Економічні науки/6.Маркетинг и менеджмент

Ткаченко О.В., Савкова К.В.

Криворізький факультет Запорізького національного університету

Методологічний підхід до оцінки управлінської діяльності

Ефективність управлінської діяльності багато в чому визначається рівнем раціональної організації керованої системи і процесу управління. Вважається, що ефективністю управління є результативність діяльності конкретної системи, що управляє, яка відбивається в різних показниках як об’єкту управління, так і власне управлінською діяльністю. Таким чином, результати праці, наприклад, працівників апарату управління, виражаються через кінцеві результати діяльності системи будь-якого рівня, а вдосконалення системи управління сприяє підвищенню ефективності виробничої діяльності, забезпечуючи високий кінцевий результат.

Головне завдання будь-якої моделі системи управління полягає у забезпеченні активної дії на керований об’єкт з метою поліпшення його показників. Проте, для порівняння різних показників керованої системи і виділення з них кращих, необхідно володіти будь - яким вимірником. Адже різні властивості і параметри діяльності суб’єкта і об’єкта управління часто не узгоджуються між собою, знаходяться в діалектичній суперечності, у зв’язку з чим виникає проблема визначення переважного показника, який і з’явився б тим вимірником, що характеризує ефективність управління, тобто критерієм ефективності.

Залежно від призначення системи і умов її функціонування критерієм ефективності можуть служити різні показники.

Оскільки підвищення ефективності системи управління підприємством припускає знаходження якнайкращих організаційних форм, методів, технологій діяльності структур, що безпосередньо управляють і керованих, в цілях досягнення управлінсько - виробничих результатів із заданим критерієм або системою критеріїв, то тут можуть виступати критерії раціональної і якісної організації системи та її складових частин, управлінської праці і процесу управління. Показники, що їх характеризують, можуть мати кількісний і якісний характер, який, у свою чергу, визначається числовою або наочно виробничою, економічною, статистичною і математичною інтерпретацією. Крім того, зміст і характер як критеріїв, так і ознак виражається за допомогою своїх, нерідко специфічних, форм способів ідентифікації і процедури, реалізація яких може бути здійснена на інструктивно методичній або регламентованій основі.

На підставі вищевикладеного і виходячи з вимог менеджменту, в якості методологічних підходів при оцінці ефективності управлінської діяльності слід використовувати п'ять напрямів:

- логіко- управлінськтй - орієнтованість на раціоналізацію, доцільність і оптимальність управлінських дій;

- статистично-математичний - пошук і підтвердження закономірностей, на основі різноманітних розрахунків і поглибленого аналізу;

- фінансово-економічний - економічне і фінансове обґрунтування витрат і показників діяльності;

- соціально - психологічний - створення та облік соціально-психологічних умов праці, особово-колективних ознак і чинників праці, взаємин і клімату;

- специфіко - виробничий - відображення виробничо-цільових особливостей діяльності керованої системи.

По кожному з напрямів визнаються групи критеріїв ефективності стосовно видів і особливостей управлінської діяльності.

Виділяють наступні п’ять груп критеріїв ефективності: 1) настановні; 2) пріоритетні; 3) загальні; 4) приватні або додаткові; 5) інтегровані.

У свою чергу, кожна група конкретизована переліком найбільш типових оціночних критеріїв.

Наприклад, настановні критерії ефективності ідентифікуються наступним набором критеріїв: визначення проблем; формування задуму; формування

цілей; вибір системи управління; вибір виду управління; вибір моделі функціонування системи.

Пріоритетні критерії ідентифікуються відповідно постановкою завдань; кваліфікацією і професіоналізмом персоналу; організацією системи; методами управління; культурою управління; технікою управління; підвищенням рівня обґрунтованості схвалюваних рішень; повнотою і достовірністю інформації; умовами праці; розподілом і виконанням управлінсько-виробничих функцій; визначенням принципів функціонування системи; використанням ресурсів; визначенням перспективних напрямів діяльності; фінансовими витратами на утримання керуючої системи; економією праці.

Загальні критерії ідентифікуються системністю організації системи та її частин; чисельністю персоналу; обробкою технологій; виключенням проміжних структур; організацією праці; аналізом, пошуком і підтвердженням закономірностей.

Приватні або додаткові критерії ідентифікуються відповідно конкретизацією змісту праці; розподілом за службово - посадовими групами; розробкою рішень за керованими розділами діяльності; підготовкою, запуском і реалізаціяєю процесу управління; делегуванням обов'язків і повноважень; зацікавленістю.

Інтегровані критерії ідентифікуються компетентністю управління; оперативністю управління; ефективністю управління.

При цьому в якості діалектико - погоджуючих, загально інтегрованих або уніфікованих критеріїв показників ефективності управлінської діяльності, виступають раціоналізація організації і якість.

Отже, відносно керованої системи необхідно застосовувати комплексний підхід до вибору критеріїв ознак, які можуть бути визначені відповідно до цілей і завдань, вибраною філософією управління в конкретний відрізок часу і реальними умовами діяльності системи або її підсистем. І тоді завдання управляючої системи, буде полягати в забезпеченні заданого варіанту критерію

або комплексу співпадаючих критеріїв.