Педагогіка / Соцаільна педагогіка

Баюрко Н.В., Пантелемон І.А.

Вінницький державний педагогічний університет, Україна

РОЗВИТОК ЖИТТЄВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ НА УРОКАХ БІОЛОГІЇ НА ОСНОВІ ВИКОРИСТАННЯ АКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ

На початку ХХІ століття освітній процес в Україні позначився значним реформуванням. Сучасна освіта передбачає формування творчої, компетентної особистості, здатної реалізувати свій потенціал у суспільстві. Тому актуальним на сучасному етапі становлення національної школи є компетентнісно орієнтований підхід як один з основних концептуальних орієнтирів, напрямів розвитку змісту освіти в Україні й розвинених країнах світу.

Компетентнісний підхід – це процес навчання, спрямований на формування життєво важливих знань, умінь і навичок особистості, досвіду, цінностей і ставлення, що можуть цілісно реалізовуватися на практиці [1]. У Державному стандарті базової і повної загальної середньої освіти виокремлено такі групи ключових життєвих компетентностей як: соціальні, полікультурні, комунікативні, інформаційні, саморозвитку і самоосвіти, продуктивної творчої діяльності. Необхідною умовою для досягнення вказаної мети є запровадження нових ефективних педагогічних технологій, активних та інтерактивних методів навчання.

Вагомий внесок у дослідження питань методів навчання на уроках біології зробили Ю.К. Бабанський, В.М. Галузинський, І.П. Підласий, Ю.А.Конаржевський. Зокрема, підвищення ефективності уроків біології на основі використання дослідницьких технологій навчання досліджували О.К. Богданова, О.Д. Гончар, Л.А. Кучер, І.В. Мороз, А.В. Степанюк та інші.

Продуктивні методики й технології мають істотний потенціал, реалізацію якого можна безпосередньо пов'язати з формуванням основних груп компетентностей учнів на уроках біології. Проте абсолютно очевидно, що застосуванням окремого методу навчання всебічно охопити формування всіх груп компетентностей навряд чи можливо.

На нашу думку, особливого значення у формуванні соціальної компетентності набуває навчання через співробітництво, спрямоване на організацію активного засвоєння навчального матеріалу, більш глибоке його розуміння, розвиток уміння сприймати чужу точку зору, а також навичок співробітництва і вирішення конфліктів при спільному вирішенні проблем.

Така організація навчально-пізнавальної діяльності учнів передбачає роботу малими динамічними групами. Це заохочує учнів до самостійного дослідження навчального матеріалу, орієнтує їх на сприйняття одне одного як джерела інформації [2].

Тому пропонується активна рухова діяльність на заняттях, коли учні періодично змінюють місцезнаходження в класі (то сидять за партами, то стоять перед партами, біля дошки тощо). Парти рекомендується розміщувати або «літерою П», або по дві, що дозволить здійснювати групову роботу.

При формуванні малих динамічних груп педагоги дотримуються двох основних підходів: 1) опис роботи в малих групах: динамічних і постійних діадах, тріадах; 2) рольовий розподіл в групі по 4-5 чоловік: організатор, конструктивний критик, доповідач та ін.

Існують різні принципи формування груп: вільне (“за бажанням”) і організоване вчителем.

Варіанти вільного розподілу учнів у групи:

• вчитель називає тільки кількісний склад (“організуємо групи по 3, 4, 5 чоловік ” ) і надає учням можливість створити групи самим за 2-3хвилини;

• лічилки, розрахунок на 1 - 4-й, 1 - 5-й, 1 - 6-й, залежно від того, скільки груп повинно бути; перші номери формують одну групу, другі — іншу і т. д.;

• учні обирають картки з назвами видів тварин, рослин тощо і утворюють групи, об'єднуючи види в групи за систематичним принципом;

• учні при вході в клас беруть картки (різні за кольором чи формою) і утворюють відповідні групи;

• учні стають один за одним, згідно з датою свого народження: «осінні» формують одну групу, «весняні» — другу, «зимові» — третю, «літні» — четверту.

• на столі лежать картки, які змістовно об’єднані загальною темою (тварини: на одній картці – риби, на другій – земноводні, на третій – плазуни і т. ін.). Завдання учням: швидко організувати тематичні групи (елемент діагностики: хто найдовше шукає своє місце? ).

Наступний розподіл опирається на вищезазначені прийоми, але відбувається під контролем учителя і з урахуванням психологічних особливостей учнів і дидактичних цілей уроку:

• На столах заздалегідь розкладаються картки з фаміліями і іменами учнів, які повинні утворювати навчальну мікрогрупу;

• при вході в клас учитель сам роздає учням кольорові картки, які є пропускним квитком до того чи іншого навчального столу;

• учні вже знають, що на столі з позначкою літери “А” знаходяться завдання складніші, “Б” – дещо легші і т.д. і самі вибирають, в якій групі вони хочуть працювати.

Вчитель повинен передбачити організацію роботи мікрогруп з обов’язковим змінним складом для упередження перетворення навчальних груп у конкуруючі між собою групи.

Після розподілу учнів у групи вчителю необхідно переконатися, що поставлена перед учнями задача зрозуміла для них. Учні усвідомлюють свою участь у пізнавальному процесі, що робить їх рівноправними суб’єктами навчання.

Основний принцип даної технології навчання – зміна діалогу на полілог: діалог відбувається всередині груп (інтраактивне спілкування), а полілог – між групами (інтерактивне спілкування). При цьому мікро- і макроспілкування спрямоване на досягнення “результату для всіх”, який складається із індивідуальних досягнень.

Наприклад, на кожному столі лежать папки із завданнями різного характеру: є завдання по теорії, є виключно практичні завдання. Листи з завданнями, крім того, розрізняються ще й за кольором: для повторення вибрані декілька найбільш значимих тем, кожна з яких позначена своїм кольором.

Учні в групах можуть відповідати на теоретичні питання спільно, але практичні завдання вирішують індивідуально (одразу з перевіркою вчителем): вирішив правильно задачу – додаєш бали у групову скарбничку. Групові і індивідуальні результати відображаються на “екрані досягнень” (можна для кожної групи підготувати спеціальну таблицю, а можна розкреслити відповідним чином класну дошку). Підсумки виявляються відкритими для всіх, що стимулює роботу в групах.

Важливо, щоб учитель тонко контролював інтонації озвучених запитань і відповідей. У випадку виявлення внутрішньої агресивності учнів вчителю необхідно володіти банком корекційних прийомів: наприклад, можна звернутися до учня: “Спробуй повторити запитання тільки з іншою інтонацією”, “Ти задаєш запитання чи вже даєш оцінку?”, “Чи можеш ти допустити, що рішення нашої проблеми може бути знайдено не тільки в твоїй, але і в інших групах?” та ін. В даному випадку створюються умови для формування і розвитку таких соціально значимих якостей, як терпимість, готовність до прийняття інших поглядів і т.п.

Корекційні діалоги з учителем допомагають не тільки підтримці робочої обстановки в класі, але і готують учнів до рефлексивного етапу заняття, що є найважливішою складовою інтерактивного навчання.

Література:

1. Стецюк Л.І. Урок, якого чекають учні.Метод. посіб. для вчителів / Л.І. Стецюк. - Вінниця, 2006. – 96с.

2. Сучасні шкільні технології. Ч.І. / Упоряд. І. Рожнятовська, В.Зоц. - К.: Ред. Загальнопед.газ., 2004. - 112с. - (Бібліотека “Шкільного світу”).