Біліченко С.П.

ДУ «Інститут економіки та прогнозування,Україна

Впровадження Інновацій в освітній галузі України

Україна, ставши на шлях ринкової економіки, повинна інтегруватися у світове економічне співтовариство, в його ринки, в тому числі і в ринок інновацій. Загальновідомо, що інновації дозволяють бути першими в жорсткій економічної конкуренції на світових товарних ринках і отримувати солідні фінансові дивіденди на базі новітніх технологій. Добре розуміючи це, розвинуті країни всіляко підтримують інноваційні процеси, і це є їх технологічною політикою. На частку нових або вдосконалених технологій, що містять передові знання або рішення, в розвинених країнах припадає до 80 % приросту ВВП. В цих країнах повним ходом йде робота по створенню єдиної бази даних, концентрації фінансів на ключових напрямках, підтримки малих і середніх підприємств, що впроваджують у себе інновації. Такі підприємства мають істотні податкові пільги, для них створюється належний податковий клімат, стимулюється навчання їх працівників, тощо.

Сфера освіти визначається як найважливіший елемент інновації, це абсолютно справедливо, так як культура, освіта та охорона здоров'я покликані задовольняти найвибагливіші запити людей, і їх значимість виключно велика [1].

Українська система освіти є важливим чинником збереження місця України в ряду провідних країн світу, її міжнародного престижу. Особливе значення має розвиток плідної співпраці та збереження спільного освітнього простору з країнами СНД, освітня підтримка співвітчизників за кордоном.

У сучасному світі значення освіти, як найважливішого чинника формування нової якості економіки і суспільства, збільшується разом із зростанням впливу людського капіталу. Система освіти України здатна конкурувати з системами освіти передових країн. При цьому необхідні: широка підтримка з боку громадськості освітньої політики, що проводиться, відновлення відповідальності і активної ролі держави в цій сфері, глибока і всебічна модернізація освіти з виділенням необхідних для цього ресурсів і створенням механізмів їх ефективного використання.

Актуальність теми полягає в тому, що система освіти відіграє уже важливу роль у розвитку економіки країни. І цю галузь необхідно модернізувати, підлаштовуючись під міжнародні стандарти та вимоги. В роботі буде здійснена спроба дослідити принципи формування інноваційної освітньої політики в Україні, основи її започаткування, впровадження та можливі недоліки.

Мета дослідження – доведення необхідності впровадження інноваційної освіти в Україні. Оскільки об’єктом дослідження є система освіти, то найголовнішим елементом дослідження будуть метод статистичної обробки інформації та аналітичний метод. Також буде використаний системний підхід, так як система освіти невідривно пов’язана з іншими системами (економіка, ринок праці, виробництво, бізнес, тощо). Використані електронні ресурси.

Інноваційна освіта (від англ. Innovation - нововведення ...) – новий підхід до навчання, що включає в себе особистісний підхід, фундаментальність освіти, творчий початок, сутнісний і акмеологічний підхід, професіоналізм, синтез двох культур (технічної та гуманітарної), використання новітніх технологій [2]. Працювати професійно – означає не мати зривів, грубих помилок, промахів. Крім того необхідним компонентом професіоналізму є творчість, а значить натхнення та індивідуальний стиль діяльності. Основний шлях досягнення професіоналізму – саморозвиток. У всіх учнів потрібно виробити звичку саморозвитку, самовдосконалення, самоосвіти і самоконтролю, оскільки це основні чинники розвитку особистості. Однак для того, щоб ці фактори спрацювали, необхідні сильні спонукальні причини. Такими можуть стати мотиви досягнень. Завдання педагога, інструктора, організатора професійної підготовки – допомогти учням у формуванні цих мотивів і потреб. Впровадження інноваційної освіти неможливо без застосування нових інформаційних технологій. Всі вони безпосередньо пов'язані з комп'ютеризацією навчання, створенням автоматизованих навчальних систем, використанням мережі Інтернет.

Тому нагальною потребою є розробка і впровадження відкритих систем інтерактивного навчання. Ці системи дають учням можливість вибору підходящої йому технології навчання та розробки індивідуальних програм формування та актуалізації особистості [3]. На жаль шляхи впровадження в життя інноваційної освіти до кінця ще не розроблені. В частині, що стосується професійної підготовки операторів, то роботи в цьому напрямку практично не починалися, хоча за ним безсумнівно стоїть велике майбутнє.

Цим та іншим актуальним питанням вищої освіти приділяли увагу такі вчені, як Л. Кандибович, О.В. Горєлий, М. Дьяченко, В.О. Євстратов, В.Г. Андрєєв, В.Ф. Сидоренко, В.П.,Зінченко, С.І Кружкова, М. Шмельов, А. Ліненко та ін.

Основні принципи освітньої політики та інновацій в Україні визначені в Законах України «Про освіту»,«Про вищу освіту» та «Про інноваційну діяльність». 
Головною метою державної інноваційної політики є створення 

соціально-економічних, організаційних і правових умов для 

ефективного відтворення, розвитку й використання 

науково-технічного потенціалу країни, забезпечення впровадження 

сучасних екологічно чистих, безпечних, енерго- та 

ресурсозберігаючих технологій, виробництва та реалізації нових 

видів конкурентоздатної продукції. 

