Ленюк М. П.

 

Чернівецький факультет НТУ „ХПІ”

 

ОБЧИСЛЕННЯ НЕВЛАСНИХ ІНТЕГРАЛІВ ЗА ВЛАСНИМИ ЕЛЕМЕНТАМИ ДИФЕРЕНЦІАЛЬНОГО ОПЕРАТОРА ЕЙЛЕРА ДРУГОГО ПОРЯДКУ НА ПОЛЯРНІЙ ОСІ   З ОДНІЄЮ ТОЧКОЮ СПРЯЖЕННЯ

Побудуємо обмежений на множині

розвязок  сепаратної системи диференціальних рівнянь Ейлера другого порядку

                                                                            (1)

за крайовими мовами

        

                ,                                    (2)

та умовами спряження

                                    (3)

У системі (1) беруть участь диференціальні оператори Ейлера [1]  , .

Вважаємо, що виконані умови на коефіцієнти: , ;

       

Фундаментальну систему розв’язків  для диференціального рівняння Ейлера  утворюють  функції  та   [1].

Наявність фундаментальної системи розв’язків дозволяє побудувати розв’язок крайової задачі методом функцій Коші [1,2]: 

        

                         (4)               

У формулах (4)функція Коші [1,2]:

 

                          (5)

                                     (6)

 У  рівностях (5), (6) беруть участь функції:

Всі інші функції загальноприйняті [3,4].

Крайова умова в точці  та умови спряження в точці  для визначення трьох величин  дають алгебраїчну систему з трьох рівнянь:

,

,  

                                        (7)

У системі (7) бере участь функція

.

       Припустимо, що виконана умова однозначної розв’язності крайової задачі (1) - (3): для будь-якого вектора  визначник алгебраїчної системи (7)  [5]

                                                       (8)

Визначимо головні розв‘язки крайової задачі (1) – (3):

1) породжені крайовою умовою в точці  функції Гріна

,                                                                                   (9)

2) породжені умовами спряження функції Гріна

, ;

,                   (10)

3) породжені неоднорідністю системи (1) функції впливу

                                                  

                                                        (11)

 

У результаті однозначної розв’язності алгебраїчної системи (7) та підстановки одержаних значень величин у формули (4) маємо єдиний розв’язок крайової задачі (1) – (3):

.             (19)

З другого боку, побудуємо розв’язок крайової задачі (1) - (3) методом інтегрального перетворення, породженого на піввісі диференціальним оператором

,  ,                      (13)

 - одинична функція Гевісайда [2].

Диференціальний оператор  самоспряжений та має одну особливу точку . Тому його спектр неперервний і спектральна вектор-функція дійсна [3]. Якщо  спектральний параметр, то йому відповідає спектральна вектор-функція

.

При цьому функція  повинні задовольняти відповідно диференціальні рівняння

                                                                    (14)

за однорідними крайовими умовами (2) та однорідними умовами спряження (3): , ,

Фундаментальну систему розв’язків для диференціального рівняння Ейлера   утворюють функції  та  [1].

Якщо покласти

            ,

,                                       (15)

то крайова умова в точці  й умови спряження в точці  для визначення  дають алгебраїчну систему з трьох рівнянь:

            (16)

    Припустимо, що  де  підлягає визначенню. Перше рівняння в системі (16) стає тотожністю. Інші рівняння дають для визначення  алгебраїчну систему з двох рівнянь:

.                                                           (17)

Визначник алгебраїчної системи (17)

   ;

     Алгебраїчна система (17) має єдиний розв’язок [5]:

  

                                                      

        Цим функції  визначені

,

.                      (18)

      Введемо до розгляду числа

,  ,

вагову функцію

                                                      (19)

і спектральну щільність

                   .                                     (20)

      Наявність вагової функції , спектральної функції  та спектральної цілісності  дозволяє визначити пряме  та обернене інтегральне перетворення, породжене на множині  диференціальним оператором  [3]:

    ,                                              (21)

      .                                         (22)

     Тут вектор-функція  - будь-який елемент з області визначення оператора .

     Сформулюємо необхідне для інтегрування системи (1) твердження про основну тотожність.

     Теорема 1. Якщо вектор-функція  неперервна на множині , а функції  задовольняють крайові умови

 

та умови спряження (3), то має місце основна тотожність інтегрального перетворення диференціального оператора :

                       (23)

          У рівності (23) прийняті позначення:

  

          Запишемо систему (1) в матричній формі: