Ксенія Кузубова

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут», факультет лінгвістики

ОСОБЛИВОСТІ МЕДИЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ

(на матеріалі французьких медичних інструкцій)

Протягом вже доволі довгого часу одним з найбільш актуальних напрямків загального мовознавства є вивчення процесів зміни семантики лексичних одиниць в їхньому особливому функціональному середовищі – дискурсі (М. Колокольникова, Ю. Степанов). Останній виступає тут у ролі такого комунікативного середовища, який модифікує смислову структуру лексичних одиниць та з часом закріплює результати подібних змін у мові [4].

Значний інтерес в цьому плані викликають медичні інструкції, де виникає проблема вірного тлумачення інформації реципієнтом. Проблемами дешифровки та роз’яснення значень складної медичної термінології сьогодні займається лінгвістика, зокрема наука семантика.

Семантика – розділ сучасного мовознавства, що вивчає структурне значення слова. Незважаючи на те, що як наука, вона виникла ще у ХХ столітті, досі не існує однозначного визначення поняття «семантики». Залишаються відкритими питання дефініції слова, як предмету вивчення семантики, ролі лексикології в семантичному полі дискурсу, механізму породження мовного висловлювання тощо. На нашу думку, семантичне поле будь-якого висловлювання – це складне психо-фізичне явище, об’єктом вивчення якого є сукупність змістових одиниць, пов’язаних між собою одним і тим самим фрагментом дійсності [2].

Для вірного усвідомлення прихованого змісту медичних одиниць, слід зважати на деякі їхні структурні особливості. Так, на противагу думок деяких вчених (Г. Винокур, А. Реформатський, О. Ахманова, В. Даниленко, І. Панько) про багатозначність медичних термінів, фахові лексеми інструкцій до медичних препаратів є моносемічними. Термін не існує у мові ізольовано – він постійно перебуває у певних відношеннях із загальновживаною лексикою, що модифікує його значення [5]. Новоутворені поняття віддзеркалюються в мові, зокрема й у полісемії слова, яка виступає тут однією з форм економії мовних засобів. У випадку з інструкцією на вибір будь-якого терміну впливає бажання адресанта надати найточніший опис характеристик обраного предмету, а існуючі родо-видові зв’язки в терміносистемі лише допомагають підібрати термін, що найточніше відображає ознаки реалії [5].

Іншою структурною особливістю є те, що термінологія медичних інструкцій не є досить однорідною. Це пов’язано з тим, що для відображення медичної реалії вона використовує низку інших, самостійно функціонуючих терміносистем [5]. Серед них:

- анатомічна, що відображає назви частин людського організму: système (m) nerveux central, tête (f), muqueuse (f), peau (f), sang (m), voie (f) orale, cerveau (m), rein (m), poumon (m), foie (m), muscle (m);

- клінічна, що включає назви захворювань та методів обстеження: infection (m), herpès (m), gingivo-stomatite (f), psychose (f), somnolence (f), coma (m), confusion (f), agitation (f), tremblement (m), myoclonie (f), convulsion (f), hallucination (f);

- фармацевтична, яка вживається на позначення хімічних речовин та лікарських препаратів: lactose (m) monohydraté, cellulose (f) microcristalline, magnésium (m) stéarate, carboxyméthylamidon (m) sodique, macrogol (m), doxylamine (m), croscarmellose (m).

Для поповнення медичної термінології відзначають широке використання епонімів: maladie (f) de Royer, glandes (f, pl) de Bartholin, albumosurie (f) de Bence-Jones, point (m) de MacBurney, kyste (m) de Baker, œdème (m) de Quincke. В мовознавстві епонімами називають будь-яке явище, що носить ім’я свого першовідкривача [3]. Терміни-епоніми – досить давнє поняття і сьогодні є об’єктом багатьох дослідників-науковців. Серед них чільне місце належить Д. Лотте та О. Суперанській. Вони вивчали загалом механізми породження епонімів, вплив на них певних соціальних чи історичних чинників, їхню роль та місце в медичному дискурсі тощо [6].

Для полегшення сприйняття адресатом медичної мови, В. Акуленко та М. Володіна пропонують розглядати термінологію медичного дискурсу як інтернаціональну. Інтернаціональна термінологія – це спеціально-маркована лексика, що при переході з однієї мови в іншу не змінює свого значення [1] і, зокрема, має у своїй будові греко-латинські терміноелементи (суфікси, префікси, корені тощо): hyperbilirubinémie (f), hypertension (f), médicament (m), gastrorrhalgie (f). Знання складових частин латинського та грецького походження медичних терміносистем істотно полегшує розуміння тексту, зокрема дає вказівку на дію (vomissement, m), предмет (pancréatite, f), місце розташування (ulcère (m) gastro-duodénal, voie (f) intraveineuse), результат (dysmenoriyi, m) тощо.

Отже, структурні особливості медичної термінології визначають за допомогою контексту. Так, термінологія інструкцій до медичних препаратів є сукупністю різних терміносистем, лексеми яких є однозначними, утвореними переважно за допомогою греко-латинських терміноелементів. Знання останніх дозволяє швидко зорієнтуватися у тексті, правильно визначити предмет огляду та назначити відповідне лікування.

Література:

1. Володина М.Н. Национальное и интернациональное в процессе терминологической номинации / М.Н. Володина. – М.: изд-во МГУ, 1993. –112 с.

2. Горбунова Н.В. Характеристика семантичної структури слова [Електронний ресурс]: стаття / Н.В. Горбунова. – Респ. вищий навч. заклад «Кримський гум-ний універ. – Ялта, АР Крим. – 7 с. – Режим доступу: http://virtkafedra.ucoz.ua/el_gurnal/pages/vyp5/gorbunova.pdf.

3. Енциклопедія українознавства: [в 10-х томах] // гол. ред. В.Кубійович. – Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954 – 1989.

4. Колокольникова М.Ю. Лексическая семантика и дискурс [Электронный источник]: статья / М.Ю. Колокольникова. – Режим доступа: http://www.bestreferat.ru/referat-101154.html.

5. Перцев И.М. Размышление о фармацевтической терминологии [Электронный ресурс]: статья / И.М. Перцев. – Режим доступа: http://www.provisor.com.ua/archive/2004/N1/art_30.php.

6. Суперанская А.В. Общая терминология: Вопросы теории: [изд. 3-е] / О. В. Суперанская, Н. В. Подольская, Н. В. Васильева. – М.: УРСС, 2004 – 248 с.