Физическая культура и спорт: проблемы, исследования, предложения

Биченко В.І., к.і.н., доцент Ярославська Л.П.

Черкаський державний технологічний університет

Оптимізація фізичного виховання та рухової активності – головні умови для розробок оздоровчих технологій

Аналіз спеціальної літератури свідчить про недостатність науково обґрунтованих методик та рекомендацій для проведення занять із студентами з оздоровчої спрямованості. Отже, вивчення особливостей фізичного розвитку, функціональних можливостей і ФП студентів є актуальною проблемою, а розробку сучасних методичних підходів при проведені занять слід розглядати як практичну реалізацію виправлення такого становища [2].

Першочерговим завданням під час проведення занять зі студентами – це оптимізація фізичного навантаження (ФН) для покращення роботи ССС, кровообігу та дихання. Аналізуючи сучасні наукові дослідження щодо впливу фізичних вправ та ФН на головні фізіологічні системи організму, можна зробити висновок, що найбільші позитивні зрушення отримані при застосуванні циклічних вправ аеробної спрямованості, що сприяють розвитку загальної витривалості. Менш ефективнішими виявилися циклічні вправи змішаної аеробно-анаеробної спрямованості, що розвивають загальну і спеціальну витривалість. Відносно ациклічних вправ, що розвивають силову витривалість та силу, то ці вправи не підвищують резервні можливості апарату кровообігу і аеробної продуктивності організму.

На підставі тривалих спостережень провідні науковці підтверджують, що одним із основних засобів підвищення рівня головних фізіологічних систем організму людини є біг та ходьба в оптимальному об’ємі та ФН. Отже, оздоровчий біг (в оптимальному дозуванні) є кращим засобом прищеплення стійкого інтересу до занять ФК.

Загальний вплив бігу на організм зв’язаний зі змінами функціонального стану (ФС) ЦНС, компенсацією відсутніх енерговитрат, функціональними зрушеннями в системі кровообігу і зниженням захворюваності. Тренування загальної витривалості є незамінним засобом нейтралізації негативних емоцій, що викликають хронічну нервову перенапругу.

Дані наших досліджень протягом чотирьох років у студентів: ЧСС до фізичного навантаження становить 87,2 уд/хв ЧСС, у нетренованої дорослої людини в спокої, зазвичай, становить 72-84 уд/хв; для серця ж тренованої людини в спокої характерна брадикардія, тобто частота скорочень нижче 60 уд/хв. Що стосується даних ЧСС після долання студентами дистанцій 800 м за 5 та 6 хв, то середній показник у першому випадку становить 183 уд/хв, у другому – 165 уд/хв. Результати дослідження підтверджують низький рівень функціонального стану ССС студентів першого курсу.

У зв’язку з цим на першому етапі проведення занять нами пропонується така методика: 1. Визначити початковий РФФР студентів 1 курсу.

2. Підібрати відповідні фізичні вправи та оптимальне ФН.

3. Перевірити вихідний рівень теоретичних знань, щодо виконання практичних завдань студентами.

4. Науково обґрунтувати доцільність підбору фізичних вправ та фізичного навантаження для вирішення поставлених задач.

Починаючи роботу для розвитку загальної витривалості, необхідно притримуватись певної послідовності побудови тренувального процесу.

Ми пропонуємо проводити тренувальний процес за такою методикою: у першому циклі занять для розвитку загальної витривалості використовувати бігові відрізки 400 м із швидкістю 2,30-3 хв. Максимальна ЧСС після кожного забігу не повинна перевищувати 140-150 уд/хв. Наступний біговий відрізок виконувати при зниженні ЧСС до 120 уд/хв.

У другому циклі використовувати бігові відрізки 800 м із швидкістю 5,30-6 хв. Здійснювати контроль за інтенсивністю ФН потрібно за методикою першого циклу занять.

У третьому циклі використовувати метод тривалої безперервної вправи помірної інтенсивності. Дозування об’єму та інтенсивності ФН планувати за рахунок аналізу рівня ФС ССС організму учасників тренувального процесу.

Висновки: Аналізуючи дослідження щодо впливу фізичних вправ та фізичного навантаження на головні фізіологічні системи організму можна зробити висновок, що найбільші позитивні зрушення отримані при застосуванні в тренувальному процесі циклічних вправ аеробної спрямованості, які сприяють розвитку загальної витривалості.

Рівень загальної витривалості студента може використовуватися як критерій оздоровчої ефективності занять фізичними вправами, а також як критерій готовності до навантажень різного характеру та, загалом, може бути критерієм ефективності процесу фізичного виховання у ВНЗ.

Література:

1.Биченко В.І. Оцінка рівня функціонального стану студентів – головний критерій для оптимізації фізичного навантаження та аналізу оздоровчої ефективності занять фізичними вправами / В.І. Биченко, Л.П. Ярославська // Наук. часопис Нац. пед. ун-ту ім. М.П. Драгоманова, Серія 15. – К. : Вид-во НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2013. – Вип.4 (29), – С. 97-103.

2. Боднар І.Р. Ставлення студентів з низьким рівнем підготовленості до фізкультурно-спортивної діяльності / І.Р. Боднар // Актуальні проблеми фізичного виховання у ВНЗі : матеріали наук.-практ.конф. – Донецьк, 1998. – С. 191-194.

3. Бочкова Н.Л. Обґрунтування методичних підходів до визначення характеристик фізкультурно-оздоровчих занять/ Н.Л. Бочкова // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання та спорту. – Х., 2012. - №6. – С. 33-35.

4. Сіренко Р. Фізичний стан як критерій якості процесу фізичного виховання студентів / Р. Сіренко, Т. Козакова // Фізична культура, спорт та здоров’я нації : зб. наук. праць. – Вип. 5. – Вінниця : ДОВ “Вінниця”, 2004. – С. 140-144.