Тріска І.І., Левицька В.В.

Науковий керівник: Грубляк О.М.

Буковинська державна фінансова академія, м. Чернівці

ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ФОНДОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ПОДОЛАННЯ

Постановка проблеми. Становлення ринкових відносин призвело не тільки до трансформації існуючих раніше форм і методів управління, а й до зміни технології функціонування товарних і фінансових ринків, модернізації усіх сфер економіки. Одним із головних завдань при цьому є створення умов для залучення у вітчизняну економіку додаткових інвестиційних ресурсів. Ключову роль в цьому відіграє фінансовий ринок і його складова — фондовий ринок та інструменти, які на ньому обертаються.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню функціонування ринку цінних паперів присвячені роботи В.В. Корнєєва, О.А. Білоус, М.О. Бурмаки, Д.М. Гапчича, Є.П. Григоренка, А.С. Криклія, О.М. Мозгового, В.В. Оскольського, О.А. Охріменка, О.І. Розинки, Г.М. Терещенка та ін.

Постановка завдання. Виявити основні проблеми, які потрібно вирішити для покращення рівня розвитку фондового ринку в Україні за сучасних умов господарювання.

Результати дослідження. Аналіз думок, виступів, тез фахівців фондового ринку показав, що за роки незалежності в Україні сформовані принципи функціонування ринку цінних паперів, прийнято пакет законодавчих актів, які регулюють діяльність його учасників. Однак ефективність функціонування такого ринку поки що є низькою, а результати діяльності не задовольняють його основних учасників і суспільство в цілому.

Існує ціла низка проблемних факторів, які негативно впливають на розвиток вітчизняного фондового ринку. До них, зокрема, належать:

1) низький рівень захисту прав власників і покупців цінних паперів;

2) недосконалість чинного законодавства України з питань захисту власності, що призводить до виникнення численних конфліктних ситуацій між учасниками ринків ЦП, які дуже складно і довго розглядаються в судових органах, що призводить до зниження активності фінансових операцій на ринках ЦП [1, 19];

3) низький рівень нормативного та інформаційного забезпечення учасників ринків ЦП, що за відсутності відповідних законів з питань захисту інтересів власників ЦП призводить до нецивілізованих механізмів їх обігу - можливості існування тіньових фінансових операцій з цінними паперами;

4) відсутність рівних умов для всіх реальних і потенційних учасників фондового ринку щодо операцій, пов'язаних із купівлею і продажем ЦП;

5) не розробленість організаційних та фінансових механізмів, дія яких має забезпечувати прозоре та справедливе ціноутворення;

6) обмеженість асортименту цінних паперів, які реально використовуються на вітчизняних ринках ЦП, порівняно з аналогічними ринками розвинутих держав;

7) відсутність відкритих вторинних ринків ЦП, на яких має відбуватись масовий рух цінних паперів тощо.

Негативність дії зазначених факторів проявляється в тому, що вітчизняні ринки ЦП не мають можливості розвиватись відповідно до реальних потреб підприємців і населення. Вітчизняні ринки ЦП залишаються закритими для більшості дрібних учасників ЦП та непрозорими для вітчизняних і зарубіжних інвесторів, що безпосередньо впливає на зниження інвестиційної активності в державі.

На сучасному етапі важливого значення набуває тенденція до підвищення надійності фондового ринку і рівня довіри до нього масових інвесторів, що, особливо важливо для України.

Ця тенденція потребує високого рівня організації фондового ринку і посилення державного контролю за ним. Держава не повинна допускати втрат вкладень в цінні папери юридичними і фізичними особами внаслідок катаклізмів і шахрайств з боку фінансових посередників. Крім цього, посилення організованості на фондовому ринку дає можливість державі реалізовувати свою фіскальну політику, підвищуючи базу оподаткування, що приводить до збільшення розміру податкових надходжень від учасників фондового ринку.

Незважаючи на те, що сучасні макроекономічні процеси характеризуються нестабільністю, фондовий ринок України протягом 2007 року нарощував свій потенціал і демонстрував сталу тенденцію до зростання. Звичайно, що світова криза, яка розпочалася в 2008 році значно вплинула на стан ринку цінних паперів.

У січні-вересні 2009 р. обсяг виконаних біржових контрактів з цінними паперами на організаторах торгівлі дорівнював 15,18 млрд. грн., що на 39,7% менше за показник аналогічного періоду минулого року. Найбільші обсяги торгів було зафіксовано з акціями (6,59 млрд. грн.) та корпоративними облігаціями (6,11 млрд. грн.) [2, 28].

