Економіка/3 фінансові відносини

Голишевська Л.В., Колодніцька Т.М

Вінницький національний аграрний університет

ОСОБЛИВОСТІ ПЛАТИ ЗА ЗЕМЛЮ

Розглянувши ряд економічних наук, стало відомим, що земельні ресурси є невід’ємною складовою природних ресурсів та базисом продуктивних сил.

Природні ресурси мають досить широкий об’єм, який поєднує в собі безліч елементів, які людина споживає у природному та видозміненому вигляді. Одним із основних природних ресурсів є земельні ресурси. У розумінні сучасної людини, земельні ресурси є природно - соціальним утворенням, тобто їх можна визначити за такими ознаками, як рельєф, надра, рослинність, складність умови життя та інше.

Особливу роль у житті людини відіграє земля, яка надає всі блага для існування та продукування людської праці, для ефективного виробництва та підтримки екологічного стану природи.

Земля - неоціненний скарб, який необхідно берегти та удосконалювати. Земельні ресурси використовуються у багатьох галузях господарства. Необхідно збагачувати її хімічний склад для забезпечення урожайності в майбутньому.

За умов ринкової економіки земля стає товаром, тобто об'єктом купівлі-продажу. Як відомо, необроблена земля, в яку ще не вкладений капітал, вартості не має. Якщо ж на неї є попит і вона має власника, то вона продається. Ціна землі є капіталізованою перетвореною на грошовий капітал, рентою. Вона прямо пропорційна величині ренти (Р) і обернено пропорційна нормі банківського процента (П) або:

Цз = Р / П*100.

Це — теоретичне значення ціни землі. На практиці ціна землі залежить від багатьох чинників, які впливають на попит і пропозицію земельних ділянок.

Значно зростають ціни на землю під час інфляції. Земля за таких умов стає вигідним об'єктом вкладання грошей, які дедалі знецінюються. Так, описують капіталізовану ренту та ціну землі у своєму підручнику такі автори:Мельник Л.Ю.,Макаренко П. М., Кириленко ї. Г. [5].

В Україні плата за використання земель введена з 1 липня 1992 року Законом України "Про плату за землю". Оскільки розробка Закону спиралась більшою мірою на теоретичні надбання, за відсутності практичного досвіду, в ньому не могли бути враховані всі особливості цього складного важеля регулювань земельних відносин. Перші роки дії цього Закону дають можливість зробити висновки позитивного, так і негативного характеру.

Позитивним є те, що оподатковуються і землі, що використовуються, за виключенням земельних ділянок, на які поширюють пільги, встановлені цим Законом.

Недосконалим у діючому Законі є неврегульованість оподаткування земельних ділянок, зайнятих виробничими, культурно-бутовими, жилими та господарськими будівлями і спорудами товаровиробників сільськогосподарської продукції.

На думку Мочерного С. В., "рента — це економічна форма реалізації власності на природні ресурси, тому зі зміною відносин власності з'являються нові форми земельної ренти".

За феодалізму рента як економічна форма реалізації власності феодала на землю існувала спочатку як панщина, пізніше — оброк, який в період розпаду цього ладу змінила грошова форма.

Земельна рента за часів капіталізму існує у формі орендної плати орендаря землевласнику за тимчасове користування землею. Якщо на цій землі є споруди (склади, іригаційна система тощо), орендар додатково платить за користування ними, у цьому разі орендна плата більша за ренту [6].

Також такий автор, як Лавейкін М, І. виділяє "абсолютну ренту за капіталізму — форма земельної ренти, яку сплачують власникові за будь-яку ділянку землі незалежно від її родючості й місце розташування (звідси назва — абсолютна) [2].

У світовій практиці найбільше виправдали себе рентні платежі та земельний податок, що ґрунтуються на матеріалах земельного кадастру.

Рентні платежі і земельний податок в різних країнах обчислюються по-різному. По-різному також використовуються кошти від земельного оподаткування. Земельний податок може використовуватися як інструмент сільськогосподарської політики, що регулює доходи на фермах. Так, у Німеччині, Франції, Італії, Бельгії фермери опиняються в сприятливому положенні завдяки спеціальній системі оцінки вартості землі, що оподатковується. В Німеччині законодавством передбачено переоцінку земель один раз на 5 років. Проте на практиці цей інтервал значно довший. Діючі в даний час оціночні показники були встановлені у 1964 році і проведення нової оціночної кампанії із-за великих витрат не планується. В Данії земельний податок базується на вартості землі, яка регулярно уточнюється у зв'язку з кон'юнктурою ринку земельних ресурсів. Земельний податок може бути обтяжливим, тобто різко збільшитись, якщо ціна на землю зростає більш високими темпами, ніж доходи фермерів [1].

Отже, рента :— це економічна форма реалізації власності на природні ресурси, тому із зміною відносин власності з'являються нові форми земельної ренти. На сучасному етапі диференціальна рента в Україні повинна вилучатися через механізм рентних платежів, плати за землю, розмір яких залежатиме від якості землі.

Література

1. Стеценко О.М. «Види ренти та орендних платежів у системі земельних відносин»Агросвіт. 2007, №24 с. 37-40.

2. Лавейкін М. І. Реформування земельних відносин в Україні — основна передумова формування сталого землекористування//Регіональна економіка — 2001. № 4 с. 210—214.

3. Лавейкін М. І. Реформування системі землекористування в Україні. — К.: РВПС України НАН України. 376 с.

4. Макаренко П. Н. Организация и экономический механизм адаптации аграрного хозяйства к рыночно-предпринимательской среде. — К,: Наукова думка. 1999. 621с.

5. Мельник Л. Ю., Макаренко П. М., Кириленко І. Г. Економічна теорія на межі тисячоліть: Навч. посіб. — К.: ІАЕ УЛАН, 2003 — 743 с.

6. Мочерний С. В, Економічна теорія Підручник. — К.: Либідь, 2002. — 464 с.

7. Новаковський Л. Я, Реформування земель них відносин на сучасному етапі та проблемі реалізації земельної реформи в Україні. // Землевпорядний вісник, 1999, № 4, с. 4—11.