Право/8. Конституційне право

Смітюх А.С.

Національний авіаційний університет, Україна

Науковий керівник: к.ю.н., доцент Юринець Ю.Л.

Голосування як одна із основних стадій виборчого процесу в зарубіжних країнах

Як одна із основних стадій виборчого процесу процедура голосування в зарубіжних країнах пройшла досить довгий шлях формування та розвитку. Так, термін «голосування» вживався ще в античній Спарті, де формування вищого органу влади відбувалося за допомогою тактики акламації, тобто, у ході загальних зборів без підрахунку голосів, а на основі реакції учасників зборів, що виявлялася у вигуках, різних репліках, криках тощо. Подібною була процедура прийняття рішень і у Візантії та деяких середньовічних республіках. Натомість в античних Афінах широко використовувалася так звана «виборча урна», в яку громадяни кидали чорне або ж біле каміння, тим самим віддаючи свій голос «за» чи «проти» відповідного рішення[1, с. 297].

На сучасному етапі розвитку процедура голосування є детально регламентованою та закріпленою нормами конституційного законодавства. Вона являє собою систему взаємопов’язаних елементів, котрі розкривають її зміст та суспільно-правову природу у виборчому процесі. Такі елементи можна об’єднати у три основні групи [2, с. 193]: 1) юридичні (свобода голосування, наявність реальної альтернативи в голосуванні, рівність голосів, пряме голосування, таємність голосування); 2) політологічні (формування політичної еліти, перевірка реальності підтримки політичної партії чи кандидата, формування політичних рухів); 3) соціологічні (активізація суспільства, формування громадянського суспільства, встановлення рухливості суспільства).

У літературі з політології та юриспруденції можна знайти найрізноманітніші погляди щодо визначення процедури голосування. Так, юристами голосування розглядається, зокрема, як безпосереднє волевиявлення виборців шляхом заповнення виборчих бюлетенів у спеціально відведених приміщеннях [3, с. 169]. Політологи ж вважають голосування більше демонстрацією ефективності проведеної передвиборчої кампанії кандидатів або партій. Проте, не зважаючи на різницю у тлумаченні голосування, ця процедура в політико-правовій думці зарубіжних країн розглядається виключно як стадія виборчого процесу, котра своєю метою має встановлення політичної волі суб’єкта, наділеного електоральною правосуб’єктністю здійснювати активне виборче право при формуванні органів державної влади та місцевого самоврядування [2, с. 190].

Як одна із основних стадій виборчого процесу в зарубіжних країнах голосування має свої специфічні особливості. В першу чергу, йдеться про високі організаційно-правові вимоги до цієї процедури, оскільки держави, проголошуючи політику демократизації, зобов’язуються дотримуватися чітко фіксованих, юридично оформлених виборчих стандартів.

Крім того, голосування визнається безпосередньою формою вираження та реалізації народної волі, механізмом участі громадян в управлінні державними справами через формування представницьких органів державної влади та місцевого самоврядування. При цьому в зарубіжних державах встановлюються певні обмеження та вимоги щодо осіб, які мають право брати участь у голосуванні. Такі вимоги можуть значно відрізнятися, враховуючи політичний режим, форму державного правління, політико-правові процеси, які притаманні певній країні. Все ж загальними визнаються критерії віку, статі, осілості, осудності та судимості особи. Виходячи з цього, властивістю голосування є наявність окремого кола суб’єктів (електорат або виборщики), які можуть брати участь в даній процедурі.

Не менш важливою ознакою голосування як стадії виборчого процесу є його проведення уповноваженими органами, котрі здійснюють свої повноваження в межах, визначених законодавчими актами. До таких органів можуть відноситися: органи виконавчої влади (міністерство внутрішніх справ, міністерство юстиції), органи електоральної компетенції (виборчі комісії або комітети), органами судової влади (виборчі трибунали) [12, с. 22].

Крім того, голосування завжди має юридичні наслідки, які стають підґрунтям для наступного прийняття рішень, а його результати повинні підтверджуватися відповідними рішеннями органів державної влади, які на підставі підсумків голосування визначають обраних з числа кандидатів.

Таким чином, голосування в зарубіжних країнах є досить складним суспільно-правовим явищем, нормативно фіксованою, процесуально закріпленою процедурою, формою вираження народної волі та прямим шляхом для формування громадянського суспільства в демократичних правових державах.

Література

1. Юрій М.Ф. Політологія: навчальний посібник / М.Ф.Юрій. – К.: Дакор, КНТ, 2006. – 416 с.

2. Фоміна С.В. Поняття та ознаки голосування як стадії виборчого процесу в зарубіжних країнах / С.В.Фоміна // К.: Право. – 2012. - № 19. – 188-195.

3. Колодій А.М. Виборче законодавство: аналіз та перспективи розвитку / А.М. Колодій, В.Г. Князєв. – К.: Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1998. – № 2. – С. 156–173 с.

4. Богашов О.А. Правова природа органів управління виборчим процесом / О.А. Богашов. – К.: Вибори та демократія. – 2011. – № 1. – С. 21 – 28.