Психология и социология.

11.Психофизиология.

Дзвоник Г.П.

ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА МЕНЕДЖЕРІВ ДО СПІЛЬНОЇ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

В сучасному суспільстві практично будь-яка трудова діяльність за змістом та формою організації об'єктивно стає більше спільною. У спільній діяльності можливе досягнення суспільних потреб, інтересів та цілей, здійснення яких дозволяє існувати й розвиватися суспільній системі, в якій існує конкретна людина. Через реалізацію суспільних потреб, інтересів та цілей людина здатна ширше реалізувати свої власні потреби, інтереси, цілі.

Професійне становлення менеджерів повинне формувати не тільки системи знань, умінь, навичок але й розвиток специфічних професійних рис особистості, що відповідають вимогам майбутньої професійної діяльності. Таким чином, постає серйозна проблема цілісного розвитку особистості, яка передбачає наявність комунікативного потенціалу, вміння працювати в складних умовах спільної діяльності, формування толерантності при розв'язанні конфліктних ситуацій та ін. Окремі питання становлення і розвитку особистості в процесі підготовки до професійної діяльності та безпосередньо представлені в працях Бодальова, В.І. Гордієнко, Е.Ф. Зеєр, Є.О. Клімова та ін.

Процес професійного становлення менеджерів має опиратись на психологічні закономірності становлення особистості та специфіку поведінки і діяльності людини. Однак, особливі вимоги повинні висуватися до професійного становлення менеджерів, які мають здатність до спільної управлінської діяльності. В умовах спільної діяльності відповідальність як характеристика активної життєвої позиції особистості виступає в особливій формі - як відносини відповідальної залежності і як один з мотивів участі в колективній діяльності. Розглянуті самі по собі відносини відповідальної залежності являють собою складну відносно самостійну систему відносин у колективі, одним з істотних проявів якого є взаємне покладання відповідальності за успіхи і невдачі в спільній діяльності. Під відповідальністю в спільній діяльності розуміється «... акт віднесення можливих соціальних санкцій за успіх або невдачу в спільній діяльності до себе або до іншого». Індивідуальна діяльність не існує сама по собі, а «вплетена» у діяльність суспільства, отже, будь-яка індивідуальна діяльність є складовою частиною діяльності спільної.

Загально-психологічна теорія діяльності ґрунтується, як правило, на аналізі діяльності індивідуальної. Соціально-психологічним проблемам спільної діяльності присвячені дослідження Р.С. Немова, Ю.Л. Ханіна. Особливості колективу як суб'єкта спільної діяльності вивчали О.В. Киричук, Є.С. Кузьмін, А.В. Петровський. У соціальній психології управління досліджувалися різноманітні аспекти організованості групової діяльності, Мета статті полягає у теоретичному обґрунтуванні проблеми професійного становлення менеджерів як фактору формування здатності до спільної діяльності.

На сучасному етапі розвитку економіки людський фактор досягає найбільшого значення. Перехід від «наукового менеджменту» до «менеджменту людських ресурсів» створює необхідність формування керівника нової якості, керівника - менеджера, який активізує працівників своєю довірою, консультаціями з персоналом, залученням виконавців у процесс спільної управлінської діяльності. Менеджер у широкому розумінні - висококваліфікованій спеціаліст, який володіє знаннями щодо механізмів самоорганізації суспільства та його осередків, які приводяться в дію людьми, працює за допомогою людей і здобуває результат в інтересах людей. Менеджер - людина, яка професійно здійснює функцію управління в ринковій системі відносин. Методика підготовки менеджерів повинна включати економіку, менеджмент, маркетинг, інформаційну технологію, та спеціальні психологічні дисципліни, такі як психологія управління, психологія праці, конфліктологія та ін. Сучасний менеджер крім того, повинен оволодіти психологічними закономірностями створення іміджу, знати типологію особистості і правила спілкування, специфіку взаємодії особистості і групи в системах управління, класифікувати фактори ефективності професійної діяльності, виділяти психологічні особливості стратегії розвитку підприємства, здійснювати психологічний аналіз управлінської діяльності, розробляти методи удосконалення систем управління. Також менеджери повинні володіти здібностями до інновацій, конструктивного мислення, багатої уяви, створення оригінальних проектів, вміти навчати і розвивати підлеглих, а також формувати і створювати нові робочі місця.

Відомий менеджер Л. Якокка вважає: «Головна причина, по якій менеджерам не вдається кар'єра, криється в тім, що вони погано взаємодіють зі своїми колегами і підлеглими». На думку президентів великих японських компаній, менеджер повинен мати такі якості: енергійна ініціативність і рішучість, у тому числі в умовах ризику, довгострокове передбачення і гнучкість, широта поглядів, глобальний підхід, завзята робота і безупинне навчання, самовдосконалення, здатність цілком використовувати можливості співробітників за допомогою правильного розміщення і справедливих санкцій, здатність створювати колектив і гармонічну атмосферу в ньому, уміння чітко формулювати мету й установки, готовність використовувати відкритий стиль управління.

