Право/8. Конституційне право

Вєлікян Л.А.

Національний авіаційний університет, Україна

Науковий керівник: к.ю.н., доцент Юринець Ю.Л.

Конституційно-правові проблеми розвитку місцевого самоврядування в Україні

Побудова демократичної правової держави передбачає створення ефективної децентралізованої системи публічної влади, яка ґрунтувалася б на верховенстві волі народу та пріоритеті людини як найвищої соціальної цінності. Зазначені завдання неможливо реалізувати без розбудови повноцінної системи місцевого самоврядування. Зазначена проблема особливо актуальна й у зв’язку з тим, що за тривалі роки реформування чинної державної системи стабільна правова база місцевого самоврядування поки що не створена. Виникли окремі колізії, усунення яких потребує подальшого вдосконалення законодавства, про що і йдеться в даній роботі.

Серед найактуальніших сучасних проблем місцевого самоврядування слід вказати такі: недостатня законодавча визначеність територіальної основи місцевого самоврядування; фінансова незабезпеченість переважної більшості територіальних громад (особливо сільських), а відповідно, і їх органів місцевого самоврядування щодо здійснення власних і делегованих повноважень; значна зношеність комунальної інфраструктури у містах; відсутність чіткого розподілу повноважень між органами місцевого самоврядування різного рівня, невідповідність принципів розподілу вказаних повноважень сучасним європейським стандартам, зокрема, принципам Європейської хартії місцевого самоврядування; невпорядкованість механізму делегування місцевими радами повноважень місцевим державним адміністраціям; недосконала та нестабільна виборча система, що застосовується для виборів депутатів місцевих рад; відсутність дієвої системи підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації депутатів місцевих рад, посадових осіб, службовців органів місцевого самоврядування; слабкий розвиток соціальної ініціативи населення, зумовлений як низькою правовою культурою населення, так і недосконалістю законодавчого забезпечення даної сфери; недосконалість механізмів участі місцевих громад у діяльності місцевої влади та контролю за діяльністю органів місцевого самоврядування [3, с.513].

Наведені проблеми зумовлюють необхідність та встановлюють основні напрямки проведення реформи місцевого самоврядування в Україні з метою його перетворення у ефективний місцевий механізм публічної влади.

Важливим напрямком реформи місцевого самоврядування є реформування його фінансової основи. В цій сфері в першу чергу слід змінити основні законодавчі підходи до формування доходної частини місцевих бюджетів у напрямку децентралізації, зростання самостійності представницьких органів місцевого самоврядування у бюджетному процесі.

Позбавлення місцевих державних адміністрацій функцій місцевого самоврядування та делегованих їм відповідними радами повноважень є чи не найменшим кроком на шляху оптимізації змісту діяльності цих органів. Якщо зіставити повноваження, які нині, відповідно до ст. 44 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», делегуються обласними та районними радами відповідним місцевим державним адміністраціям, з їх власними, то неважко помітити, що перелік останніх значно перевищує делеговані їм повноваження [2].

Потребуватиме змін і положення ч.9 ст.118 Конституції України, відповідно до якої за обласною чи районною радою визнається право висловити недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації [1, c.86].

Створення зазначеними радами своїх виконавчих органів, відсутність делегування ними повноважень місцевим державним адміністраціям сприятиме чіткому відмежуванню компетенції органів державної влади і органів місцевого самоврядування.

Одним із головних завдань конституційної реформи в аспекті удосконалення організації місцевого самоврядування стає забезпечення оптимального балансу загальнодержавних, регіональних і місцевих інтересів. Органам місцевого самоврядування мають бути передані ті функції публічного управління, що не пов’язані із забезпеченням державного суверенітету і територіальної цілісності України, не є життєво важливими для держави в цілому, а спрямовані виключно на задоволення місцевих потреб та інтересів. Передусім йдеться про управлінські функції, спрямовані на впорядкування життєдіяльності локальних спільнот та соціальне облаштування місцевого населення [3].

Отже, одним із головним завдань конституційної реформи в аспекті удосконалення організації місцевого самоврядування стає забезпечення оптимального балансу загальнодержавних, регіональних і місцевих інтересів. Ефективне функціонування моделі системно-структурної організації публічної влади на територіальному рівні потребує усталеного механізму партнерської взаємодії органів державної влади та місцевого самоврядування.

Література

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – С. 141.

2. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1997. – № 24. – С. 170.

3. Актуальні проблеми конституційного права України: Підручник / Заг. ред. професора Олійника А.Ю.- К.: Видавничий дім "Скіф", 2013.-554с.