Экономические науки/1. Архитектурные решения объектов

Аспірант Голячук В.C.

Київський національний університет будівництва і архітектури, Україна

Про інформативність форм об'єктів архітектури

Анотація – в статті проаналізовано ситуацію інформативності архітектурних об’єктів. Проведена класифікація вербальних основ середовища. Визначено типи і класи надання об’єктам інформативності.

Постановка проблеми. Одним із основних складових тектоніки є інформативність форми. За інформативність приймають зміст створеного, чіткість, зрозумілість, наглядне зображення, його зовнішню і внутрішню сутність: певне призначення, функціонування, побудову, матеріальну, конструктивну і технологічну основи, а також безпосереднє естетичне відображення зв’язку архітектури з суспільством.

Перебуваючи у великому місті для комфортного психологічного стану людині потрібно орієнтуватися в просторі. В незліченній кількості будівель різного призначення майже всі вони однотипні і не несуть виразності і функціонального призначення. Серед безлічі архітектурних об’єктів кожен з них потребує певного семіотичного значення. Семіотичні механізми архітектури направлені на розкриття того, як людина сприймає архітектуру, як розпізнає різного призначення приміщення, як орієнтується в місцевості. Це когнітивні механізми комунікації за допомогою яких люди зберігають, інтерпретують і використовують інформацію, отриману ними в архітектурному середовищі. [3]

Завданням постає дослідити і проаналізувати вплив інформативності форми на психоемоційний стан людини.

Аналіз основних досліджень і публікацій. Вивчення форм архітектурних об’єктів досліджувало чимало вчених, але увагу на інформативність звернули саме такі вчені як Божко Ю.Г., Баєвер Ю. А., Іконніков О.В., Міневрін Г.Б., Федоров Є.С., Фоменко О. А., Янковська В.С. та ін.

Вивчаючи архітектурну форму Ю.Г. Божко [1] під її інформативністю вбачає зміст форми, наглядність, функцію, побудову, зв'язок зовнішньої оболонки з її внутрішнім призначенням. Проте він виокремлює загальну інформативність форми, яка включає семантику і естетику, утилітарно-функціональну інформативність, пов’язану з матеріалом, способом життєдіяльності, конструктивну суть і т.д.; а також естетичну інформативність, що являє собою чуттєво сприйняте, цілісне, моментальне, неоднозначне і образно-асоціативне візуальне повідомлення про об’єкт, важливі характеристики, втілення його в формі що викликає певну реакцію і естетичну оцінку.

Образ певного архітектурного об’єкта пов'язаний з його назвою значенням, і особливо з функціональністю. Психолог М. Крампен підтвердив вплив мовних факторів на відображення архітектурного об'єкта і виділив показники, за допомогою яких людина оцінює призначення споруди: величина будинку визначається кількістю поверхів, розмірами і способом розміщення вікон; членування; наявності деталей, що залежать від функціонального призначення. Розпізнавання об'єкта, розуміння його функціонального призначення та соціальної значущості ось в чому полягає застосування традиційних типологічних елементів архітектури. Аналіз конструктивної чи художньої об'ємної пластики дозволяє уточнити функціональне призначення будівлі , визначити, до якої вербальної категорії воно відноситься (житловий будинок, адміністративне, театральне чи промислове приміщення). [3]

Основна частина. Слід зауважити, що система сприйняття людини завжди динамічна. Вона залежить від геометрії форми, траєкторії руху, і від психоемоційного стану особи, адже на даний час людина володіє більш складними ритмами освоєння оточуючого середовища і наділена додатковими технічними засобами його сприйняття. Властивості форми такі як розміри, світлота, колір, фактура за своїми характеристиками є об’єктивними. В процесі сприйняття форми у спостерігача складається суб’єктивна емоційна оцінка її властивостей. Таке сприйняття виникає під дією об’єктивних закономірностей таких як відносність, цілісність, асоціативність, ілюзійність та вибірковість. Таким чином, вивчення об’єктивних властивостей форми і їх емоційної оцінки неможливе без вивчення закономірностей психології сприйняття. [2]

Візуальний простір з усіма його геометричними, пластичними і фактурними характеристиками є одним з основних джерел емоційного впливу. Цей прошарок інформації має найбільшу складність, адже є переломним для багатьох значень, які несе в собі архітектурне середовище в цілому.