Тобто, певні проблеми існують і на організованому фондовому ринку, до яких можна віднести:

перевага неорганізованого фондового ринку над організованим;

надто недостатня кількість цінних папери, які знаходяться в обігу і які привертають увагу інвесторів;

низька ліквідність цінних паперів, організований ринок поки що обслуговує, в основному, процеси перерозподілу державної власності і різноманітні фінансові схеми, але практично не орієнтований на процеси концентрації і руху капіталу [1, 20];

основними інвесторами на всіх секторах фондового ринку є юридичні особи, а населення, в основному, не залучене до операцій з цінними паперами;

ринок не виконує важливу функцію збереження і примноження національних заощаджень, що властиво зарубіжним розвинутим ринкам;

низький рівень співвідношення торгового обороту організованого ринку до ВВП;

звуження в торговому обороті організованого ринку сегмента акцій публічних АТ та низький рівень капіталізації цих акцій;

на організований ринок, на біржовий зокрема, великий вплив здійснюють гострі проблеми корпоративного управління, в тому числі, незважена дивідендна політика акціонерних товариств, такий ринок не цікавий для інвесторів.

Для забезпечення стабільного розвитку ринку цінних паперів в Україні головною метою, повинно стати залучення інвестиційних ресурсів для спрямування їх на оновлення виробничого потенціалу та забезпечення подальшого зростання виробництва. Цього можна досягти шляхом вирішення наступних завдань:

1) залучення через фондовий ринок інвестицій в реальний сектор економіки в обсягах, які б забезпечували його потреби (на рівні розширеного відтворення), хоча на даному етапі економічною розвитку держави, швидше треба вирішувати не суто інвестиційні питання, пов'язані з наступними грошовими виплатами, а більшу увагу приділяти інноваційним проектам, що сприяли б підвищенню ринкової капіталізації за умов зниження рівня ризиків;

2) сприяння зростанню питомої ваги корпоративних цінних паперів, розвиток ринків нових фінансових інструментів, зокрема інноваційного ринку деривативів [3, 33];

3) підвищення ролі внутрішніх інвесторів – громадян та реституційних інвесторів (пенсійних та інвестиційних фондів, страхових компаній тощо);

4) подолання домінування неорганізованого ринку над організованим, виведення організованого ринку на провідні позиції;

5) створення нормальних умов для реалізації національних інвестиційних можливостей і сприяння залученню зовнішніх інвестицій;

6) зосередження торгівлі цінними паперами підприємств, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави та підприємств-монополістів на фондових біржах;

7) формування реальних цін під впливом попиту та пропозиції цінних паперів, вільного від маніпулювання;

8) забезпечення ефективної системи захисту прав та законних інтересів інвесторів шляхом гарантованого виконання угод, а також закріплення і обліку прав власності щодо цінних паперів;

9) створення загальноекономічних передумов для підвищення конкурентоспроможності фондового ринку України з подальшою цивілізованою його інтеграцією на міжнародні ринки капіталу;

10) узгодження грошово-кредитної, валютної і бюджетно-податкової політики держави з метою комплексного розвитку фінансового ринку України.

Висновки. Таким чином, актуальною є проблема оптимізації діяльності формалізованого ринку цінних паперів відповідно до реальних потреб національної економіки. Аналіз звітних даних Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку показує що український фондовий ринок має тенденцію до зниження у зв’язку з фінансовою кризою. Необхідно акцентувати увагу державної влади на пріоритетний розвиток первинного ринку цінних паперів (насамперед виходячи із досвіду США необхідно розвинути ринок облігацій перспективних компаній з інноваційною спрямованістю, але під жорстким контролем держави). Важливо підвищити обізнаність населення про необхідність та спосіб залучення заощаджених ними коштів в економіку країни через фондовий ринок.

Список використаних джерел:

1. Возний О.Л. Фондовий ринок та його роль у формуванні інвестиційного капіталу України / О.Л. Возний // Інвестиції: практика та досвід. – 2008. – № 10. – С. 17-21.

2. Румянцев С.І. Тенденції розвитку фондового ринку / С.І. Румянцев // Цінні папери України. – 2009. – № 45. – С. 28-29.

3. Тимчишин Л.В. Основні проблеми розвитку фондового ринку в Україні / Л.В. Тимчишин // Економіка та держава. – 2009. – № 4. – С. 28-34.