В сучасний час менеджеру необхідні знання про психологічну сумісність у колективі. Психологічна сумісність дає максимальний результат діяльності при мінімальних психологічних витратах осіб які взаємодіють. Важливою функцією майбутнього керівника є формування навичок спільної управлінської діяльності і доведення їх до виконавців. Від правильності та своєчасності управлінських рішень залежить ефективність діяльності всього колективу.

Процес ухвалення управлінського рішення починається з виникнення проблемної ситуації і закінчується вибором рішення. Підготовка й ухвалення рішення - психологічний процес, який включає як інтуїтивний так і раціональний підхід. У процесі роботи керівник прагне сформувати у свої підлеглих позитивне ставлення до виконуваного завдання. Ефективність праці та позитивна мотивація між собою тісно пов'язані. Участь підлеглих у спільній діяльності є важливим мотиваційним фактором оскільки завдяки особистій участі працівники краще розуміють плани, зростає бажання реалізувати їх.

Згідно з К. М. Дурай-Новікової структура готовності до професійної діяльності є сукупністю наступних взаємодіючих функціональних компонентів:

1) мотиваційного (професійно значимі потреби, мотиви діяльності);

2) пізнавально-оцінного (знання про зміст професії, про вимоги професійних ролей, про структуру професійної діяльності, способи вирішення задач, самооцінка професійної підготовки і відповідальності процесу вирішення задач оптимальним трудовим умовам);

3) емоційно-вольового (почуття відповідальності за результати діяльності, самоконтроль, вміння керувати діями з яких складається виконання обов' язків);

4) операційно-діяльністного (володіння професійними знаннями, уміннями, навичками і способами виконання професійних задач, адаптації до труднощів, приписуванням професійних ролей до умов діяльності);

5) мобілізаційно-налаштованого (здібність і можливість керувати своїми станами в реальних виробничих ситуаціях).

Структура психологічного становлення до професійної діяльності має наступний вигляд:

1) морально-орієнтований компонент (морально-естетичні норми, шанування культурно-історичної спадщини, принцип природовідповідальності, самореалізація, самовдосконалення, самоактуалізація);

2) пізнавальний (когнітивний) компонент (відчуття, сприйняття, увага, пам' ять, мислення, мова, творчість, уява);

3) потребово-мотиваційний компонент (мотиви провідні, усвідомленні, неусвідом-лені, емоції та особистісний сенс; потреби біологічні, соціальні, пізнавальні);

4) комунікативно-організаційний компонент (комунікативні та організаційні здібності, управлінський потенціал).

Перспективними формами підготовки фахівців, зокрема менеджерів, в сучасних умовах, поряд з традиційними (лекції, семінари) є такі, що базується на активних методах навчання. Так, особлива роль відводиться діловим іграм, які дозволяють ілюструвати, збагачувати теоретичний матеріал й найбільш ефективно закріплювати його розуміння в ході практичних дій Активні засоби навчання формують професійні якості спеціалістів, являються своєрідним полігоном, на якому менеджери можуть відпрацьовувати професійні навички в умовах, наближених до реальних. Головним завданням у використанні активних засобів є те, що вони спираються на рефлексію як внутрішній механізм розвитку професійного мислення та вміння приймати рішення. Перш за все, ми повинні усвідомити, що справжньою метою навчання являється не тільки озброєння майбутнього спеціаліста повноцінною знаннєвою основою, а й формування здатності до вирішення професійних задач.

Застосування активних методів навчання має високий потенціал розвитку особистісних якостей. Конкретна життєва ситуація, в якій відбувається оволодіння навичками управління та формується готовність до повноцінної участі у практичній діяльності, є стрижнем процесу надання освіти керівникам і повинна сприяти формуванню у майбутніх менеджерів здатності до спільної управлінської діяльності.

Одним із важливих напрямків у застосуванні активних методів навчання повинно стати, розвиток саме формування комунікативного потенціалу майбутнього менеджера. Комунікативний потенціал як вагома характеристика можливостей майбутнього менеджера, визначає якість спілкування. Він включає поряд із компетентністю в спілкуванні ще дві складові: комунікативні властивості особистості, які характеризують розвиток потреби в спілкуванні, відношення до способу спілкування і комунікативні здібності - здатність володіти ініціативою у спілкуванні, виявляти активність, емоційно відчувати стан партнерів спілкування, формулювати й реалізовувати власну програму спілкування.

