Савчук Т. В., Дзюбенко Т. А.

Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського (Україна)

РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ МАСКУЛІННОГО

ГЕНДЕРНОГО КОМПОНЕНТА

В УКРАЇНСЬКОМУ ФРАЗЕОЛОГІЧНОМУ ДИСКУРСІ

Етнолінгвістичні студії пожвавлюються останнім часом, оскільки сучасний світ характеризується прагненням народів «визначити власне обличчя, глибше пізнати національний дух, менталітет, культуру, мову» [4, с. 252 ]. Таке пізнання якнайповніше реалізується через осягнення фразеологічного фонду мови, що визначає універсальність і характерні особливості будь-якої національної картини світу. Тому цілком закономірно, що впродовж останніх десятиліть з’явилося чимало праць, присвячених гендерному аспекту фразеології національних мов. У лінгвістику поняття гендеру ввійшло порівняно недавно. Нині цей термін використовують у гуманітарних науках для відбиття соціокультурного аспекту статевої належності людини. Можна з упевненістю стверджувати, що гендер – це не лише суто анатомо-фізіологічні особливості, за якими розрізняють чоловічу та жіночу стать. Саме тому короткий соціологічний енциклопедичний словник визначає гендер як «одне з основних понять сучасної соціології, яке позначає рольові соціальні очікування представників різної статі одне від одного; гендер на відміну від поняття статі стосується не суто фізіологічних властивостей, за якими розрізняються чоловіки та жінки, а соціально сформованих рис, притаманних «жіночності» (feminity) та «чоловічності» (masculinity)» [6, с. 95]. До вивчення категорій «фемінності» та «маскулінності» у концептосфері фразеології зверталися також Л. Ставицька, А. Архангельська. 

Фразеологізми – це душа будь-якої національної мови, у якій неповторним чином виражається культурна своєрідність народу, і тому вони становлять надзвичайно цінне джерело знань про особливості концептуалізації гендеру у свідомості носіїв тієї чи іншої мови.

Важливо зазначити, що у лінгвогендерологічних дослідженнях, зокрема на матеріалі фразеології, виявляється своєрідний матріархат: «велика кількість мовознавчих, історичних, етнографічних праць присвячено жінці у слов’янському і європейському контексті, при цьому щодо чоловіка спостерігається очевидна «лінгвістична дискримінація» [1, с. 55].

Особливості семантики гендерно маркованих фразеологічних одиниць у тому, що вони ґрунтуються на єдності національно-культурного та гендерного компонентів. Фразеологія національної мови містить інформацію про людину як представника певної культури, забезпечує її характеристику з найрізноманітніших поглядів, демонструє національний підхід до виділення найбільш значущих фрагментів її життєдіяльності.

Найвищою ланкою в ідеографічній організації фразеологічних номінацій є фразеосемантичні поля. Зі словника фразеологізмів української мови (за ред. В. М. Білоноженко), у якому представлено 7229 фразеологічних одиниць, методом суцільної вибірки виписано 207 фразеологізмів, маркованих гендерною ознакою маскулінності.

Аналіз фразеологічного дискурсу сучасної української мови дозволяє класифікувати фразеологізми щодо формування ними фразеосемантичного поля «маскулінність», зокрема його ядра та периферії.

До ядра цього фразеосемантичного поля належать гендерно марковані фразеологізми, у значенні яких є пряма вказівка на чоловічу стать:

1) наявність у дефініції фразеологізмів маркера із загальним значенням «чоловік» (у словнику подані лише 2 фразеологічні одиниці): божий чоловік (5, c. 766), як один чоловік (5, с. 461).

2) фразеологізми, які вказують на вік чоловіка (4 фразеологічні одиниці): від малого до старого (5, с. 366), ще материне молоко на вусах не обсохло (5, с. 403), молодий та зелений (5, с. 402), ходити під вусом (5, с. 750);

3) фразеологізми, які позначають роль чоловіка в обряді весілля (5 фразеологіних одиниць): діставати печеного гарбуза (5, с. 207), остатися з гарбузом (5, с. 470), прислати старостів (5, с. 662), як засватаний (5, с. 251), як засватана дівка (5, с. 201);

4) фразеологічні одиниці, які характеризують зовнішній вигляд (20 фразеологічних одиниць), і внутрішні риси чоловіка (64 фразеологічні одиниці):

