Студентка: Заіка
Олена Леонідівна
Науковий керівник: Марценюк- Розарьова О.В.
ВНАУ
ОСНОВНІ ВИДИ І ВИМОГИ ДО
ЗАСТАВИ (ВІТЧИЗНЯНИЙ ТА ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД)
Одним з найбільш
ефективних методів забезпечення повернення кредитів є застава. Застава – один з найважливіших інструментів ринкової економіки, ефективний
і надійний спосіб захисту інтересів кредитора. Інтерес кредитора до застави
виражається в кінцевому рахунку в тому, що в складі майна боржника виділяється
певна частина і, якщо згодом зобов'язання буде порушеним, об'єкт застави
продається, а з отриманої суми першим, раніше інших можливих кредиторів і в
повному обсязі будуть задоволені вимоги того, чиє зобов'язання забезпечено
заставою. У цьому зв'язку прийнято вважати, що, на відміну від таких способів
забезпечення зобов'язань, як неустойка і поручительство, при яких кредитор в
кінцевому підсумку "вірить боржнику", в зобов'язанні, забезпеченому
заставою, кредитор "вірить речі" [1].
У процесі
розвитку в Україні цивільного законодавства на початку формування інституту
приватної власності знову зростає інтерес до проблеми заставного права.
Дослідження цієї проблематики, аналіз історії розвитку
наукової думки щодо заставних відносин сформульовані в наукових працях сучасних
дослідників проблем цивільного права: Ч.Н. Азімова, М.І. Брагінського, А.А.
Вишневського, О.В. Дзери, І.Й. Пучковської, Н.А. Саніахметової, Є.О.
Харитонова, Я.М. Шевченко, О.С. Кізлової.
Застава майна (рухомого
чи нерухомого) означає, що кредитор-заставодержатель має право реалізувати це
майно, якщо забезпечене майном зобов'язання не буде виконаним. Застава повинна
забезпечити не тільки повернення позики, але й сплату відповідних процентів і
неустойок по договору, передбачених у випадку його невиконання. Крім того,
необхідно враховувати, що ринкова вартість заставленого майна може знизитись.
Отже, у всіх випадках вартість майна повинна бути вищою за розмір позики [2].
Заставою можуть бути
забезпечені зобов'язання як юридичних, так і фізичних осіб. Застава виникає в
силу договору або закону. Найбільше розповсюдження має застава в силу договору,
коли боржник добровільно віддає майно під заставу, укладаючи при цьому договір
з кредитором. Заставою може бути забезпечена лише дійсна вимога. Це означає, що
договір про заставу не носить самостійного характеру, тобто його не можна
укладати окремо від іншого договору, виконання якого він забезпечує.
Предметом застави може
бути будь-яке майно, яке у відповідності із законодавством має право бути
відчуженим заставодержателем, а також цінні папери і майнові права.
Заставодавцем може бути
особа, якій предмет застави належить на правах власності або повного
господарського відання, вільне від інших зобов'язань і від заборони на
відчуження, що підтверджується документально. Право повного господарського
відання майном дозволяє господарюючому суб'єкту володіти, користуватися та
розпоряджатися майном в тому ж обсязі, що і власнику, якщо законом або
власником в засновницьких документах не передбачено інше. Обмеження на
відчуження майна існують по відношенню до державних підприємств, оскільки вони
повинні отримати дозвіл на заставу будівель і споруд від відповідного комітету
по управлінню майном.
Конкретно в якості застави можуть виступати: підприємства в цілому (або
комплекс); основні фонди (будівлі, споруди, устаткування); товарно-матеріальні
цінності; товарно-транспортні документи (залізничні накладні, варранти,
коносаменти, складські свідоцтва, контракти); валютні кошти; цінні папери
(акції, облігації, векселі, сертифікати, депозитні вклади).
Розрізняють 2 види застави:
-при якій предмет застави може залишатися у заставодавця;
-при якій предмет застави передається у розпорядження, у володіння заставодержателю [3].
Стабільність цивільного
обороту є одним із основних факторів, що повинні сприяти успіху економічних
реформ в Україні. Належне виконання цивільно-правових зобов’язань усіма
учасниками цивільного обороту є запорукою такої стабільності. Разом з тим,
реалії сучасної економіки часто обумовлюють, що сторони вступаючи у цивільно-правові
відносини потребують більш вагомих гарантій виконання зобов’язань з боку
контрагентів, ніж лише взаємна довіра. Тому застава
як спосіб забезпечення виконання зобов’язань є саме тим інструментом, що
дозволяє убезпечити кредитора від негативних майнових наслідків невиконання або
неналежного виконання зобов’язання з боку боржника.
Кількість банків, що
пропонують споживчі кредити під заставу нерухомості, зростає. Так, за останній
місяць число таких банків збільшилися на 3 і тепер позику на власні потреби можна
отримати вже у 12 установах. Проте, за словами фахівців компанії
“Простобанк Консалтинг”, ставки за кредитами під заставу нерухомості
скорочуються повільніше, аніж за іпотечними позиками. Наразі середньоринкові
ставки за споживчими кредитами становлять 24-25% річних у гривні, тоді як
придбати житло на вторинному ринку можна за ефективною ставкою 21-22%.
Водночас, фахівці переконані, що ставки скорочуватимуться не лише до кінця
поточного року, але й у першій половині наступного [4].
Подальшому ефективному
розвитку відносин, що виникають щодо застави в Україні, може сприяти
вдосконалення норм, що регулюють повернення стягнення на предмет застави,
усунення правових колізій, порівняння вирішення спільних проблем у регулюванні
відносин щодо застави у законодавстві різних держав, а також запозичення
корисного зарубіжного досвіду.
Література:
1. Закон України «Про заставу» № 2654-12 від 12.10.2010
2. Цивільний кодекс України № 435-IV від 16.01.2003, ст. №572
3. Спаських Н.М. Зарубіжний досвід
розвитку іпотечного кредитування. − Збірник
наукових праць ЧДТУ. −
№ 21. − С. 72-74