Карпенко В. К.
студентка 4-го курсу факультету Психології
Дніпропетровського національного університету ім. О. Гончара
м. Дніпропетровськ, Україна
Вплив мультфільмів
агресивного характеру на формування страхів у дитини молодшого шкільного віку
Детские мультфильмы — это просто пособие по нанесению
травм, потому что в детских мультиках нет смерти.
Станислав
Старовойтов
Проблема страхів у дітей молодшого шкільного віку набуває
особливу актуальність як в науковому, так і в практичному аспекті, та
потребує невідкладних пошуків її продуктивного вирішення, адже на сьогодні
відзначається тенденція до збільшення кількості дітей зі страхами. Чому?
Причина криється не тільки в індивідуальних особливостях дітей, а й в наявності
неспокою значної частини населення, великої кількості стресів та в невротизації
суспільства. Вік молодшого школяра характеризується сильною залежністю від
дорослого та оточуючих, і проходження цього етапу становлення особистості
багато в чому визначається тим, як складаються стосунки дитини з батьками.
Збільшення числа неврозів у батьків прямо пропорційне збільшенню числа страхів
у дітей, породжуючи своєрідне замкнуте коло, розірвати яке можна тільки
одночасним наданням ефективної та доступної психологічної допомоги всім його
учасникам. Також немаловажним фактором впливу на виникнення страхів у дитини є
її оточення та заняття, її дозвілля. І тут виникає питання: чи безпечно залишити наодинці дитиниу із її
улюбленим заняття – переглядом мультфільмів?
Мультфільм,
як феномен массової культури, формує у дитини певне зображення картини світу та
первинні уявлення про добро і зло,
еталони гарної та поганої поведінки. Через порівняння себе з улюбленими героями
дитина має можливість навчитися позитивно сприймати себе, справлятися зі своїми
страхами і труднощами, шанобливо ставитися до інших. Події, що відбуваються у
мультфільмі, сприяють вихованню дітей: підвищують обізнаність, розвивають
мислення та уяву, формують світогляд. Та чи остаточно позитивним є цей вплив?
Мультиплікація
– мистецтво, в основі якого, на відміну від інших видів кіно, лежить не гра
живого актора або документально відтворена дійсність, а послідовний ряд
спеціально створених і "оживаючих" на екрані мальованих, або
об'ємно-лялькових образів [6].
Мультфільм –
це вид кіномистецтва, твори якого
створюються шляхом зйомки послідовних фаз руху мальованих (графічна
мультиплікація) або об'ємних (об'ємна мультиплікація)
об'єктів. Мультфільм не грунтується
на фотографічній фіксації реальної дійсності,
для нього істотні фантастика, художня вигадка, тому інколи дослідники
зближують його з образотворчим мистецтвом,
або ж вважають самостійним видом мистецтва, що використовує
кінематографічну техніку. Графічна мультиплікація, будучи особливою, художньо – умовною формою відображення
дійсності, володіє власними виразними засобами для зображення фантастичних
подій. Об'ємна мультиплікація, поступаючись графікою в показі дії, відрізняється більш
чіткою художньою характеристикою персонажів [5].
Анімація як
вид мистецтва відповіла на глибинний психологічний запит дитини і, немов срібне блюдечко з золотим яблучком, явила йому заповітний фантастичний світ. Тепер
про нього можна було не тільки здогадуватись, а й побачити на власні очі.
Світ мультфільму,
звичайно, дуже відрізняється від світу реального. У світі мультфільму можуть
відбуватися дивні події: може по іншому текти час, предмети можуть робити
неймовірні трансформації, у персонажів може бути не властива живим істотам
пластика. Але все ж таки, будь – який маленький глядач упевнений, що світ мультфільму якимось чином є
відображенням світу реального [3].
Отже, як
впливає на дитину перегляд мультфільмів?
За Мухіною В.С. «Зразками поведінки для дітей слугують, перш за все, самі дорослі – їхні вчинки, взаємини. Найбільш істотний вплив на дитину має поведінка
безпосередньо його оточуючих близьких людей. Вона схильна їм наслідувати, переймати їх манери,
запозичувати у них оцінку людей, подій, речей. Однак справа не обмежується
близькими людьми. Зразком для дитини може бути також і поведінка однолітків,
які користуються популярністю в дитячій групі. Нарешті, чимале значення мають
зразки поведінки, представлені в діях казкових персонажів, наділених тими або
іншими рисами» [7].
