Государственное управление/ 2.Современные технологии управления

Канд. пол. наук, старший викладач кафедри політології та державного управління Семенець-Орлова Інна Андріївна

Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова, Україна

Окремі концептуації актуального розвитку системи післядипломної освіти педагогів

Стрімка динаміка розвитку сучасного світу вимагає від людини володіння багатьма особливими компетенціями у професійній сфері діяльності для посилення своєї конкурентоздатності на ринку праці. Соціально-культурні аспекти розвитку післядипломної освіти в Україні досить протирічні. Зокрема, існує очевидна суперечність між тенденціями до проективного розвитку суспільства та недостатньою технологічною готовністю післядипломної освіти у забезпеченні ідеї випередження. Адже освіта завжди має бути на крок попереду актуального стану розвитку суспільства. Ми не зможемо виховати учня, готового до ціложиттєвого навчання та постійного саморозвитку, якщо до навчання впродовж життя не будуть навчені та готові вчителі. Саме за цей аспект, особливо у мінливому світі ХХІ століття, відповідальна система післядипломної освіти вчителів.

Суперечливість сучасної системи післядипломної освіти лежить у площині між посиленням ідей гуманізації і демократизації в житті суспільства, зростанням значення концептивів глобальної освіти (ідеї війни і миру, прав людини, багатства, бідності, рівного доступу до якісної освіти всіх верств населення, наростаючого цифрового розриву між країнами першого і третього світу, інших глобальних проблем людства) та недостатнім реагуванням післядипломної освіти на ці виклики та загрози. Сучасна людина відчуває потребу у набутті механізмів особистісної, соціальної і професійної адаптації до змін у світі, але фрагментарні розробки професійних засобів у вітчизняній післядипломній освіті, зокрема і в системі управління освітою, не здатні забезпечити цього.

Сфера післядипломної освіти особливо потребує дослідження специфіки професійної рефлексії – форми теоретичної діяльності людини, направленої на осмислення нею своїх власних дій і переконань, що постає основою діяльності творчої особистості. Потребує очевидних змін вузько предметна направленість сучасної післядипломної освіти в Україні, яка не завжди достатньо орієнтована на розвиток соціальної мобільності, адаптивності до змін, здатності до швидкого вирішення проблем особистого професійного розвитку педагога.

Російська дослідниця В.Мєтаєва наголошує на актуальній потребі в андрагогах (педагогах для дорослих), здатних проектувати освітню діяльність дорослих, які навчаються, і професійних ріст останніх на основі рефлексивних механізмів аналізу і критичної реконструкції власного досвіду. У цьому контексті рефлексія, виступаючи однією із важливих категорій післядипломної освіти, слугує механізмом аналізу професійного досвіду, подолання проблем в діяльності, детермінує розвиток професійних здатностей, є системоутворюючим елементом в розвитку компетенцій сучасного педагога і, таким чином, прямо корелює з акмеологічними досягненнями людини [1, с. 12].

Наслідком теорії розвитку професійної рефлексії є те, що в процесі рефлексивних освітніх практик забезпечується реалізація суб’єкт-суб’єктної взаємодії андрагога і дорослого, який навчається, що сприяє, загалом, подальшому розвитку післядипломної освіти.

Таким чином, рефлексія виступає інструментом післядипломної освіти, що орієнтований на гуманізацію, демократизацію, безперервність, випереджувальний характер, особистісний розвиток педагога.

Як засвідчила практика використання рефлексивного методу, у професійній діяльності освітян найменш поширеними у реалізації є механізми аналізу проблемної діяльності, критичне ставлення до власної діяльності. Це означає, що людина, знайшовши проблему, прагне знайти вихід із неї, оминаючи чи мінімізуючи процедуру аналізу. «Нерівність» процесу рефлексії свідчить про необхідність звернути увагу, в процесі проектування рефлексивних методик, на їх аналітичний ефект і потенціал використання для активізації особистісної рефлексії.

Сучасні дослідження ілюструють позитивну динаміку в розвитку таких сфер використання механізмів рефлексії в процесі підвищення кваліфікації педагогів, як рефлексія в ролі схильності до усвідомлення труднощів, їх аналізу і пошуку способів виходу з них, самокритичність як здатність до критичної реконструкції власної діяльності, колективність, як схильність до кооперативної рефлексії, лідерство, що виражається в реалізації особистісних функцій самостійності та відповідальності.

Серед факторів, що сприяють розвитку рефлексії, як механізму саморозвитку, можна виділити наступні: комфортне середовище навчання з розгалуженою мережею партнерських відносин, прагнення до вивчення кращих зразків професійного досвіду, об’єднання особистісного та професійного компонентів діяльності в єдиний рефлексивний процес, прагнення педагога до незалежності, самостійності, мотивація педагога, пов’язана з самоактуалізацією. Разом з тим, зовнішні чинники, пов’язані з суспільно-економічною нестабільністю, недостатньою кількістю ресурсів, і внутрішні чинники, зумовлені посередньою поінформованістю і знанням інструментів саморозвитку, відсутністю емоційного інтелекту, схильністю до конформізму, заниженої самооцінки, можуть гальмувати розвиток рефлексії як інструменту професійного самовдосконалення. Також, істотно занижувати результат розвитку рефлективності можуть фактори нестабільності у професійній діяльності педагога, що виражається в невпевненості у власному фаховому рівні, запереченні нового, в наявності страху втратити свій статус в певному середовищі, неготовності приймати рішення і нести відповідальність, наявності спротиву до впровадження актуальних освітніх змін на індивідуальному рівні.

Література:

1. Метаева В.А. Развитие профессиональной рефлексии в последипломном образовании: методология, теория, практика : дис. … доктора пед. наук: 13.00.08 / Метаева Валентина Александровна. ― Екатеринбург, 2006. ― 357 с.