· фізична сила – образ сильного, фізично розвиненого чоловіка у світосприйнятті багатьох народів постає однією з найбільш поцінованих позитивних маскулінних ознак. У народній свідомості уявлення про чоловічу силу і сміливість асоціюється із зброєю: піднімати зброю (5, с. 511), підносити на щит (5, с. 511), схрещувати списи (мечі) (5, с. 703), схрестилися мечі (списи, багнети) (5, с. 704);

· одяг – чоловічий одяг має значно вужчу сферу фразеологічної репрезентації, ніж відповідний жіночий корелят: скидати шапку (5, с. 654), полатати штани (жупан, каптан) (5, с. 537), ламати шапку (5, с. 327), на розбір шапок (5, с. 604);

· розумові здібності – людська розумова обмеженість є чи не основним семантичним профілем фразеології і переважно репрезентована у фразеологізмах, маркованих ознакою маскулінності: робити дурника (5, с. 601), корчити з себе дурня (5, с. 308), нема клепки в голові (5, с. 432), лишитися в дурнях (5, с. 342), набитий дурень (5, с. 222). Фразеологічне втілення поняття «розумний чоловік» виявлене слабо: мати лій під чубом (5, с. 376);

· чуб та вуса – репрезентантом маскулінності виступають чуб та вуса: гріти чуба (5, с. 171), чухати чуба (5, с. 773), аж чуби тріщать (5, с. 771), і вусом не повести (5, с. 60), вусом не моргнеш (5, с. 404);

5) фразеологізм, які номінують родинні зв’язки (41 фразеологічна одиниця). Апелятиви на позначення родинних стосунків (батько, син, брат, дід, свекор, сват) виявляють найбільші фразотворчі потенції, вони переважають у лексичному складі фразеологічних структур: ні сват ні брат (5, с. 630), батьків син (5, с. 646), як на рідного батька (5, с. 24), у діди годитися (5, с. 154), як свекор пелюшки прати (5, с. 630):

· апелятив брат використовують у чоловічому мовленні при звертанні до близької за духом людини із подібними світоглядними позиціями, тобто демонструють національну специфіку гендерного етикету: наш брат (5, с. 37), свій брат (5, с. 38), старший брат (5, с. 38): Та се не Січ; тут тобі гетьман не свій брат (П. Куліш). Подивився (дід) на Трохима, похитав головою й сказав: – От так наш брат погибає (В. Винниченко);

· фразеологічні одиниці зі словом батько мають виразне експресивне забарвлення, вживаються в лайливій лексиці: кат його батька знає (5, с. 289), чорт його батька знає (5, с. 769), батьку його трясця (5, с. 725), посилати до бісового батька (5, с. 547). Натомість поважне ставлення до батька концептуалізується в фразеологізмах: як рідного батька (тата) (5, с. 23), батьківська стріха (5, с. 698) чий батько старший (5, с. 24);

· апелятив дід вживають у фразеологічних одиницях зі значенням «за давніх часів», «дуже давно»: з діда-прадіда (5, с. 201), за дідів-прадідів (5, с. 202);

6) фразеологізми, в яких наявний ономастичний компонент (40 фразеологічних одиниць). Своєрідними національносамобутніми лексичними вербалізаторами, що беруть участь у формуванні гендерно маркованих фразеологічних значень, виступають також власні назви. Наявність ономастичного компонента-вербалізатора в структурі фразеологічної одиниці розкриває й актуалізує її широкі оцінні можливості та дозволяє виокремити такі групи:

1) фразеологізми з іменами або прізвищами людей: як Хома на вовні (5, с. 367), там, куди Макар телят не ганяв (5, с. 365), вискочити, як Кузьма з конопель (5, с. 86), як Мартин мила (5, с. 368), сім мішків гречаного Гаврила (5, с. 651);

2) стійкі словосполуки з іменами персонажів художньої літератури: як той Тарас Бульба з Андрієм (5, с. 48);

3) фразеологізми з біблійними та міфологічними іменами: скорчити Лазаря (5, с. 658), Юдине плем’я (5, с. 518), сізіфова праця (5, с. 556), стріла Амура (5, с. 843), від Адама (5, с. 19), Адамове реберце (5, с. 596).