Сучасні
шкільнята стикаються з казковими героями на сторінках книг, на телевізійних
екранах при перегляді художніх фільмів і, найчастіше, мультиплікаційних
фільмів. Таким чином, мультфільм став
сьогодні для дитини одним з основних носіїв і трансляторів уявлень про світ,
про відносини між людьми і нормах їх поведінки [8].
Вплив мультиплікаційних фільмів на шкільнят можна
пояснити дією трьох основних психологічних механізмів: зараження, навіювання і
наслідування.
Зараження – процесс передачі емоційного стану від одного
індивіда до іншого. У відношенні шкільнят герої мультфільмів можуть виступати
як носії певного емоційного стану або поведінки. Мультиплікаційний фільм сприяє
зануренню дитини в особливий емоційний стан, дає можливість емоційно контактувати
з персонажами, в чому дитина в силу свого віку гостро потребує.
Навіювання – вплив на
людину, вербальними або невербальними засобами, які викликають певні стани,
створюють деякі відчуття, формують уявлення. Мультфільм демонструє не тільки
емоційні стани, які переживають його герої, але й формує стереотипи поведінки і
вирішення ситуацій. Його образність і яскравість підсилює навіювання, оскільки
відповідає потребам дитини.
Наслідування
– слідувати за певним зразком. У шкільника наслідування надзвичайно розвинене,
оскільки в цьому періоді через нього розвиваються найважливіші механізми
поведінки. У зв'язку з цим молодші шкільнята наслідують поведінці героїв
мультфільмів і використовують способи вирішення ситуацій, демонстровані в мультфільмах.
Причому поведінка героїв мультфільму сприймається як правильне і природне [8].
Мухіна В. С. зазначає: «Деякі діти (особливо
хлопчики) в дошкільному віці внутрішньо орієнтуються на негативний еталон у
поведінці. У своїх реальних вчинках вони ведуть себе у відповідності з
соціальними очікуваннями, але при цьому часто емоційно ідентифікуються з людьми
(або з персонажами), для яких характерні негативні форми поведінки» [7].
Що ж наслідують
наші діти? Які цілі й мотиви дій мультгероїв?
Найбільш типовими діями мульт героїв є: скоїти вбивство – 51% мультфільмів, (вбити перступивника,
ритуальне вбивство, виконати замовлення на вбивство, помститися за вбивство);
вирватися з ув'язнення, врятувати своє життя – 23 %, розбагатіти (знайти скарб, вкрасти коштовності) – 17%; виконати свій громадянський і службовий обов'язок, переступаючи
всі відомі принципи моралі – 9%.
Ідентифікуючи себе з такими героями,
цілі та мотиви поведінки яких представлені як позитинвий зразок, юні глядачі
можуть долучитися до прагнень і почуттів, далеким від ідеалів добра, співчуття
та справедливості [4].
В ієрархії
ціннісних орієнтацій героїв домінує задоволення полових потреб (секс) – 54%
мультфільмів. Далі слідують: володіння фізичної
силою або зброєю як засобом досягнення
своєї мети – 40%; гроші,
багатство – 14%; помста – 10%; збереження життя – 10%. Такі цінності, як дружба,
справедливість, гідність і честь, представлені дуже слабо (відповідно по 3%) [3].
Занурення дитини в цей спотворений світ
формує у її голові певне що ненайкращі
зразки поведінки та образи.
Які можуть бути
наслідки подібного проведення "дозвілля" для дітей? Цю задачу вчені
не ставили перед собою, однак існують тисячі досліджень в США та Європі, які
свідчать, що певні мультфільми
можуть надавати лише негативний вплив психіку дітей.
Дитячі
психіатри і психологи переконані в наступному:
1. Діти часто в грі або життєвих ситуаціях наслідують насильству,
побаченному на екрані.
2. Діти схильні ототожнювати себе з окремими жертвами або агресорами і
переносити ці ролі в реальні ситуації.
3. Діти в результаті побаченого розуміють насильство як прийнятну модель
поведінки і як спосіб вирішення своїх проблем. [5].
Жахлива статистика дитячої та підліткової жорстокості
в Росії свідчить про правомірність висновків зарубіжних вчених: адже більшість
неповнолітніх злочинців при з'ясуванні мотивів катувань, згвалтувань та інших
злочинів проти особистості вказували прямо на "екранні аналогії" [8].
