Право/8. Конституційне право

Кидонь Т.В.

Національний авіаційний університет, Україна

Науковий керівник: к.ю.н., доцент Юринець Ю.Л.

Актуальні проблеми Основного Закону України

Прийняття конституції в будь-якій країні вважається значним досягненням нації. Це стосується й Конституції України. Її виконання і додержання залежить насамперед від волі народу і кожного громадянина України, від органів державної влади і місцевого самоврядування, від народних депутатів і депутатів місцевих рад, державних і муніципальних службовців, від політичних партій і громадських організацій.

Конституційний процес в сучасній Україні умовно можна поділити на три основних періоди.

Перший період (1990–1996) конституційного процесу був започаткований становленням незалежності України. Цей період історії Конституції України є найбільш складним і суперечливим. Він визначився процесом підготовки проекту Конституції і прийняттям Конституції України.

Другий період (1996–2004) став періодом реалізації положень Конституції через новостворені правові акти (закони та підзаконні акти) та систему органів державної влади та місцевого самоврядування.

Третій період (2004-донині) позначився процесом внесення змін та доповнень до Конституції України (конституційною реформою), масштабною конституційною кризою і пошуком легітимних шляхів системного оновлення Основного Закону [4].

Метою даної статті є висвітлення суперечностей в конституції України, невідповідності теорії і практики.

Конституція України вважається однією з найдемократичніших у світі. Здавалося б, що держава повинна була б стрімко розвиватися, а громадяни отримати гідний рівень життя. Але на жаль, як ми бачимо, кожна влада намагається змінити Конституцію під себе, адаптувати її до сучасних реалій замість того щоб виконувати статті Основного Закону.

В статті 1 Конституції України прописано: «Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.» [2]. У рейтингу демократій країн світу Democracy Index-2012, складеному журналом The Economist, Україна посіла 80 місце, тобто з демократичної держави країна перетворюється на авторитарну. На 1.10.2013 рік Україна має зовнішній державний борг в розмірі 137,7 млн. доларів [3]. Україна заборгувала Міжнародному валютному фонду, Всесвітньому Банку, США, Німеччині й особливо Росії за життєво потрібні енергоносії. За таких умов дуже важко стверджувати що наша країна є дійсно незалежною.

Крім цього, в статтях 49, 53 Конституції України зазначено, що всі громадяни України мають право на безкоштовну медичну допомогу і освіту.

Проте, що вища освіта, що лікування в Україні далеко не кожному українцю по кишені. На нашу думку якщо б в основному Законі було б чітко прописано «держава гарантує безкоштовну освіту і медичну допомогу», а не «має право» ситуація змінилася б на краще. Тобто декларування прав і свобод в основному Законі, потребує відображення гарантій їхньої реалізації як процесуального, так матеріального характеру.

В статті 10 Конституції вказано, що державною мовою є українська. Але в цій ж статті пунктом 3 йдеться про вільний розвиток, використання та захист російської, інших мов національних меншин. [2]. На цьому постійно спекулюють народні депутати.

На основі статті 15 Конституції «ніяка ідеологія не може визнаватися державою як обов’язкова», що формально рятує державу від дотримання наприклад ідеології правової держави.

Також, в супереч Конституції України статті 17 в якій сказано: «На території України не допускається розташування іноземних військових баз» в місті Севастополь розташована база Чорноморського флоту Російської Федерації

В статті 52 Конституції говориться «Будь яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом». Ця стаття будь-кого із батьків, які забирають дітей з ігрового майданчика чи примушують дитину прибрати за собою іграшки робить правопорушниками.

В статті 66 Основного Закону говориться «Кожен зобов’язаний не завдавати шкоди природі…», але що робити з громадянами які палять листя на своїх подвір’ях, громадянами які користуються автотранспортом. Таких прикладів безліч.

В багатьох країнах Конституція є предметом гордості і шанування народу. Про Україну це сказати не можна. Можливо це пов’язано з тим, що принципи, які в ній закладено, у нас можуть зневажатися владою. Більшість прийнятих законів у нас не виконується [1].

Таким чином, Основний Закон України потребує суттєвої переробки. Дуже важливо, щоб до розробки змін до конституції України були залучені авторитетні громадські діячі, інститути громадського суспільства.

Література

1. Д. Дзензерскій Актуальною залишається проблема різночитання норм Конституції / Д. Дзензерскій. – К.: Голос України. -2013. – с. 4-6.

2. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – С. 141.

3. Офіційне інтернет-представництво Національного Банку України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua.

4. Трофанчук Г.І. Історія держави та права України. Навч. посібник / Г.І. Трофанчук. – К.: Юрінком Інтер, 2010, - 381 с.