Право/8. Конституційне право

Даценко Т.

Національний авіаційний університет, Україна

Науковий керівник: к.ю.н., доцент Юринець Ю.Л.

XXI століття: верховенство закону чи права?

Нас, як майбутніх юристів, певне, турбуватиме питання, що покласти в основу української правової системи: верховенство права чи верховенство закону? На нашу думку не можна поєднати ці два принципи в одному явищі.

Чому краще підкорятися законам та діяти за умови його верховенства? На думку відразу спадає щонайменше чотири причини. По-перше, без верховенства закону не може бути верховенства "вищого закону" (права). Ті, що визнають непозитивне природне право, що існує "до держави" і вимагає поваги до основних прав людини, обов'язково підтримують ідеал "верховенства закону". Треба відзначити, що тиран, не обмежений законом і не поважає прав людини, але чи поважає він право? По-друге, без верховенства закону не може бути демократії та й навіть істотних елементів демократії. У будь-якому, за винятком зовсім вже надзвичайно малого, політичному організмі не можна вирішувати кожну окрему суперечку більшістю голосів. Тільки тоді, коли більшість людей може встановити загальні правила, які будуть правильно застосовуватися поліцією та судами в кожному окремому випадку, з'являється надія на те, що народ може вдало урядувати. Як і у випадку вищого закону, верховенство закону необхідно для права народу, хоча знову ж таки його зовсім недостатньо, тому що недемократичні диктатори здатні нав'язати свою волю через конституцію та законодавчі акти [1].

Так, дійсно, точка зору одного з відомих юристів Олега Денисова є справді актуальною. Але як же змиритись із думкою про верховенство права, адже саме його ми ще із сивої давнини виборюємо. Боротьба за право - це не є відстоювання якогось конкретного матеріального блага, це є захист самої особи, її честі та її права. Кожен конкретний індивід має високу мету - захист своєї особистості і свого правового почуття. Тож боротьба за право є обов’язком саме стосовно самого себе, заповідь моральної поваги до самого себе, обов’язок щодо суспільства, бо право неодмінно має здійснюватися. Захист права є основа морального існування людини, так само як самозбереження є основа існування всього живого.

Кожному ще з народження властиве почуття боротьби за право в інтересах суспільства, адже якщо в суспільстві боротьба проти неправа стане обов’язком, то там неодмінно запанує право.

Коли перед людиною виникає необхідність щось зробити для захисту своїх прав, то відразу ж знаходить безліч пояснень тому, чому вона нічого не робитиме і залишить все як є. Отже, давайте запитаємо в першу чергу себе: чи хочу я захищати свої права? У будь-якому випадку вибір залишається за вами. Боротися за свої права чи ні, ми можемо вирішити тільки самі, тому що саме належить відчути на собі всі позитивні і негативні наслідки цього рішення. Друзі, знайомі і навіть юристи можуть тільки дати пораду і попередити нас про можливі труднощі. Гарантій в галузі права не може дати ніхто [3]!

Коротко співвідношення понять "право" та "закон" можна виразити через співвідношення відповідно змісту й форми. Термін використовується з 17 століття, хоча сама концепція значно старіша. Наприклад, грецький філософ Арістотель сказав: «Закон повинен правити»[2].

Можна виділити дві основні концепції верховенства права: формальне або «тонке» та змістовне або субстанціональне визначення верховенства права.

1. Формальне визначення верховенства права не робить судження про "справедливість" самого закону, а визначає конкретні процедурні атрибути які повинна мати правова система, щоб бути згідно з принципом верховенства права.

2. Змістовні концепції верховенства права виходять за межі цього і включають деякі суттєві права, які, як стверджують ці концепції, ґрунтуються або випливають з самого верховенства права.

В Україні принцип верховенства права закріплений у ч. 1 ст. 8 Конституції.

Тобто, варто зауважити та утвердити, що система права і система законодавства співвідносяться як зміст і форма; вплив і залежність між ними є взаємними. Законодавство держави – форма життя "законодавчого права", тобто права, що сформувалося в суспільстві і сформульоване (санкціоноване і деталізоване) вищим законодавчим органом держави. Якщо поняття системи права характеризує сутнісну внутрішню сторону права - його зміст, то поняття системи законодавства відображає основну зовнішню сторону права[4].

А зараз нехай кожен запитає себе, що допоможе встановити у державі стабільність, адже саме стабільність є найціннішою та найнеобхіднішою ознакою, без набуття якої подальший розвиток нашої держави – неможливий?

Література

1. Cole, John et al // The Library of Congress.- W. W. Norton & Company. - 1997 - page 113.

2. Довгерт А.С. Дія принципу верховенства права у сфері приватного права. - [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://univer.km.ua/visnyk/1289.pdf

3. С. Андрощук. Принцип верховенства права: визначення. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://univer.km.ua/visnyk/1289.pdf

4. В. Хвильовий. Принципи верховенства права: визначення, співвідношення із суміжними поняттями, особливості законодавчого закріплення і реалізації - [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.justinian.com.ua/article.php?id=2008.