В процесі проектування організовується перш за все фізичний простір для різноманітних процесів діяльності. Архітектор може поєднувати в одному просторі різні функції або диференціювати їх. Організація фізичного простору процесів діяльності також є значимою для власного емоційного впливу середовища.

Архітектор завжди програмує умови для сприйняття оточуючого середовища та різних об’єктів – людей, природних чи міських пейзажів, фрагментів архітектури. Звідси випливає прагнення до проектування як до множини образів сприйнятих людиною по заданій в проекті програмі. Засоби такої організації мають зміст для емоційного сприйняття. Вони визначаються архітектурним середовищем як процесом діяльності людини, відповідно основними зонами переміщення людей, чи кутами зору сприйнятих об’єктів архітектури. Сприйняття програмується як на основі матеріально-просторової організації процесів діяльності (організація місць довгострокового перебування людей, і переміщенням великих потоків людей), так і шляхом проектування картин які будуть сприйматися в певному архітектурному середовищі з фіксованих точок зору чи в русі.

Соціальні основи архітектурного простору можна пов’язати з такими факторами: по-перше, факт що архітектор займається організацією простору для будь-якого визначеного процесу життєдіяльності особи. По-друге, діяльність особи в організованому середовищі, пов’язана і з орієнтацією і рухом людини в просторі, і з побутовою функцією, що спонукає до присвоєння середовищу значень, обумовлених діяльністю. По-третє організовуючи простір, архітектор зв’язує середовище і поведінку людини в єдину семіотичну систему, де місце визначає спосіб життя людини. Ситуація визначає соціальну позицію яку займає людина в певному просторовому оточенні. Соціальна позиція впливає на подальшу вербальність просторової форми.

Ми живемо у стратифікованому суспільстві, тобто у суспільстві, де має місце соціальна нерівність. Суспільство складають класи населення, які визначаються за соціальним статусом. Соціальний статус в свою чергу включає географічну локалізацію суб’єкта, рівень розвитку місцевого населення, економічну розвиненість даної області. Таким чином класифікація інформативності форми програмує поділ за локальним значенням. І відповідно соціальні умови впливають на характер сприйняття форм. Тобто особа, що проживає в мегаполісі, або у місті де переважає архітектура висотних бізнес-центрів та житлових будинків, підсвідомо закладає комфортність сприйняття де переважає вертикальність, і лінія горизонту захована за об’єктами архітектури. І навпаки особа, що проживає в місцевості менш соціально розвиненому, де широкий горизонт сприйняття, інтуїтивно звикає до таких умов. Наслідком такого спостереження - сприйняття архітектурних форм, умовно можна поділити на горизонтальне і вертикальне. Така умовність визначається здебільшого попереднім досвідом населення, яке проживає на певній території.

За соціальними опитуваннями визначається, що різка зміна оточуючого середовища спонукає дискомфорт сприйняття. Динамічна горизонтальна архітектура в сприйнятті людини накладається на вертикальну і відбувається конфлікт в свідомості, людина відчуває необхідність зміни оточення до звичного їй. Степінь емоційного почуття при сприйнятті залежить від індивідуальних особливостей асоціативного впливу просторової форми, простоті чи складності прочитання її геометричних параметрів і композиційної структури. Розшифрування форми відбувається через сприйняття контурних ліній. Через рух ліній, що виникає в динаміці просторової форми. Такі характеристики як замкнутість чи відкритість, планувальне ускладнення чи геометрична простота, активно виражений напрямок чи центричність просторових елементів середовища, проявляють стійкий емоційний вплив.

Географічне розташування диктує місцеву архітектуру. Якщо поверхня землі класифікується за станом рівнини, низини та гори, то відповідно до цієї класифікації підлаштовується і архітектура. А отже і сприйняття середовища відбувається шляхом аналізу можливості територіальних особливостей відповідати соціальним потребам.

