обліку;

- відсутність структуризації наказу про облікову політику, неповне висвітлення питань формування обліку окремих об’єктів;

- не розробляється облікова політика щодо формування обліку, а саме: не наводиться в ній або додатках до неї робочий план рахунків, графік документообігу, перелік облікових регістрів тощо;

- відсутність розробки облікової політики управлінського обліку [3].

На сьогоднішній день в Україні основний документ, яким би було врегульовано зміст облікової політики, вважаються Методичні рекомендації щодо облікової політики підприємства від 27.06.2013 р. № 635. Але також потрібно звернути увагу на те, що підприємство не зобов’язане дотримуватись таких рекомендацій, адже вони не носять характер обов’язкових. В той же час, окремі аспекти питання зміни облікової політики висвітлені в різних нормативних документах: Законі України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, НП(С)БО1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”, П(С)БО6 “Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах”, але їх положення узгоджуються не повною мірою [5].

Для вдосконалення методології та організації обліку всіх підприємств, доцільно затвердити окреме Положення (стандарт) бухгалтерського обліку “Облікова політика підприємств”, яке буде сприяти чіткій організації бухгалтерського обліку на підприємствах, адже він буде акумулювати всі чинні нормативно-правові документи з питань облікової політики.

На сьогоднішній день вітчизняним підприємствам слід розробити облікову політику, орієнтовану на максимальне зближення з принциповими положеннями міжнародних стандартів та фінансової звітності. Для досягнення оптимальної та обґрунтованої облікової політики необхідно враховувати специфіку ведення господарської діяльності підприємства та застосовувати системний підхід. Насамперед, провести велику роботу, що включає підготовку фахівців бухгалтерських та фінансових служб[5].

Підсумовуючи вище сказане, можна зробити висновок: формування облікової політики є непростим процесом, що вимагає наявність організаційних, технічних можливостей при розробці облікової політики та який не закінчується після затвердження Наказу про облікову політику, а продовжується аж до моменту припинення діяльності підприємства. Тому провідною задачею підприємства на сьогоднішній момент є забезпечення обґрунтованих положень облікової політики, а з боку законодавця – надання дієвої допомоги суб’єктам господарювання у її розробці.

Література:

1. Бондаренко О. М. Проблеми формування облікової політики. Напрямки її удосконалення / О. М. Бондаренко, М. П. Білан / [Електронний ресурс] / Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського. – Режим доступу : www.nbuv.gov.ua

2. Попук Н.С., Іщенко Я.П Актуальність формування облікової політики аграрних підприємств ., Електронний ресурс]. Режим доступу: www. nbuv.gov.ua.

3. Маренич Т.Г. Облікове забезпечення відтворювальних процесів у сільськогосподарських підприємствах [Електронний ресурс]. Режим доступу: www. nbuv.gov.ua.

4. Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо облікової політики підприємства та внесення змін до деяких наказів Міністерства фінансів України» від 27 червня 2013 року N 635

5. Хоменко Ю. О. Організація облікової політики в Україні: проблеми гармонізації / Ю. О. Хоменко / Вісник Української академії банківської справи. – 2010. – № 1 (28). – С. 14–18.