Іванченко О.Ю., Мельник Л.В.

ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», Україна

фонетичні вікові особливості мовлення дітей СЕРЕДНЬОГО дошкільного віку

Основна умова успішного виховання й навчання дитини – своєчасне й повноцінне формування її мовлення.

У розвитку мовлення дошкільників спостерігаються певні закономірності, які виявляються насамперед у поступовості процесу. На першому, підготовчому етапі відбувається дозрівання відділів мовленнєвого апарату, який бере участь у мовленнєвих актах. Наступний етап – розвиток розуміння мовлення й на основі цього поява перших усвідомлених слів. З набуттям достатнього обсягу словникового запасу відбувається перехід до використання фразового мовлення (спочатку ситуативного, недостатньо завершеного). Останній етап – наявність достатнього лексичного запасу, уміння користуватися монологічним мовленням, правильне граматичне його оформлення, чітка й виразна вимова звуків і слів [3].

Як бачимо, дошкільне дитинство – період інтенсивного розвитку артикуляційного боку мовлення людини. На заняттях і в повсякденному спілкуванні вихователь тренує в дітей чітку вимову слів, правильне використання інтонаційних засобів виразності, навчає дошкільників говорити достатньо голосно, не поспішаючи, розвиває в них фонематичний слух, формує правильну артикуляцію важких для вимови звуків.

Завдання та зміст навчання правильної вимови звуків різні на різних вікових етапах й обумовлені особливостями фонетичної сторони мовлення дітей.

Мета нашого дослідження – на основі аналізу наукової літератури й власного педагогічного досвіду розкрити особливості звуковимови дітей середнього дошкільного віку й виявити типові фонетичні помилки у їх мовленні, з’ясувати основні завдання роботи над фонетичною стороною мовлення дітей на цьому етапі навчання.

Значний внесок у розв’язання проблеми мовленнєвого розвитку дітей
4-5 року життя зробили дослідники різних галузей науки (фізіології, психології, лінгвістики, психолінгвістики й лінгводидактики): Б.Баєв, Л.Виготський, Д.Ельконін, Г.Леушина, А. Маркова, С.Карпова, Г.Костюк, В.Семиченко та ін.

Відповідно до сучасної педагогічної періодизації, дитинство поділяється на ранній вік (від народження до 2 років), молодший дошкільний вік (від 2 до 4 років), середній дошкільний вік (від 4 до 5 років), старший дошкільний вік (від 5 до 6-7 років) [1, с.37].

Уже на четвертому році життя в дітей удосконалюється діяльність нервової системи. Відбувається інтенсивний нервово-психічний розвиток. Найпомітніші зміни в психіці дитини відбуваються завдяки подальшому формуванню мовлення [2, с.28]. На початок четвертого року життя дитина при сприятливих умовах виховання засвоює звукову систему мови. Значна частина дітей опановує багатьма звуками; удосконалюється звуковимова; мовлення дитини стає зрозумілим для навколишніх. Разом з тим, у ньому спостерігається ще низка недоліків. Але при цьому досить поширеною є думка, що до чотирьох років порушення вимови дітей – вікова закономірність, що усувається сама собою. Звідси й недооцінка необхідності навчання в сфері формування звукової сторони мовлення на цьому етапі.

Насправді це удаване благополуччя, тому що до п'яти років без спеціального навчання близько 50% дітей не засвоює всіх звуків рідної мови. Зокрема, для дітей середнього дошкільного віку характерна нестійкість вимови, коли в одному звукосполученні дитина правильно вимовляє звуки, а в іншому – неправильно. Типові «зворотна заміна» звуків чи «перевживання звуку» (замість старого замінника ставиться нещодавно засвоєний звук – «шлон, «шобака»). У частини дітей спостерігається недосконала вимова свистячих, шиплячих і сонорних звуків через недостатню розвиненість мовленнєво-рухових механізмів.

У розвитку звукової сторони мови в дітей на п'ятому році спостерігається певна суперечливість. З одного боку – особлива чутливість, виняткова сприйнятливість до звуків мови, достатньою мірою розвинений фонематичний слух; з іншого боку – недостатній розвиток артикуляційного апарату й повна байдужість до артикуляції. У цьому віці в дитини формується усвідомлення своїх вимовних умінь. Під впливом навчання значна частина дітей починає правильно оцінювати вимову товаришів і свою власну.

Отже, закономірності оволодіння звуковою стороною мовлення дають можливість визначити пріоритетні лінії формування того чи того механізму на різних вікових етапах. На п'ятому році відбувається становлення всіх звуків рідної мови; оскільки основні фонетичні диференціювання закінчені й у дітей достатньою мірою розвинений фонематичний слух, пріоритетним є розвиток моторики артикуляційного апарату.

Змістом навчання правильної звуковимови дітей середнього дошкільного віку насамперед є закріплення вимови голосних і приголосних звуків, відпрацьовування вимови свистячих, шиплячих і сонорних звуків. Продовжується робота над дикцією, а також розвитком фонематичного слуху й інтонаційної виразності мови, зокрема, стає можливим удосконалення сили голосу й темпу мовлення.

Література:

1. Богуш А.М. Витоки мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку: Програма та методичні рекомендації / укл. А.М. Богуш. – К.: ІЗМН, 1997. – 112 с.

2. Богуш А.М. Методика навчання дітей української мови в дошкільному закладі: практикум / А.М. Богуш, Т.М. Котюк. – К.: Вища шк., 1994. – 157 с.

3. Поніманська Т.І. Дошкільна педагогіка: навч. посібник. / Т.І. Поніманська. – К.: Академвидав, 2006. – 455 с.].