Основні
причини подібного негативного впливу на дитину визначимо з роботи Абраменкової
В. В. «Информационная среда и ее влияние на эмоционально – смысловое поле картины мира ребенка» [2]:
1.
Переважання візуальної інформації, яка надодить з теле-, відео-і комп'ютерного екрану викликає певні деформації в складній сенсорній системі дитини, а
саме в процесах сприйняття та
понятійного мислення.
2. У дитини формується
психологічна залежність від екрану. В наслідок цього дитина віддаляється від живого спілкування з дорослими, та звужується сфера спільної
діяльності дитини і дорослого в сім'ї.
3. Екран витісняє
традиційну гру, в тому числі колективну гру з однолітками, настільки необхідну
для психічного розвитку та особистісного становлення.
4. Екрані образи, які відкладаються у свідомості, з джерела
інформації перетворюються на джерело трансформації картини світу сучасної
дитини, знаменуючи собою переоцінку традиційної системи цінностей. Це наступні духовні підміни:
а) агресія по відношенню до живих істот та піднесення
матеріальних предметів;
б) конвеєр шаблонних прийомів і образів породжує
стандартизм, замість високої естетичної потреби дитини в прекрасному;
в) полегшене ставлення до життя і смерті замість
благоговіння перед їх таємницею; розмивання меж дозволеного в уявленнях про
моральну поведеннку;
г) рання сексологізація і еротизація дитячого
свідомості замість цнотливого ставлення до інтимної сфери життя;
д) інокультурні норми і зразки замість національних
традицій і ритуалів (наприклад, заповзятливі герої мультфільмів Діснея замість
образів російських казок)
е) втілення архетипу блуду, замість
споконвічного архетипу материнства;
5. Екран для сучасної
дитини є не стільки інформатором і джерелом побудови картини світу, скільки її
конструктором, агресивно програмуючим новий спосіб життя, "нову
мораль" і систему цінностей. [2].
Отже
слід зазначити, що сучасні мультфільми мають більш негативного впливу на
дитиниу та на її свідомість, ніж позитивного. Все це через надмірну кількість агрессії,
занадто докладних сцен з вбивствами та
кров'ю, погані вчинки не караються а іноді навіть і виставляються як
задовільні, немає чіткої границі між добром і злом, позитивний персонаж може
робити дуже погані речі, жінки наділяються чоловічими рисами та навпаки, що
формує невірний образ матері та материнства. Персонажі мультфільмів найчастіше
мають дуже неповажне відношення до матері, жінки, похилих людей, тварин,
рослин. Герої можуть кілька разів помирати а потім воскресати, що формує у
дитини невірний інстинкт самозбереження, адже немає ніякої гарантії що дитина
не повторить побаченого у реальному житті. На сьгоднішній день вже дуже
небезпечно залишати дитину наодинці з телевізором, і потрібно ддуже пильнувати
що вона переглядає. Сучасний мультфільм може наробити справжнього лиха у
свідомості дитини.
Література:
1. Асенин С.В. Волшебники экрана. – М. : Исскуство – 1974.
– 141с.
2. Абраменкова В.В. Информационная
среда и ее влияние на эмоционально- смысловое поле картины мира ребенка. М.: Проспект, 2000. – 308 с.
3. Гонкова–Ямпольская
Р.В., Черток Т.Л.
Воспитателю о ребенке школьного возраста – М.:
Просвещение, 1987. –
305с.
4.
Зубкова
А.С., Зубанова С.Г. Книга для родителей и педагогов - Ярославль, Академия
развития, 2007. – 134с.
5.
Лаврентьева Г. П. , Титаренко Т. М. Критерии
агрессивности у ребенка М.: Проспект, 1992. – 173с.
6. Мелкозёрова Е.В. Возможности мультипликации как вида
современного искусства при обучении и воспитании дошкольников. / Мелкозёрова Е.В. [Электронный ресурс]:
Сайт Журнал научных публикаций аспирантов и докторантов – Режим доступа:
http://www.jurnal.org/articles/2008/ped27.html.
7.
Мухина В.С. Детская психология / В.С.Мухина –
Москва, 1985.–272 с.
8. Мухина В.С. Возрастная психология: феноменология
развития, детство, отрочество / В. С. Мухина – Москва, 1999. – 456 с.