Современные информационные технологии/3. Программное обеспечение
Студентка Никифорук
І.В., доцент кафедри КСЗІ Мелешко О.О.
Національний Авіаційний
Університет. Україна.
Хмарні технології або Cloud
computing
«Хмарні» обчислення –
концепція надання за запитом мережевого доступу до розподілених комп'ютерних
ресурсів, які надаються незалежно від часу доби, місця знаходження чи каналу
доступу в обчислювальну мережу.
Вперше цей термін був
озвучений Джозефом Карлом Робнеттом Ліклайдером в 1970 році . Ідея Лінклайдера
полягала в тому, що кожна людина буде підключена до мережі, з якої вона
отримуватиме не тільки дані, але й програми. На цьому розвиток хмарних
технологій було призупинено до 90-х років. Розширення пропускної здатності
Інтернету, в 90-ті роки не дозволило отримати значного стрибка в розвитку в
«хмарних» технологій, але сам факт збільшення швидкості Інтернету дав поштовх швидкому розвитку
хмарних обчислень.
Одним з найбільш
значущих подій в даній області була поява Salesforce.com в 1999 році. Дана
компанія стала першою компанією, яка надала своє програмне забезпечення за
принципом – програмне забезпечення як сервіс.
Наступним кроком стала
розробка «хмарного» веб-сервісу компанією Amazon в 2002 році. Даний сервіс
дозволяв зберігати, інформацію і робити обчислення.
У 2006, Amazon запустила
сервіс під назвою Elastic Compute cloud, як веб- сервіс який дозволяв його
користувачам запускати свої власні додатки.
Широко поширене
формальне визначення хмарних обчислень було запропоновано Національним
інститутом стандартів і технологій США: «Хмарні» обчислення являють собою
модель для забезпечення зручного
мережевого доступу до загального пулу
обчислювальних ресурсів (наприклад, мереж, серверів, систем зберігання
даних, програм та послуг), які можна швидко знайти і надати з мінімальними
управлінськими зусиллями або мінімальним втручанням з боку постачальника
послуг»
Виділяються наступні
види «хмарних» технологій:
·
SaaS
(Software as a service) – програмне забезпечення як сервіс, тобто клієнту
надається доступ до необхідного програмного забезпечення як послуги.
·
IaaS
(Infrastructure as a Service) – інфраструктура ІТ як сервіс, тобто клієнту
надається ІТ інфраструктура відповідно до потреб користувачів клієнта.
·
PaaS
(Platform as a Service) – платформа як сервіс, який призначений для розробки
хмарних додатків, який орієнтований на виробників програмного забезпечення.
·
DaaS
(Desktop as a Service) – робоче місце як сервіс, який призначений для обробки
та зберігання інформації на віртуальному робочому столі, доступному з
будь-якого місця, де є доступ в Інтернет.
Залежно від сфери
використання інформаційної «хмари» існують кілька моделей «хмарного»
розміщення. Модель «хмарного» розміщення – це модель реалізації інформаційної
«хмари», відповідно до якої визначається належність операторів (постачальника
послуг) та споживачів хмарних послуг.
В даний час
використовуються наступні моделі хмарного розміщення:
·
Приватна
«хмара» – модель хмарного розміщення, в
якій оператор (постачальник послуг) і всі споживачі хмарних послуг належать
одній організації.
·
Публічна
«хмара» – модель хмарного розміщення, в якій оператор (постачальник послуг) і
споживачі належать різним організаціям.
·
Громадська
«хмара» – модель хмарного розміщення, відповідно до якої хмарні ресурси
використовуються конкретною спільнотою споживачів з організацій, що мають
спільні завдання.
·
Гібридна
«хмара» – модель хмарного розміщення, в якій об'єднані дві і більше «хмарних»
технологій, що належать різним організаціям (приватним, громадським чи
публічним).
Як і будь-які
технології, інформаційні «хмари» мають як свої переваги, так і недоліки. До
основних переваг можна віднести наступні:
·
Доступність
– «хмари» доступні всім і скрізь, де є Інтернет і з будь-якого пристрою, де є
браузер.
·
Низька
вартість – зниження витрат на обслуговування (використання технологій
віртуалізації, оплата лише фактичного використання ресурсів користувачем
(дозволяє економити на купівлі і ліцензування програмного забезпечення).
·
Гнучкість
– необмеженість обчислювальних ресурсів (віртуалізація).
·
Надійність
– спеціально обладнані сервери мають додаткові джерела живлення, регулярне
резервування даних, висока пропускна здатність Інтернет каналу, стійкість до
DDOS атак.
·
Безпека
– високий рівень безпеки при грамотній організації центу обслуговування.
·
Великі
обчислювальні потужності – користувач може використовувати всі доступні в
«хмарі» обчислювальні потужності.
При всіх своїх перевагах
«хмарні» технології мають ряд серйозних недоліків:
·
Постійне
з'єднання з мережею – для роботи з «хмарою» необхідно постійне підключення до
мережі.
·
Програмне
забезпечення – користувачеві доступно тільки те програмне забезпечення, яке є в
«хмарі», також користувач не може налаштовувати програми під себе.
·
Конфіденційність
– в даний час немає технології, що забезпечує 100% конфіденційність даних.
·
Надійність
– втрата інформації в «хмарі» означає неможливість її відновлення.
·
Безпека
– хоча «хмара» є достатньо надійною системою, але в разі проникнення
зловмисника, йому буде доступний величезний обсяг даних.
·
Дорожнеча
обладнання – для створення своєї «хмари» необхідні значні матеріальні ресурси.
За оцінками експертів
потенціал хмарних обчислень дуже високий. І розвиток «хмарних» технологій в наш
час є перспективним, Тому в майбутньому хмарні обчислення будуть ставати
доступнішим для користувачів і компаній. Це буде викликано рядом факторів:
·
Надання
послуг хмарних обчислень – дана можливість доступна не багатьом компаніям так
як потрібні значні вкладення у побудову і розробку центрів забезпечення
доступу.
·
Розробка
ПЗ для побудови віртуальної інфраструктури, не слід забувати і про тих хто
впроваджуватиме і налаштовувати це ПЗ, тобто будуть потрібні фахівці у цій
галузі.
·
Адміністрування
хмар – будуть потрібні фахівці з адміністрування та консультування у сфері
хмарних обчислень.
·
Проектування
– дана сфера охоплює практично всі перераховані вище сфери починаючи від
проектування центрів забезпечення доступу і закінчуючи проектуванням
програмного забезпечення.
·
Апаратна
віртуалізація - підвищення продуктивності хмарних обчислень;
·
Зниження
енергоспоживання апаратного забезпечення – зниження енергоспоживання серверів,
так як удосконалюються їх технічні характеристики;
·
Підвищення
швидкостей – пропускна здатність мережевого обладнання постійно підвищується,
що збільшує продуктивність і зменшує кількість обладнання при тому ж каналі
передачі даних.