Упродовж 2012 р. наукові та науково-технічні роботи в Україні виконували 1208 організацій, майже половина з яких відносилася до підприємницького сектору економіки. 41,1% - до державного, 14,6 – вищої освіти і 1 організація – до приватного неприбуткового сектору.

У розподілі організацій за секторами порівняно з 2011 р. частка наукових установ академічного профілю скоротилася на 1,6 відсоткових пункти (в.п.), організацій галузевого профілю та вищих навчальних закладів збільшилася на 0,6 в.п.

Найбільша кількість організацій підпорядкована Національній академії наук України – 199 організацій, Національній академії аграрних наук – 93, Академії медичних наук – 35, Академії педагогічних наук –16, Академії правових наук – 6 та Академії мистецтв – 2 організації.

У розподілі за галузями наук частка організацій технічних наук зменшилася на 0,9%, що при незначному збільшенні кількості організацій інших галузей (частка організацій гуманітарних наук збільшилась на 0,4 в.п., суспільних наук – на 0,3 в.п., багатогалузевих організацій – на 0,2 в.п., природничих наук – залишилась майже без змін) призвело до зменшення загальної кількості організацій на 3,7%.

Найбільша кількість випускників за останні роки, була підготовлена за юридичними та економічним напрямами освіти (державне управління) та для освітянської галузі (табл. 1).

Таблиця 1.

Випущено спеціалістів з повною вищою освітою, % до всіх випускників

Галузь промисловості	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011	Серед-ня
Сільське господарство, мисливство, лісове господарство	6,3	5,7	5,8	5,7	6,6	5,6	6,1	6,0
Добувна промисловість	4,9	4,9	4,9	5,6	5,1	4,9	5,5	5,1
Переробна промисловість	6,1	6,2	6,1	6,1	6,2	6,0	6,2	6,1
Виробництво електроенергії, газу та води	5,7	5,7	5,1	5,6	5,7	5,6	6,0	5,6
Будівництво	5,8	5,9	6,2	6,8	6,7	6,5	6,4	6,3
Торгівля,ремонт автомобілів	3,8	3,9	3,9	4,5	4,1	5,7	5,3	4,5
Діяльність готелів та ресторанів	3,6	3,4	3,5	3,4	3,9	3,8	3,8	3,6
Діяльність транспорту та зв’язку	6,9	7,1	7,0	7,8	6,5	6,0	8,1	7,0
Фінансова діяльність	3,6	3,6	3,8	3,4	3,7	3,5	3,2	3,6
Державне управління	15,5	15,5	15,7	14,9	14,8	15,0	13,5	15,0
Освіта	22,3	21,3	20,2	19,5	18,7	19,5	19,6	20,1
Охорона здоров’я	7,5	8,5	8,9	8,5	8,7	8,5	7,1	8,2
Надання ком. послуг, культура і спорт	7,1	7,5	7,9	6,9	7,9	7,8	7,5	7,5
Специфічні категорії	0,8	0,9	1,1	1,2	1,5	1,6	1,7	1,2

Джерело: За даними Держстату України

Прийом студентів у 2012/13 рр. перевищив 2 млн. чол. – 2170141 тис. чол., але це майже на 600 000 менше, ніж 2007/08 рр. – 2763873 тис. чол. (докризовий рік), після чого почався спад чисельності студентів. Це можна пояснити скороченням доходів громадян та нестійкою ситуацією на ринку праці. Ця сама тенденція прослідковується і за показником на 10000 населення (табл.2).

Таблиця 2.

Кількість студентів вищих навчальних закладів, тис. осіб.

	1-1V рівень акредитації
Навчальний рік	1995/96	2000/01	2005/06	2008/09	2009/10	2010/11	2011/12	2012/13
Чисельність студентів - всього	1540498	1930945	2709161	2763873	2599426	2491288	2311557	2170141
Чисельність студентів у розрахунку на 10000 населення	300	392	578	599	566	544	507	476

Джерело: За даними Держстату України

Згідно статистичним даним, в післякризовий період також зменшилася частка студентів, які навчалися з повним відшкодуванням затрат на освіту (табл. 3). У 2008/09 навчальному році більше 60% всіх студентів повністю оплачували своє навчання. А вже в 2012/13 році частка цих студентів зменшилася майже на 6%. Це також свідчить про нестабільну ситуацію в країні та неспроможність населення оплачувати освітні послуги.

Таблиця 3.

