Право/8. Конституційне право

Дудник Н.

Національний авіаційний університет, Україна

Науковий керівник: к.ю.н., доцент Юринець Ю.Л.

Конституція України як гарантія прав, свобод та обов’язків людини і громадянина

Основною зброєю держави є Конституція, яка слугує гарантом надання громадянам належних їм прав, свобод та обов’язків. Недарма Розділ ІІ Конституції України призначений саме для них, адже найбільшою цінністю демократичного суспільства є людина.

Основними принципами конституційно-правового інституту прав і свобод людини є закріплення в національному законодавстві прав і свобод, встановлених нормами міжнародного права. Україна як повноправний член світової співдружності, визнає і гарантує права і свободи особи, притаманні цивілізованому суспільству [1, c 8]. У Конституції України відображено положення Всесвітньої декларації прав людини, яка була затверджена Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, а також Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права людини, які вступили в силу у 1996 р. До цих документів також можна віднести і Європейську Конвенцію про захист прав та основних свобод людини і громадянина.

Права і свободи людини та громадянина - визнані міжнародною спільнотою особисті цінності людини у її взаємовідносинах з іншими людьми та державою. Як в Україні, так у багатьох країнах світу існують специфічні моделі захисту прав і свобод людини та громадянина державними органами, серед яких не останню роль відіграють органи конституційної юрисдикції. Відповідно громадяни мають обов’язки перед державою. Конституційні обов'язки - це визначена нормами Конституції та законами України міра обов'язкової, належної поведінки та діяльності у політичній, економічній, соціальній, культурній сферах суспільного життя. Гарантії прав і свобод людини і громадянина - це умови та засоби, що забезпечують ефективну реалізацію прав і свобод кожною людиною і громадянином. Права надані людині від народження і тому основним завданням держави це є їх захист, і ця функція реалізується за допомогою різних правових засобів через усю систему органів державної влади [2, c. 167].

Особливе місце в цій системі посідає Президент України гарант прав і свобод людини і громадянина (ст. 102 Конституції України). Верховна Рада України здійснює захист прав і свобод людини і громадянина через відповідну законодавчу діяльність (ст. 92 Конституції України), призначає на посаду та звільняє з посади Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (ст. 101 Конституції України). Парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.

Конституційні права та свободи мають свою систему гарантій, яка представлена загальними та юридичними гарантіями. Загальні гарантії визначаються рівнем розвитку основних сфер суспільного і державного життя - політичної, економічної, соціальної, культурної та інших. Політичні гарантії включають в себе основні політичні інститути, такі як народний суверенітет, форми безпосередньої демократії, політичного та ідеологічного плюралізму, багатопартійності та ін. Економічні гарантії конституційних прав і свобод представлені інститутами власності, свободи підприємницької та господарської діяльності тощо. Соціальні гарантії передбачають наявність розвиненого громадянського суспільства, соціальної держави, громадського контролю тощо. Культурні гарантії конституційних прав і свобод виражені в наявності розвиненої національної культури та культури національних меншин, повагою до прав і свобод як до традиційних духовних цінностей тощо. Юридичні гарантії конституційних прав і свобод людини і громадянина в Україні представлені нормативно та організаційно-правовими механізмами реалізації цих прав і свобод. Нормативні гарантії знаходять своє об'єктивне відображення в системі чинного законодавства України у сфері прав і свобод людини і громадянина, а саме в Конституції України, законах України та підзаконних нормативно-правових актах. Конституція України також встановлює загальні принципи нормативно-правових гарантій. Зокрема, ст. 57 Основного Закону визначає, що закони та інші нормативно-правові акти, які визначають права громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. В іншому випадку такі нормативно-правові акти є не чинними. Організаційно-правові гарантії представлені системою основних суб'єктів конституційного права, що включає народ України, територіальні громади, органи державної влади й органи місцевого самоврядування та їх посадові і службові особи, політичні партії, громадські організації тощо [3, c. 199].

Права та свободи можуть бути обмеженими. Обмеження прав і свобод людини і громадянина зумовлені перш за все необхідністю поважати права та свободи інших людей, а також необхідністю нормального функціонування суспільства і держави. Але будь-які обмеження допустимі лише в передбачених конституцією випадках. Так, ч. 1 ст. 64 Конституції України встановлює, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Обмеження прав і свобод можуть бути загальними, тобто стосуватися реалізації всіх прав і свобод, та конкретними, тобто такими, що належать до окремих прав і свобод. Наприклад, відповідно до ст. 23 Конституції України передбачається загальне обмеження, відповідно до якого кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей [4, c. 182].

Права людини потребують не лише гарантій їх належної реалізації, а й таких засобів, які могли б “відгородити” людину від можливих посягань на них. Тому в правовій системі кожної держави існують різноманітні засоби охорони прав людини. До них належать всі юридичні засоби, що виконують превентивну функцію, спрямовані на запобігання порушення прав людини.

Отже, розробники Основного Закону нашої країни виходили з того, що особа не може існувати як повноправний член суспільства без належних їй прав та свобод. Людину не можна позбавити її природних прав - це принижує її природу, тому основним обов’язком держави є гарантія прав та свобод громадян.

Література

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – С. 141.

2. Шляхтун П. П. Конституційне право України: Підручник / П.П. Шляхтун. - К.: Освіта України. – КНТ. - 2008. - 592 с.

3. Конституційне право України. Підручник / За ред. В.Ф.Погорілка. – К.: Наукова думка, 2002. – 734 с.

4. Кравченко В.В. Конституційне право України. Навчальний посібник / В.В. Кравченко. – К.: Атіка, 2002. – 480 с.