Простір, організований архітектурою, це не лише знакова система, але й форма, що визначає життєдіяльність людини, форма існування. Аспект існування в проектуванні пов'язаний не лише сприйняттям та інтерпретацією об’єкта, але й дією та наслідком створеного цим об’єктом.

Інформативність несе в собі якесь конкретне визначення форми. Визначення, в свою чергу, пов’язане з функцією пам’яті, в основі якої лежать асоціації та зміст. Надаючи просторовій формі певного змісту, пов’язуючи її елементи і поділ, її величину і масштабність, людина наслідком асоціацій підшуковує цій формі найбільш суттєве значення.

Класифікація об’єктів архітектури має місце в сучасному середовищі, і розподіл за призначенням в основному відбувається шляхом виявлення форми і матеріалу проектованого. Семіотичні механізми архітектури розкривають як зв'язок форми та змісту (архітектурного об'єкта та його соціальних і культурних значень), так і умови вироблення і передачі змістів.

Одною з головних задач архітектонічного художньо-технічного формоутворення є достовірне, художнє, таке, що запам’ятовується, відображення в наглядній формі бездоганної архітектурної споруди. Це означає, що для покращення об’єктивної оцінки, для покращення орієнтації в оточуючому складному матеріальному середовищі та позитивної емоційної оцінки, необхідно легко розпізнавати багатоквартирний будинок від адміністративного приміщення, приватний будинок від директорії, такого ж розміру, промислові приміщення від торгових і т.д.

В різноманітності призначень архітектурних споруд, їх можна поділити на категорії: одно цільові та багатоцільові. До одно цільових можна віднести архітектурні об’єкти різних типів, суть призначення яких проявляється в зовнішній оболонці однозначно і виразно. До багатоцільових можна віднести об’єкти формотворення яких наближене до досягнення зовнішнього вигляду узагальненого характеру.

Інформативність архітектурних об’єктів в просторі для людини повинна містити в собі певні категорії: 1. Орієнтація в просторі – дає змогу спостерігачу об’єктивно оцінити оточуючу ситуацію. 2. Розподіл функціонування – виокремлює певні споруди і визначає приблизне призначення відповідно до образності. 3. Оцінка середовища - інформує про значення середовища. 4. Інтуїтивне пізнання – усвідомлення впливу на людину простору де вона знаходиться, психологічно усвідомлено чи не усвідомлено.

Цілеспрямоване застосування засобів художньої виразності архітектоніки основане на тій властивості загальної психології, що форма об’єкта, а через неї і сам об’єкт будуть емоційно сприйняті більшою кількістю осіб так, як це було задумано творцем цієї форми – проектувальником. В основі засобів виразності архітектоніки лежить стереотипність системи візуальних образів, що робить можливим діалог проектувальник – споглядач.

Висновки. В основу інформативності форми закладено багато функцій, що загалом впливають на психоемоційний стан суспільства. Завданням архітектурних об’єктів перш за все повинне бути функціональне призначення в поєднанні з конструктивністю, технічністю і тектонічністю форм, що безпосередньо включає як утилітарні так і естетичні властивості.

Призначення архітектури задовольняти широкий спектр людських потреб, від утилітарних до вищих соціально-культурних. Відповідно до свого призначення певне архітектурне середовище володіє певними функціональними та інформативними якостями, які визначають емоційний зміст та окремі процеси діяльності в архітектурному середовищі.

Література

1. Божко Ю.Г. Архітектоніка і комбінаторика формоутворення: Підручник. – К.: Вища школа, 1991. – 245 с.

2. Фоменко О. А., Баевер Ю. А. Методы информационного анализа визуальных свойств архитектурной среды. -[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/

3. Янковська В.С. Семіотичні механізми архітектури /Ю.С.Янковская // Известия Уральского государственного университета. – 2004. – №32(2004) Проблемы образования, науки и культуры. Выпуск 16. – С. 81-88. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://proceedings.usu.ru