визначення Інтеграції як процесу

Пілявський В.І., здобувач

Полтавська державна аграрна академія

Світовий досвід доводить, що інтеграційні процеси економічного розвитку, в основі яких полягає прагнення до ефективного вирішення взаємопов'язаних та взаємообумовлених організаційних, технологічних, соціальних, екологічних, політичних та інших проблем господарювання, є фундаментальною тенденцією сучасного періоду як на національному так і на міжнаціональному рівнях.

Інтеграція є процесом організації виробництва і управління господарськими інтересами окремих територій, галузей, виробництв, підприємств при єдиному підході до управління для вирішення певних економічних і соціальних задач на більш високому науковому рівні.

Інтеграційні процеси виступають як необхідна умова прогресу всіх сфер економіки, оскільки в основі їх реалізації лежить взаємопов'язаність і взаємообумовленість організаційних, технологічних, політичних, соціальних, екологічних і інших проблем господарювання. Такий спектр взаємозв'язків свідчить про унікальність і високу потенційну ефективність інтеграції, що висуває її в ряд найфундаментальніших тенденцій сучасного періоду економічного розвитку.

Істинний процес економічної інтеграції на міжнаціональному, національному і будь-якому іншому рівні може відбуватися при умові, якщо будуть забезпечені всі елементи і механізми, що власне визначають це явище. Критерієм істинності процесу служить постійне збільшення частки ефекту від реалізації організаційно-управлінських, виробничо-технічних, соціально-економічних заходів, направлених на поєднання об'єктів. Щоб розкрити сутність процесу, треба побудувати систему сутнісних його визначень як частини понятійного апарату інтеграції. Елементна база такого понятійного апарату може бути представлена двома взаємопоєднаними групами визначень на макро- і макрорівнях (рис. 1).

Рис. 1. Структура елементної бази поняття «інтеграція як процес» [розробка автора]

Інтеграційний процес – це постійне, свідомо реалізовуване об'єднання зусиль, самостійно функціонуючих і послідовно спеціалізуються підприємств, організацій, трудових колективів і окремих територіальних виробничих систем з метою досягнення високих загальних або конкретних результатів їх виробничої, обслуговуючої або іншої діяльності.

При вивченні інтеграції як процесу важливо виявити і відзначити головну її ланку. В економічній інтеграції такою ланкою є багатогранна співпраця між об'єктами зв'язаності, яка забезпечує подальше поглиблення – наукоємного виробництва на основі кооперації його наукового і технічного потенціалу. Така співпраця робить процес ефективним, а значить зближує рівні розвитку об'єктів зв'язаності; зближує основні форми власності; підвищує рівень усуспільнення виробництва; ліквідовує (поступово) класові відмінності; стирає грані між фізичною і розумовою працею; забезпечує отримання всього комплексу машин; сприяє швидкому оновленню і модернізації техніки; дає можливість створювати підприємства оптимальних розмірів; створює стійку ситуацію на ринку засобів виробництва.

Група мікроелементів понятійного апарату представлена набором механізмів функціонування і розвитку інтеграції як процесу. Ключове місце займає механізм життєзабезпечення, який характеризує середовище функціонування процесу. Середовищем процесу економічної інтеграції є система політичних, економічних і виробничих відносин між різними об'єктами зв'язаності. З цього положення витікає, що середовище, в якому протікає інтеграційний процес, багатовимірне і неоднорідне. Сприятливим може вважатися таке середовище, за якого всі види і форми відносин між об’єктами відповідають аксіоматичним умовам інтеграції, забезпечуючи тим самим і істинність процесу, і ефективність стану зв’язаності.

Інтеграційні процеси носять поетапний, поступальний характер. Етап розвитку інтеграційного процесу – той часовий період, коли під впливом розвитку продуктивних сил і науково-технічного прогресу створюються умови для якісної зміни організації виробництва. Ці умови можуть бути неоднакові. Проте в цілому можна виділити два основні етапи інтеграційного процесу: формування раціональної структури економіки регіону на основі розвитку спеціалізації і перебудову структур регіональних економік, що спираються на спеціалізацію і склалися в результаті розвитку.

Отже, парадоксальність сьогоднішньої ситуації полягає в тому, що, не дивлячись на неопрацьованість теорії і методології інтеграції (на сьогодні навіть немає стійкого наукового тлумачення багатьох її термінів і визначень), інтеграційні процеси продовжують неухильно розвиватися і поглиблюватися. В особливій мірі це стосується процесів горизонтальної інтеграції при укладанні прямих договорів між територіями, підприємствами промисловості і сільського господарства та іншими суб'єктами. Результат, як правило, призводить до того, що при однозначному розумінні позитивної дії інтеграції на ефективність виробництва потенціал такої дії використовується не повною мірою, а реалізовані на практиці інтеграційні процеси при високій капіталоємності не дають належної віддачі.