Нечепуренко Д.С.

Державний вищий навчальний заклад «Придніпровська державна академія будівництва та архітектури»

Основні групи технологій виконання ремонтно-відновлювальних робіт при комплексній реконструкції житлової забудови

При усуненні дефектів та пошкоджень будівель мікрорайону (кварталу) розглядаються три групи технологій виконання ремонтно-відновлювальних робіт: капітальний ремонт; реконструкція; знесення або знесення та нове будівництво.

Перша група передбачає збереження існуючого житлового фонду, що характеризується невеликим фізичним зносом із подальшим його капітальним ремонтом і модернізацією.

Реконструкція жилого будинку – перебудова будинку, що пов’язана зі зміною його габаритів (надбудова, прибудова) та положення (переміщення, підйом будівлі), а також зі зміною призначення будинку в цілому або його окремих частин (перебудова усього житлового будинку або тільки першого поверху під громадську будівлю або установу).

При фізичному зносу будівлі більше 61%, що характеризує технічний стан будинку як «Ветхий» або «Непридатний», об’єкт підлягає знесенню з подальшим будівництвом нового житла, що відповідає сучасним уявленням про комфортність проживання та вимогам енергозбереження з комплексним благоустроєм житлових територій.

У даному дослідженні нами більш детально буде розглянута друга група технологій виконання ремонтно-відновлювальних робіт при реконструкції житлових та громадських будинків. Згідно з [3] виділяють близько 30 основних способів реконструкції. Усі варіанти передбачають утеплення огороджуючих конструкцій. Дослідження вітчизняної та закордонної практики [1, 3, 4] реалізації проектів реконструкції показали, що найбільш поширеними є наступні способи (рис. 1):

Рис. 1. Частота застосування способів реконструкції

Серед них перші три способи в сукупності складають більше половини проектів. Крім того, вони зазвичай враховують повну заміну або модернізацію інженерних систем будівлі, а також можуть у собі поєднувати заміну вікон та дверей; заміну покрівлі; прибудову ліфтів та сміттєпроводів; перепланування квартир першого поверху.

Будівлі мікрорайону (кварталу), які за оцінкою їх технічного стану підлягають реконструкції, відносяться в основному до забудови 60-70 років, серед яких найбільш поширеними є серії: 438 (39,3%), 464 (20,8%) і 480 (18,3%). При реалізації реконструкції видається можливим підвищити клас енергоефективності об’єкту до необхідного за рахунок застосування певних заходів із забезпечення енергозбереження при експлуатації житлового будинку.

З усіх можливих заходів у вітчизняній та закордонній практиці [2] найчастіше зустрічаються наступні:

1) зовнішня теплоізоляція стін;

2) заміна дерев’яних заповнень віконних та дверних прорізів на металопластикові з подвійним або потрійним склом;

3) теплоізоляція плоского даху або влаштування холодного горища;

4) утеплення мансарди;

5) теплоізоляція підвалу або нижнього поверху;

6) комплекс заходів з теплоізоляції стін та заміни вікон;

7) комплекс з усіх перелічених вище заходів.

При цьому для кожного варіанту обов’язковим є заміна та модернізація внутрішнього інженерного обладнання, яка передбачає заміну радіаторів з установкою на них термостатів і теплолічильників; пристрій горизонтальної схеми подачі тепла в квартири; встановлення квартирних лічильників споживання води; пристрій теплового вузла в підвалі будівлі та колективних лічильників витрат газу, води.

Література

1. Булгаков С.Н. Реконструкция жилых домов первых массовых серий и малоэтажной жилой застройки. – Москва, ООО «Глобус», 2001. – 248 с.

2. Енергозбереження у житловому фонді: проблеми, практика, перспективи: Довідник / «НДІпроектреконструкція», Deutsche Energie-Agentur GmbH (dena). Instituts Wohnen und Umwelt GmbH (IWU), 2006. – 144 с.

3. Концептуальные основы региональной политики развития комплексной реконструкции объектов жилой недвижимости с максимальным использованием существующих зданий и инфраструктуры городских территорий: Монография / [В.М. Кирнос, В.Г. Андреев, Е.П. Уваров и др.]; под. ред. В.М. Кирноса. – Днепропетровск: Наука и образование, 2010. – 121 с.

4. Пилипенко В.М. Комплексная реконструкция индустриальной жилой застройки: организационно-технологические основы / В.М. Пилипенко. – Минск: Адукацыя і выхаванне, 2007. – 280 с.