Економічні науки/ 2. Державне регулювання економіки

Ст. викладач Гордієнко Л. А.

Черкаський державний технологічний університет

Правове регулювання рівня бідності в Україні

Гідне забезпечення рівня життя населення – основний обов᾽язок владних структур будь-якої країни. Характеристика рівня життя населення подана у таблиці [1].

Таблиця

Диференціація життєвого рівня населення України за 2004-2008 рр.

	2004	2005	2006	2007	2008
Чисельність населення із середньо-душовими доходами у місяць , нижчими прожиткового мінімуму: млн. осіб	30,3	25,3	23,1	13,2	8,1
у відсотках до загальної чисельності	65,6	55,3	50,9	29,3	18,1
Розмір прожиткового мінімуму (у середньому на одну особу в місяць, грн.)	362,2	423,0	472,0	532,0	626,0
Квінтильний коефіцієнт диференціації загальних доходів населення, разів	2,4	2,4	2,4	2,0	2,1

Як випливає із даних таблиці навіть у 2008 р. в Україні більше 8 млн. осіб або 18,1% загальної чисельності населення існувало за межею бідності. Працівниками апарату міської виконавчої влади, які виступали в якості експертів були виділені п᾽ять основних критерієв бідності:

- відсутність достатньої кількості продуктів для харчування;

- неможливість придбати ліки та лікарські засоби;

- неможливість своєчасного обновлення одягу для дітей;

- дорослі члени сім᾽ї не можуть придбати необхідний одяг та взуття;

- відмова дітям в купівлі свіжих фруктів та соків.

Ці визначені респондентами ознаки свідчать про наявність певної кількості членів суспільства, які не можуть забезпечити елементарні умови існування. Наявність цих ознак свідчить , що сім᾽я не може забезпечуватись у достатній кількості предметами гігієни, дозволити собі культурні розваги, придбати предмети побуту, які пропонує цей ринок. Як наслідок діти у таких сім᾽ях відчувають себе обділеними і формується викревлена психіка, вони є потенційними членами ринку наркотиків, алкоголю тощо. [2, с.13-15]

Такий стан є критичним, тому що бідність, як соціальне явище не подолано навіть у економічно розвинутих країнах. Всесвітній банк ввів такі критерії бідності в розрізі щоденних витрат: 1,0 ; 2,15 ; 4,2 американських долара згідно купівельної спроможності національної валюти [3]. Згідно цього показника 18% населення країн ЄС ( у ЄС особа вважається бідною, якщо її доходи не перевищують 60% середнього доходу в країні) знаходяться на межі бідності. Щодо окремих країн то ситуація така. У Данії нараховується 8% населення, яка балансує на межі бідності; у Греції – 22% ; у Норвегії – 4,3% ; у Швейцарії – 19,8% [4, с.103].

Згідно даних, наведених у таблиці бідність в Україні у 2008 р. Сягала 8,1 млн. осіб, або 18,1% загальної чисельності населення [1]. Як це не парадоксально, але в Україні, де розміщено третину чорноземів Європи голодує до 3% населення, що було причиною смерті не меньше 18 тис. чоловін в рік. [5, с.4]

Серед багатьох важелів боротьби із бідністю з᾽ясуємо правове забезпечення, як один із вагомих і згідно якого формуються механізми подолання цього явища на початку ХХІ ст. Дієвим нормативним актом був Указ Президента України від 15 серпня 2001 р. «Про стратегію подолання бідності» [7]. Цей указ передбачав три етапи боротьби із бідністю:

- перший: 2001-2002 рр.

- другий: 2003-2004 рр.

- третій: 2005-2009 рр.

Наприкінці 2009 р. рівень бідності мав зменшитись до 21,5%, що загалом, можна вважати досягнутим. Але, є очевидним, що цей показник, який був визначений ще у 2001 р. може задовольняти українське населення наприкінці першого десятиліття ХХІ ст., враховуючи, що у Конституції України, прийнятій ще у 1996 р. ст. 48 передбачає гідний рівень життя для всіх членів сім᾽ї.

Виконання вимог Конституції щодо гідного рівня життя повинно бути забезпечено виконанням Законів України «Про мінімальний споживчий бюджет», «Про мінімальну заробітну плату», а також «Про Державний бюджет». Протягом останніх років рівень соціальних виплат, зокрема пенсійних, а також рівень мінімальної заробітної плати практично дорівнював межі малозабезпеченості, це аж ніяк не може вважатись задовільним.

Необхідно зазначити, що в Україні часка людей, які не бажають працювати надзвичайно мала, хоча в окремих країнах часка людей, які бажають отримувати соціальну допомогу є дещо більшою у порівнянні з Україною. Так, у Великобританії ще у 1834 р. був прийнятий Закон «Про бідність», де на відміну від «гідних бідних» (чесних, працьовитих людей, але які попали у фатальні обставини) виокремлював «негідні бідні» (нероби, базіки, ледарі, п᾽яниці).

Для подолання бідності вУкраїні з використанням правових важелів необхідно:

- забезпечити реалізацію науково обґрунтованих напрямів інституціональних реформ у житлово-комунальній, пенсійній, податковій сферах;

- розробити нову Концепцію подолання бідності з врахуванням умов ХХІ ст., де передбачити поступове наближення суспільних стандартів до нормативі ЄС;

- у Законах «Про Державний бюджет України» передбачити поступове підвищення життєвого рівня населення згідно етапів передбачених розробленою стратегією подолання бідності в Україні.

Література

1. www.ukrstat.gov.ua – Державний комітет статистики України

2. Лебединська О.Ю., Васильєва О. І., Єгоров О. М., та ін. Моно функціональні шахтарські міста: регулювання розвитку. – Ужгород: Патент. – 2002. – 263с.

3. Людський розвиток в Україні: 2003 рік. Щорічна науково-аналітична доповідь //Е. М. Лібанова, Н. С. Власенко, Г. В. Герасименко та ін. – К.: Академія. – 2004. – 289с.

4. Дербеньов В.И., Бинов А. О., Социально-исторические взгляды на бедность// Весник Московского университета. Сер. 18. Социология и политология. – 2004. - №3. –с.161-174

5. Момотюк Л.Е. Соціальні гарантії населення України // Наукові праці Науково-дослідного фінансового інституту при Міністерстві фінансів України. – 2003. – Вип. 1. – с.85-94

6. Вітковський в. Українська трагедія 90-х: постановка проблеми// Універсум. – 2003. - №3-4 – с.3-5

7. Указ Президента України від 15 серпня 2001р. №637/2001 «Про стратегію подолання бідності»/ Урядовий кур᾽єр, 18 серпня 2001р. №149

8. Хомра О.У. Бідність в Україні: оцінки, наслідки, специфіка характеристик в монофункціональних містах// www.edportal.org.ua/books/conference.2005/Khomra.pdf