До периферії фразеосемантичного поля «маскулінність» належать фразеологічні одиниці з імпліцитно маркованою маскулінною гендерною семантикою:

1) фразеологізми, що називають соціальний статус чоловіка (15 фразеологічних одиниць): голити в москалі (5, с. 155), забрити голову (чуба)(5, с. 239), вільний козак (5, с. 303), честь мундира (5, с. 763). З-поміж них виокремлюються фразеологічні одиниці, які характеризують представників чоловічої статі через номінацію професії: і швець, і жнець, і в дуду грець (5, с. 775), голити в москалі (5, с. 155);

2) фразеологізми, що характеризують чоловіка через порівняння з тваринами (4 фразеологічні одиниці): заяча душа (5, с. 228), як півень розмальований (5, с. 504), як чумацька воша (5, с. 125), козел відпущення (5, с. 303);

3) фразеологізми, які однаковою мірою характеризують не лише чоловіка, а й жінку (4 фразеологічні одиниці). Часом такі фразеологізми мають бінарні відповідники: у батьки / у матері годитися (5, с. 154), у сини / у дочки годитися (5, с. 154), мамин синочок / дочка (5, с. 647);

4) фразеологізми, які яскраво демонструють певні стереотипи чоловічої поведінки, що зумовлює порушення жорсткої межі маскулінності (4 фразеологічні одиниці). «Ожіночнення» завжди оцінюється вкрай негативно. Саме тому яскраво виражене насмішкувате забарвлення мають фразеологізми: як засватаний (5, с. 251), дівчачий хвіст (5, с. 743), мамин синок (5, с. 647), мамин мізинчик (5, с. 273). Будь-яке порівняння чоловіка з жінкою принижує його статус, чого не можна сказати про зворотній процес. Так, використання в мовлені фразеологізму твердий горішок (5, с. 161) щодо осіб жіночої статі руйнує усталений гендерний стереотип про жінку як слабку стать: Ця дівчина – твердий горішок, з нею треба поводитися обачніше (М. Івасюк).

На підставі аналізу 207 фразеологічних одиниць, маркованих маскулінним гендерним компонентом, виділено ядро фразеосемантичного поля «маскулінність», структуроване 180 одиницями (87 %) та периферію – 27 фразеологічних одиниць (13 %). Ядром лексико-семантичного поля гендерно маркованих фразеологічних одиниць є фразеологізми з чіткою гендерною семантикою: «власні назви» – 20 % (40 фразеологічних одиниць), «родинні зв’язки» – 20 % (41 фразеологічна одиниця), «зовнішній вигляд» – 10 % (20 фразеологічних одиниць), «вік» – 2 % (4 фразеологічні одиниці), «внутрішні риси» – 32 % (64 фразеологічні одиниці) «загальне значення «чоловік» – 1 % (2 фразеологічні одиниці), «роль чоловіка в обряді весілля» – 2 % (5 фразеологічних одиниць). Найменш виразно ознака маскулінності проявляється в фразеологізмах, які належать до периферії фразеосемантичного поля "маскулінність". Це фразеологічні одиниці зі структурно-смисловими компонентами «соціальний статус» – 7 % (15 фразеологічних одиниць), «характеристика чоловіка через порівняння з тваринами» – 2 % (4 фразеологічні одиниці), «характеристика обох статей» – 2 % (4 фразеологічні одиниці) «ожіночнення» – 2 % (4 фразеологічні одиниці).

Подана фразеологічна концептуалізація «чоловіка» відбиває світоглядно-цінносні пріоритети сучасного українського суспільства. За змістом і формою вона адекватна консервативним ознакам гендерної картини світу, у якій жінці часто відводиться другорядна роль.

Проте розуміння самого гендеру та його соціальних ролей змінюється. Спостереження над мовною свідомістю сучасних українців, їхніми дискурсивними практиками свідчить про зниження статусу чоловіка і в плані чоловічої самооцінки, і жіночої оцінки. Процес руйнування патріархальної маскулінності ще не має вираженої фразеологічної репрезентації, проте така динаміка має перспективу.

ЛІТЕРАТУРА

1. Архангельська А. М. «Чоловік» у слов’янських мовах / А. М. Архангельська. – Рівне : РІС КСУ, 2007. – 448 с.

2. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел]. – К. ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2002. – 1440 с.

3. Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми : підручник / О. О. Селіванова. – Полтава : Довкілля-К, 2008. – 712 с.

4. Словник фразеологізмів української мови / [уклад.: В. М. Білоноженко, І. С. Гнатюк, В. В. Дятчук, Н. М. Неровня, Т. О. Федоренко]. – К. : Наукова думка, 2003. – 787 с.

5. Соціологія: короткий енциклопедичний словник / [уклад. : В. І. Волович, В. І. Тарасенко, М. В. Захарченко та ін]. – К. : Укр. Центр духовн. культури, 1998. – 736 с.

6. Ставицька Л. О. «Чоловік (мужчина)» у концептосфері української фразеології / Л. О. Ставицька  // Мовознавство. – 2006. – № 2–3. – С. 118 – 129.