Баранкевич Наталі Романівни, студентки 409 н.г. Навчально-наукового інституту права та психології Національної академії внутрішніх справ

Проблема використання електронних доказів у господарському процесі

Розглядаючи законодавство України у галузі господарського права, а також господарського процесуально права можна зробити висновок, що нормативно правові акти у цих сферах є вже застарілими і не відповідають соціальним реаліям. Отже, наша держава наче штучно гальмує свій правовий, економічний та соціальний розвиток у даній сфері.

У зв’язку з розвитком інформаційних технологій і цифрових засобів зв’язку в житті людей 21 століття проблема використання електронних доказів у господарському судочинстві постає досить таки гостро.

В Господарському судочинстві України використання електронних носіїв інформації є спірним питанням, адже статус подібних доказів не закріплений на законодавчому рівні, тобто саме Господарським процесуальним кодексом України. Дана, так би мовити, прогалина, дане не врегулювання цього нюансу і створює істотні труднощі при використанні електронних носіїв в суді.

Дану проблему почали піднімати науковці, судді Господарських судів України, такі як: Євсєєв О.П. (кандидат юридичних наук, Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», м. Харків), Присяжнюк О.О. (суддя Господарського суду Харківської обасті), Заєць Валерія Анатоліївна.

Часто до доказів які подаються сторонами в господарському процесі залучається інформація із сайтів, електронне листування учасників спору. Проте більшістю господарських судів України вона не сприймається як доказ у справі. У даному разі варто згадати, що в радянський час арбітражі, правонаступники яких стали господарські суди, були «законодавцями правової моди» у сфері машинної (комп’ютерної) інформації.

Але існують такі випадки залучення суддями інформації з інтернет ресурсів до матеріалів справи як доказ:

- Інформація з сайту Національного Банку України, щодо офіційного курсу гривні до іноземних валют;

- Інформація з державних реєстрів, про створення яких винесені відповідні постанови, розпорядження КМУ;

Звертаючись до законодавства України, варто сказати про статтю 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово [1]. Можна зробити висновок, що електронних доказів вона не передбачає. Як згадувалося раніше ГПКУ не регулює повною мірою застосування досягнень нашого суспільства.

Хоча, Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року, частково передбачає правовий статус та існування електронних документів та їх копій як доказу. Згідно ч. 2 ст.8 даного закону, допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму [1].

А також згідно з п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості [1].

Отже, можливість існування електронних доказів у господарському процесі все-таки передбачається. Проте, з викладеної інформації можна зробити висновок, що наданнях електронних доказів, їх залучення має бути добре доведено юристом, що такі докази є важливими, унікальними та розгляд спору без їх залучення неможливий.

Використані джерела:

1. http://zakon2.rada.gov.ua/