Филологические науки / 5. Методы и приемы контроля уровня владения иностранным языком

А.М. Фещук

Національний технічний університет України «КПІ», Україна

Тестування як ефективний вид контролю знань іноземної мови

Сучасні тенденції розвитку та реформування іншомовної освіти є визначними домінантами в зростаючій ролі іноземної мови в професійній підготовці спеціалістів. Вдосконалення методики викладання іноземної мови на сучасному етапі потребує пошуку ефективніших методів не лише навчання, а й перевірки знань, вмінь і навичок студентів.

Проблема успішності студентів в процесі навчання, контролю та оцінки знань, вмінь та навичок може бути вирішена використанням тестового виду контролю. Тестування – це сучасний, прогресивний метод оцінки мовних знань, який повинен активно використовуватися в методиці викладання та організації навчального процесу.

Тест є основою для вирішення таких завдань, як:

- встановлення рівня сформованості знань студентів;

- виявлення мовних труднощів;

- здійснення контролю над рівнем засвоєння знань студентами;

- визначення подальшої спрямованості роботи зі студентами.

Впровадження методу тестування в практику навчання на сьогоднішній день викликано тим, що тести необхідні для отримання системи об’єктивних показників, як зазначає Н.Ф. Тальзіна для того, щоб «устанавливать достигнутый уровень сформированности способностей, умений, знаний, определять правильные пути дальнейшей работы с человеком, успешно развивать различные качества его личности» [4, с. 22]. Викладання без використання ретельно розроблених тестів може призвести до низької ефективності роботи студентів.

При перевірці рівня володіння іноземною мовою об’єктом тестування є безпосередньо мовленнєва діяльність в усіх її видах. Складання й аналіз ефективності тестів – предмет нової галузі методології, яка виникла за останнє десятиліття – тестології.

Основними особливостями тестів є:

а) відносно висока ступінь об’єктивності при фіксації результатів;

б) можливість охарактеризувати об’єм засвоєних знань у великій кількості;

в) високий коефіцієнт складності та надійності;

д) можливість вдосконалення тестів на основі результатів експериментальної перевірки;

е) легкість у проведенні та підрахунку результатів тестування;

є) економія часу на виконання та перевірку тесту.

Тест, як один з найпоширеніших і найефективніших засобів контролю, має суттєві переваги: він дає можливість за короткий проміжок часу контролювати рівень знань великої кількості студентів. Правильно складені тести повинні не заміняти інші засоби контролю, а доповнювати їх. Найпоширенішою класифікацією тестів є: відкриті (для перевірки продуктивних навичок, де студенти самі формують відповідь), напіввідкриті (студенти самостійно формують відповідь в рамках чітко обумовленого контексту – речення з пробілами) та закриті (студенти повинні вибрати правильний варіант). Відкриті та напіввідкриті тести називають тестами з вільно конструйованими відповідями. Але при виконанні таких тестів існує суттєвий недолік: при перевірці у викладача виникають певні труднощі, якщо відповідь вірна, але містить граматичні та орфографічні помилки. Тому дані види тестів доцільніше використовувати в групах студентів з високим рівнем знань граматики, навиками говоріння та аудіювання. В закритих тестах набір відповідей для вибору містить одну правильну відповідь, решта – дистрактори. Дистрактори необхідні для провокації типових помилок студентів, що, в свою чергу, ускладнює проблему вибору.

Для того, щоб тест виявився ефективним викладачеві необхідно:

- Мати чітке уявлення про те, який матеріал потрібно включати. Від даного фактору залежить така характеристика тесту як relevances (доцільність). Його релевантність показує зв'язок між тим, що тест пропонує студенту і тим, що студент вивчив. Роберт Ладо дає таку пораду: «То, что студент изучал, составляет содержание того, что мы должны тестировать» [1, с. 29].

- Викладач повинен враховувати, що теорія володіння окремими аспектами слугує певною мірою оцінкою володіння навиками. Саме тому, доцільним є тестування різних елементів мови відокремлено в залежності від мети та умов тестування.

- Тест повинен складатися таким чином, щоб за короткий проміжок часу протестувати той матеріал, який вивчався протягом тривалого проміжку часу.

- Тест повинен містити в основному такі матеріали, які містять певні труднощі при засвоєнні студентами.

- При складанні тесту необхідно враховувати основні статистичні параметри, які зводяться до коефіцієнту придатності (validity) та коефіцієнту надійності (reliability), коефіцієнт складності (complexity).

- Вимоги до формування тестів повинні відповідати програмі та методиці відповідно до яких побудований підручник.

- Економність і практичність тесту.

- Можливість проведення тесту в існуючих умовах повинна бути реальною, тобто необхідно виходити з наявності достатньої кількості тестів, листів-відповідей.

- Легкість для підрахунку.

Таким чином, використання тестів для визначення рівня знань студентів іноземної мови має чітко виражений позитивний ефект, що проявляється на чіткій організації занять, підвищеній зацікавленості студентів у своїх результатах і більш ретельному контролі рівня знань і вмінь студентів по пройденій темі.

Література:

1. Lado R. Language Testing: the Contruction and Use of Foreign Language Tests / R. Lado. – Longmans, 1961. – С. 29.

2. Павловская И. Ю. Основы методологии обучения иностранным языкам: Тестология / И. Ю. Павловская, Н. И. Башмакова. – Санкт-Петербург : Филологический факультет СПбГУ, 2007 – С.142-147.

3. Полиенко З. В. О классификации тестов при обучении английскому языку в неязыковом вузе (из опыта работы на юридическом факультете) / З. В. Полиенко, Т. А. Катомахина, Л. Н. Рогова // Межкультурная коммуникация и профессионально ориентированное обучение иностранным языкам: Материалы IV международной научной конференции. – Минск : Центр БГУ, 2010. – С. 92-93.

4. Талызина Н. Ф. Теоретические проблемы программированного обучения / Н. Ф. Талызина. – М. : Изд-во МГУ, 1969. – С. 22.