Розвиток комунікативних здібностей повинен відповідати меті спільної діяльності, тобто установлення взаєморозуміння, здійснення взаємного контакту, поєднання людей у єдиний колектив, команду. Несумнівно, що виявлені професійні уміння не можна набути тільки традиційними методами навчання у вузі. Формувати професійні уміння і навички найбільше доцільно активними методами навчання. До активних методів навчання відносяться такі, котрі побудовані на цілеспрямованій спеціально організованій груповій і міжгруповій діяльності, «зворотному зв'язку» між усіма її учасниками для досягнення взаєморозуміння і корекції навчального і розвиваючого процесу, індивідуального стилю спілкування на основі рефлексивного аналізу. Активне навчання засноване на власному досвіді учасників занять, їхній прямій взаємодії з областю освоюваного досвіду.

В даний час у вузах застосування методів активного навчання носить епізодичний характер та у більшому ступені залежний від особистої ініціативи викладача. Відсутні спеціалізовані предмети, що розвивають уміння і навички, необхідні для успішної професійної діяльності майбутнього керівника.

Проблему можна вирішити за рахунок впровадження в практику підготовки менеджерів систематичного навчання з використанням тренінгів, в структуру яких входять: ділові, рольові, імітаційні ігри та інші методи активного навчання. Тренінг дозволяє моделювати систему соціальних взаємовідносин та взаємозв'язків. Тренінгова форма психологічної допомоги полегшує процеси саморозкриття, пізнання та дослідження себе й інших. Також він дозволяє учасникам отримати різноманітні реакції інших його учасників на свою поведінку, дозволяє більш широко побачити своє професійне життя та життя інших, особливо проблеми та труднощі. Тренінг позитивно впливає на мотивацію особистості, навіть якщо спочатку менеджери не мають мотивації щодо особистісного та професійного самовдосконалення. За формою це можуть бути окремі курси, цілком побудовані на використанні активних методів навчання. У програму формування професіоналізму менеджера доцільно включати наступні види тренінгів: тренінг ефективної комунікації; тренінг ефективної поведінки в конфлікті; тренінг креативності; тренінг по формуванню команди; мотиваційний тренінг щодо ефективності діяльності; тренінг методів саморегуляції; тренінг ефективного лідерства; тренінг управління часом; тренінг цілеполягання. Широке впровадження таких тренінгів або окремих методів навчання в систему підготовки дають можливість формувати такі особливості професійної діяльності менеджерів, що дозволяють успішно працювати в умовах ринкової економіки.

ЛІТЕРАТУРА

1. Багашов М.М. Специфика подготовки психологов к профессиональной деятельности в различных социально-производственных

средах // Психофизиологическая наука и образование - М. : 1998. - №2.- С. 10-14.

2. Баранова С.В. Професійна відповідальність в управлінській діяльності (соціально-психологічний аспект): [Монографія] -

Луганськ: Світлиця, 2006. - 200 с.

3. Бойко Ю.Ю. Актуальні проблеми психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України. / за

ред. Максименка С. Д. - К.: Логос, 2006. - т. 7, вип. 9 - С. 12-18.

4. Дурай-Новикова К. М. Формирование профессиональной готовности студентов к педагогической деятельности: дис. ... канд.

психол. наук : - М., 1983. - 256 с.

5. Журавлев А. Л. Проблема совместной трудовой деятельности в социльно-психологическом исследовании коллектива: Тезисы

научных сообщений советских психологов к VI всесоюзному съезду общества психологов СССР. - М. , 1983. - Ч. 3. - С.508-510.

6. Марігодов В. К. Педагогіка і психологія: аспекти активізації творчості і готовності до професійної діяльності : навчальний

посібник ; [для техн. вузів] - Севастополь: Севастопольського НТУ, 2004, - 170 с. : іл.

7. Надюк. Н. М. Актуальні проблеми психології : збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. / за

ред. Максименка С. Д. - К. : Логос, 2006. - т. 7, вип. 9 - С. 269-270.

8. Обозов Н.Н. Психологическая совместимость и срабатываемость как факторы эффективности труда // Промышленная социальная

психология. - Л.: Ленинградск. УН-Т, 1982. - С. 102-108.

9. Словарь русского языка / [Автор-сост. Ожегов С. И.] - М. : ГОСИЗДАТ, 1953. - 848 С.

10. Панфилова А. П. Игротехнический менеджмент - СПб.: ИВЭСЭП ; Знание, 2003.

11. Переверзев М. П. Менеджмент : учебник / Под общ.ред. проф. М. П. Переверзева. - М. : ИНФРА-М, 2002. - 288 с.

12. Помиткіна Л. В. Актуальні проблеми психології : збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України. /

за ред. Максименка С. Д. - К. : Логос, 2008. - т. 7, вип. 13 - С. 124-129.

13. Третьяченко В.В. Управлінські команди: методологія та теорія, формування і розвиток: [Монографія]. - Луганськ: СНУ ім. В.ДАЛЯ, 2004. - 300 С.