Чисельність студентів вищих навчальних закладів, які навчаються з повним відшкодуванням затрат на освіту

Чисельність студентів	Навчальний рік
	2008/09	2009/10	2010/11	2011/12	2012/13
Всього	2763873	2599426	2491288	2311557	2170141
В т.ч. які навчаються з повним відшкодуванням затрат на освіту	16890217	1539540	1436684	1298460	1173723
У % до загальної кількості студентів	60,8	59,2	57,7	56,2	54,1

Враховуючи відсутність достатньої кількості відповідних робочих місць, та перенасиченість на ринку праці фахівцями популярних в останні роки економічних та юридичних спеціальностей запропоновано скоротити починаючи з 2009 р. прийом на освітні програми за такими укрупненими групами як «Гуманітарні науки» та «Економіка та управління», збільшивши при цьому обсяги підготовки за напрямами і спеціальностями, за якими готуються кадри для пріоритетних та інноваційних напрямів розвитку науки, техніки та технологій. Але тільки цими заходами проблеми в освітній галузі не вичерпуються.

Повернемося до проблеми реалізації освітнього потенціалу.

За опитуваннями соціологів зовнішній бік успіху для майбутніх випускників виглядає так: «Мати цікаву роботу, займатися улюбленою справою» – бажають 43,4% опитуваних. Майже 32% з них прагнуть «Зробити успішну кар’єру в суспільно-політичній або бізнесовій сфері», а 19,1 «Мати власний бізнес». Про бажання бути успішним – не важливо у якій сфері, сказали 12,2% опитаних [4].

Щоб досягти поставлених цілей молоді по-перше необхідно отримати достойну освіту, а по-друге знайти роботу, де можна втілити свої знання з максимальною віддачею.

Збоку держави були зроблені деякі кроки назустріч майбутнім фахівцям. Це і стимулювання працедавців до створення робочих місць шляхом компенсації фактичних витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування для студентів, які здобули освітньо-кваліфікаційний рівень "кваліфікований працівник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" і проходять стажування з внесенням даних про стажування до трудової книжки.

Для талановитих студентів та молодих вчених України було започатковано Національний проект (НП), спрямований на вирішення проблем суспільного розвитку в Україні який передбачає створення інфраструктурних комплексів інноваційного розвитку з визначеними спеціалізаціями в галузі високих технологій [5].

Проектом передбачається створення 5 інфраструктурних комплексів інноваційного розвитку (технополісів) у 5 великих містах та 70000-75000 нових робочих місць.

Матеріально-технічна складова інноваційної інфраструктури включає в себе: об’єкти наукового-дослідного, виробничого, офісного та адміністративного призначення (дослідницькі лабораторії, бібліотеки, обладнання, «наноінфраструктура», високотехнологічне виробництво, бізнес-центри, адміністративні будівлі тощо); об’єкти соціальної інфраструктури (навчальні заклади, дитячі садочки, загальноосвітні школи); об’єкти житлової забудови (житлові будинки, гуртожитки, готелі); об’єкти технічної та інженерної інфраструктури (пожежне депо, технічні споруди, інженерні комунікації та ін.).

Пріоритетні галузеві спеціалізації в цих технополісах визначені такі:

- інформаційні та комунікаційні технології,

- біотехнології та фармацевтика,

- енергозбереження та енергоефективність,

- нанотехнології,

- аерокосмічна індустрія,

- мікроелектроніка.

Але реалізація даного проекту знаходиться в початковій стадії. На сьогодні існують проблеми реалізації проекту, які необхідно негайно вирішувати: не визначене правове поле щодо реалізації, відсутні економічні стимули, відсутнє фінансування проекту в частині державних зобов’язань.

Аналізуючи вищесказане можна констатувати, що проблеми інновацій в освітній галузі на сьогодні існують і їх потрібно вирішувати. Це і недостатнє фінансування, і не приділення достатньої уваги з боку держави та бізнесу, застаріла матеріально-технічна база, недостатня кількість фахівців освітян.

З боку бізнесу необхідно інвестувати в підготовку та підвищення кваліфікації фахівців для інноваційної освіти, та її максимального розвитку і впровадження.

З боку держави слід розробити методи економічного стимулювання та виділення належного фінансування для розвитку інновацій. Активно розвивати та всебічно підтримувати неформальну та безперервну освіту.

Література

1. Герасимов, Г. И. Инновации в образовании: сущность и социальные механизмы (социологический аспект) / Г. И. Герасимов, Л. В. Илюхина . – Ростов н/Д, 1999.

2. Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. [Електронний ресурс]. Доступний з: http://uk.wikipedia.org.

3. Столяренко Л.Д. Основы психологии: Практикум / Ред.-сост. Л.Д.Столяренко. – изд-е 7-е. – Ростов н/Д:Феникс, 2006. – 704 с. – (Высшее образование).

4. Ресурси досягнення соціального успіху – вітчизняні реалії . Л.Бевзенко. [Електронний ресурс]. Доступний з: http://i-soc.com.ua/institute/svs-2012.pdf.

5. «Деякі питання підготовки до реалізації національного проекту “Технополіс” – створення інфраструктури інноваційного розвитку та високих технологій” і його складових». – Постанова Кабінету міністрів України № 1014 від 31 жовтня 2012 р. [Електронний ресурс]. Доступний з: http://zakon2.rada.gov.ua/laws